ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20 жовтня 2010 р.           Справа № 2-а-3761/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі   

до:   фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  

про: стягнення податкового боргу зі сплати єдиного податку

ВСТАНОВИВ :

Державною податкової інспекцією у Тульчинському районі заявлено позов до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 17.09.2010 року суб`єкт підприємницької діяльності має заборгованість перед бюджетом в сумі 362,29 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла в результаті несплати єдиного податку, що підтверджується витягом з облікової картки платника.

Оскільки, заборгованість в добровільному порядку не погашена, ДПІ у Тульчинському районі звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення коштів.

Ухвалою суду від 23.09.2010 року відкрито провадження у справі.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 11.10.10 р. не з’явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений ухвалою суду від 23.09.2010 року, яку він отримав 08.10.10 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.09.10 р. Причини неявки суду невідомі.

20.10.10 р. відповідач в судове засідання не з’явився повторно, причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином судовою повісткою, яку  одержав 15.10.10 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.10.10 р.

Отже, судом вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з його участю та реалізації ним права судового захисту, своїх прав та інтересів. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач, який належним чином повідомлений, умисно ухилився від представництва в судовому засіданні своїх інтересів.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що від представника позивача по справі надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та необхідності заслухати свідка чи експерта у справі не має, суд, відповідно до вказаної частини 6 статті 128 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суб`єкт підприємницької діяльності – ОСОБА_1 зареєстрований Тульчинською РДА від 08.08.2005 року - свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта фізичної особи –підприємця НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Як платник єдиного податку суб`єкт підприємницької діяльності зареєстрований 30.03.09 р., що підтверджується корінцем свідоцтва НОМЕР_3.

Відповідно до ч.6 п.2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Судом встановлено, що в порушення зазначеної норми, відповідач не сплачував встановленого розміру ставки податку, внаслідок чого станом на 17.09.2010 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати єдиного податку перед бюджетом в сумі 362,29 грн. Зазначене підтверджується  даними облікової картки платника податків за період листопада-грудня місяців 2009 року.

Пункт 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу” визначає, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (ст. 1) (надалі Закон 2181) - податкове  зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Статтею 1 Закону України №2181 (п.1.3) визначено, що податковий борг (недоїмка) –це податкове  зобов'язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. В розумінні ст. 1 Закону №2181 - податкова  вимога  - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов’язання зі сплати єдиного податку є узгодженим, однак, заходи щодо погашення вказаної податкової заборгованості відповідач не вжив.

Згідно з п.п.3.1.1.п.3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського віддання можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкового богу виключно за рішенням суду.

В силу ч.1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Взявши до уваги, що відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом, яку не погасив, що підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи, що викладені у заяві факти стверджуються відповідними доказами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, а отже підлягають задоволенню в заявленому обсязі.

Оскільки, позивачем в даній справі є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. 

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб`єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок його активів податкову заборгованість в сумі 362,29 грн. до місцевого бюджету (р/р 34217379700569, МФО 802015, ЗКПО 34701110, код платежу 16050200, одержувач – місцевий бюджет м. Тульчин).

Копію даної постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя. /підпис/.          Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя:

Секретар:

20.10.2010