ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2006 Справа № 36/97 (37/114)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді – Сизько І.А. (доповідач)
суддів – Крутовських В.І., Дмитренко А.К.
при секретарі –Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Гармаш Л.М., довіреність №699/10/08-09-15 від 16.01.06, головний держподатінспектор юридичного відділу- присутній у судовому засіданні тільки 21.06.2006р.;
Мироненко О.С., довіреність №1473/10/08-09-15 від 23.01.06, головний держподатревізор-інспектор- присутній у судовому засіданні тільки 21.06.2006р.;
Васільєв В.О., довіреність №206/10/08-09-15 від 10.01.06, головний держподатінспектор юридичного відділу;
Щепетков С.В., довіреність №2315/10/08-09-15 від 01.02.06, головний держподатревізор-інспектор відділу погашення прострочених податкових забов"язань;
від відповідача: Шуненко Н.Ю., довіреність №31 від 26.06.06, юрисконсульт юридичного відділу;
Коваленко Л.М., довіреність №32 від 03.07.06, начальник юридичного відділу;
від третьої особи-1: Гусарова К.О., довіреність №12-05/754 від 09.03.06, юрисконсульт юридичного відділу;
від третьої особи-2 представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005 року у справі №36/97(37/114)
за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
до відкритого акціонерного товариства “Завод “Дніпропрес”, м.Дніпропетровськ
третя особа–1 Управління Державного казначейства України Дніпропетровської області
третя особа-2 Міністерство фінансів України м.Київ
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську звернулась з позовом про стягнення з ВАТ „Завод „Дніпропрес" на користь Державного бюджету України 195000грн. основного боргу бюджетної позички та відсотків у розмірі 450074,69грн. за договором від 08.06.1994р. №36.
Рішенням від 12.08.2004р. господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кеся Н.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2004р. в апеляційному порядку, постановою від 24.11.2004р. залишив його без змін.
Постановою від 22.03.2005р. по справі №37/114 Вищий господарський суд України рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2004р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2004р. у справі № 37/114 скасував, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Позивач уточнив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 195000грн. –основного боргу та відсотки в сумі 486537,02грн. за отриману бюджетну позичку (т.2 а.с.53-54).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005р. у справі №36/97(37/114) (суддя Кожан М.П.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення господарського суду вмотивоване посиланням на ст.ст.1, 3, 7 Закону України “Про державний внутрішній борг України” та п.16 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України. На підставі аналізу наведених норм судом зроблено висновок про відсутність з боку відповідача порушень вимог законодавства що регулює питання державного боргу та його обслуговування. Суд також дійшов висновку що договір №36 від 08.06.1994р. не є Договором про надання бюджетної позички, а за своєю природою є цивільно-правовим, тому повинен застосовуватися термін позовної давності 3 роки згідно ст.71 ЦК УРСР. Строк давності закінчився, у зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На думку позивача, господарським судом безпідставно застосовано норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Цивільного кодексу України, оскільки вони не регулюють питання погашення державного боргу. Законодавство не передбачає обмежень в строках для звернення до суду в даному випадку. Закон України “Про державний бюджет України на 1994 рік” не містить переліку підприємств яким надаються позички.
У запереченні відповідач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
Третя особа-1 - Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області підтримує апеляційну скаргу позивача і просить її задовольнити повністю.
У письмових поясненнях третя особа-2 - Міністерство фінансів України зазначає, що з рішенням суду не погоджується, вважає його таким, що винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права; підтримує апеляційну скаргу позивача і просить скасувати рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську.
В судовому засіданні 30.08.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін та третьої особи -1, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
08.06.1994року між Міністерством фінансів України та Дніпропетровським заводом важких пресів було укладено договір №36 про надання підприємству бюджетної позички в сумі 20 млрд. крб. з оплатою 25% річних та строком повернення останньої до 01.06.1996 року.
Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. №210/93 “Про корпоратизацію державних підприємств” та наказу Мінмашпрому України від 31.03.1994р. № 478в державне підприємство Дніпропетровський завод важких пресів було перетворено у відкрите акціонерне товариство “Завод “Дніпропрес”, яке являється його правонаступником.
Умовами договору про надання бюджетної позички сторони узгодили порядок повернення останньої, а саме, відповідно до п. 1.3 договору у разі несвоєчасного виконання “Підприємством” свого зобов’язання, “Міністерству” надається право стягнути кошти у безспірному порядку; у разі відсутності грошових коштів на рахунку “Підприємства” повернення перерахованої суми позички та процентів за користування нею проводиться за рахунок майна “Підприємства” згідно з порядком, вказаним “Міністерством”. За змістом п.1.5 договору договір може бути скасовано або змінено виключно за згодою сторін.
Договір сторонами угоди не скасовано, договір також не визнано недійсним у встановленому законодавством порядку. Підприємством в 2001р. було сплачено 12 258грн. відсотків за користування позичкою та 5 000грн. основного боргу (т.1 а.с.14-17).
