ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4390/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.,
при секретарі – Кузьменко М.В.,
за участю: представника позивача - Гордієнко Н.В.,
представників відповідача - Семенка Б.М., Гриценка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
17 вересня 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.09.2010 № 0002992301/0 та № 0003002301/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у м. Полтава (далі –ДПІ у м. Полтава) була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010. За результатами перевірки був складений акт перевірки від 31.08.2010 №7870/23-2/00382208. На підставі даного акту ДПІ у м. Полтаві були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 №0002992301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 404 167,60 грн та від 09.09.2010 №0003002301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 220 768,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 93 026,00 грн. Позивач вважає вказані рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні та у письмових запереченнях представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилаються на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
31 серпня 2010 року ДПІ у м. Полтава була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010.
За наслідками перевірки складено акт від 31.08.2010 №7870/23-2/00382208 (далі –Акт), в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР - заниження податку на прибуток в сумі 275 960,00 грн;
- пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 –ВР від 03.04.1997 року - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по березень 2010 року на суму 220 768,00 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті податкові повідомлення–рішення від 09.09.2010 №0002992301/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 404 167,60 грн та від 09.09.2010 №0003002301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 220 768,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 93 026,00 грн.
Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи питання правомірності визначення ДПІ у м. Полтаві податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд встановив наступне.
Згідно ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі –Закон України № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку та його установ.
В Акті зроблено висновок про те, що правочин, укладений між ПП "Оптовик Плюс" та ВАТ "Полтавакондитер" є нікчемним, оскільки у ПП "Оптовик Плюс" відсутні матеріальні ресурси для виробництва товарів, виробниче обладнання, сировина, відсутній управлінський і технічний персонал необхідний для основного виду діяльності - "Оптова торгівля різного асортименту товару", отже поставки не відбулись. В зв'зку з цим в Акті зазначено, що в результаті порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ВАТ "Полтавакондитер" було занижено податок на прибуток в сумі 275 960,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону) та не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону).
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між ПП "Оптовик Плюс" і ВАТ "Полтавакондитер" були укладені договір від 22.10.2007 №408/10-07, згідно якого ПП "Оптовик Плюс" зобов'язувалось передавати покупцю товар, а ВАТ "Полтавакондитер" зобов'язувалось приймати та сплачувати за цей товар, і договір поставки від 22.12.2009 №07/01-09, згідно якого ПП "Оптовик Плюс" зобов'язувалось передати у власність ВАТ "Полтавакондитер" товар, а ВАТ "Полтавакондитер" зобов'язувалось прийняти та оплатити його вартість. При укладанні вищезазначених договорів виникли права та обов'язки, на які була направлена воля сторін.
Як зазначено в ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В матеріалах справи наявні копії видаткових, прибуткових та податкових накладних, виписок по рахункам, які підтверджують факт поставки товару та проведення оплати за даний товар в період, який відображений в Акті. На прибуткових та видаткових накладних також наявні штампи бази-складу сировини ВАТ "Полтавакондитер" і штамп охорони ВАТ "Полтавакондитер" з відмітками про час та дату ввезення товару на територію фабрики, що додатково підтверджує факт виконання сторонами зобов'язань за договорами.
Таким чином, вимоги ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо спрямування правочину на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.
Підпунктом 7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Згідно пп. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі –Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.
Згідно п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
В акті перевірки зазначено, що ВАТ "Полтавакондитер" порушило п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по березень 2010 року на суму 220 768,00 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом б. 1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому податковий кредит сформовано відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 виходячи із договірної вартості обладнання, не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, сплачених за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням обладнання з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, запишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами...”
Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7.ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Як передбачено п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Закон України "Про податок на додану вартість" чітко визначає процедуру нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, яка позивачем повністю дотримана.
В п. 2.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 02.07.1997 №209/72 передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Законодавець чітко визначив дві підстави виникнення у платника податків права на податковий кредит, жодним законодавчим актом України не передбачена така підстава для не включення до податкового кредиту сум, як встановлення реальності укладених договорів.
Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на податковий орган.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 №0002992301/0 та від 09.09.2010 №0003002301/0 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2010 №0002992301/0 та від 09.09.2010 №0003002301/0.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.09.2010 № 0002992301/0 та № 0003002301/0 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 09.09.2010 № 0002992301/0 та № 0003002301/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року.
Суддя Г.В. Костенко