14.03.2003р. підприємством було складено та направлено на адресу позивача графік погашення боргу за договором №36 від 08.06.1994р. (т.1 а.с.44-45).
У повному обсязі надана підприємству бюджетна позичка повернута до бюджету не була. Відповідно до подання управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області від 22.06.2005р. №165 станом на 01.04.2005р. сума заборгованості по бюджетній позичці складає 195000грн.; відсотки за користування позичкою становлять 486537,02грн.
Факт наявності заборгованості за бюджетною позичкою відповідачем не спростовується, однак, заперечуються підстави для стягнення останньої.
Відповідно до ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Частина 4 ст. 17 цього Кодексу встановлює механізм стягнення бюджетної заборгованості, в тому числі з позичок із державного бюджету, безвідносно від строків виникнення такої заборгованості. Ця норма є процедурною та регулює порядок стягнення бюджетної заборгованості, існуючої на момент її дії. Будь-яких інших зауважень з цього приводу Бюджетний кодекс України не містить.
Статтею 24 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” органи Державної податкової служби України у 2004р. визнано органами стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками. Аналогічні положення містяться в ст.24 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що засто совуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає проце дуру оскарження дій органів стягнення.
При цьому, згідно частини другої преамбули, цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними орга нами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслу говування.
Відповідно до ст.2 Цивільного Кодексу України від 18.07.1963р до майнових відносин, заснованих на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується. Згідно ч.2 ст.1 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003р. до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, як вбачається з вищевикладеного, ні Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ні Цивільний кодекс 1963р., ні Цивільний кодекс 2003р., які визначають строки та терміни звернення до суду, не регулюють питання погашення державного боргу. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які строки давності на стягнення таких заборгованостей не встановлювалися. Висновок господарського суду про те, що строк давності за договором закінчується 01.06.1999 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що договір №36 від 08.06.1994р. не є Договором про надання бюджетної позички, а має зовсім іншу правову природу - цивільно-правову. Таким чином, виконання цього договору повинно регулюватись нормами ЦК УРСР 1963 року.
Проте, договір №36 між Відповідачем та Міністерством фінансів України мав на меті надання бюджетної позички Відповідачу, про що вбачається з самої назви договору, який був підписаний керівником Відповідача без жодних зауважень. В подальшому даний договір не був оскаржений стосовно природи договору ні Відповідачем ні Мінфіном України. Взаємовідносини між Відповідачем та Міністерством фінансів України по наданню позички є бюджетними взаємовідносинами.
Щодо посилання суду першої інстанції на Закон України “Про державний внутрішній борг України”, то державний борг не існує, оскільки Міністерство фінансів України свої зобов’язання за договором №36 виконало, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.2 а.с.11-17).
Щодо посилання суду першої інстанції на Порядок надання позичок з Державного бюджету України Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям №121 затверджений наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2000р., то договір про надання бюджетної позички був укладений 08.06.1994р., тобто, значно раніше. Крім того, цей Порядок передбачає надання позичок органам виконавчої влади, а не суб'єктам господарської діяльності.
Щодо посилання суду першої інстанції на ст.3 Закону України “Про державний бюджет України на 1994 рік”, яка, на думку суду, містить вичерпний перелік бюджетних позичок і видання позички ВАТ “Завод Дніпропрес” даним Законом не передбачено. Треба зауважити, що в ст.3 зазначеного Закону передбачено надання бюджетних позичок, однак, жодного переліку підприємств, яким надаються позички в ст.3 не міститься.
Щодо доводів підприємства, то вони стосуються самої угоди, а не боргу. Проте, предметом спору не є питання визнання угоди в цілому чи її частини недійсними. Такі позовні вимоги як первісні так і зустрічні не було заявлено.
Приймаючи рішення по даній справі колегія суддів визначальним вважає підтвердження матеріалами справи фактів отримання підприємством бюджетної позички, наданої Міністерством фінансів України, та неповернення грошових коштів своєчасно та в повному розмірі. Ці факти ВАТ “Завод “Дніпропрес” не заперечуються та не спростовуються. Заборгованість існує на час розгляду спору в судовому порядку, зобов'язаною особою перед Державним бюджетом України по її погашенню є ВАТ “Завод “Дніпропрес”.
На підставі вищевикладеного рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160,167,195, 196, 202, 205, 207, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську задовольнити .
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2005р. у справі №36/97(37/114) скасувати.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Завод “Дніпропрес”, м.Дніпропетровськ на користь держави 195000грн.00коп. основного боргу бюджетної позички за договором №36 від 08.06.1994р.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Завод “Дніпропрес”, м.Дніпропетровськ на користь держави 486537грн.02коп. відсотків за отриману бюджетну позичку за договором №36 від 08.06.1994р.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Завод “Дніпропрес”, м.Дніпропетровськ на користь Державного бюджету України 850грн.00коп. судового збору.
Видачу виконавчих листів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сила з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя В.І.Крутовських
Суддя А.К.Дмитренко
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець