Справа № 2-5539/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                      І м е н е м  У к р а ї н и

                                            Р І Ш Е Н Н Я

13 жовтня 2010 року                                                                                                              м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Коверзнева В.О.,

при секретарі – Клименку С.В.,

з участю: позивача, його представника – ОСОБА_1, представника відповідача – Андросенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, Державного комітету рибного господарства України про поновлення на роботі,

                                                              в с т а н о в и в:

02.07.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним наказу від 01.06.2010 року № 204-к про його звільнення за прогул з посади заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, поновлення на роботі та стягнення 1000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що прогулу не скоював. Вважає, що наказ про його звільнення було видано вже після закінчення строку накладення дисциплінарного стягнення, без згоди профспілкової організації та під час перебування у відрядженні, що в сукупності дає підстави для висновку про його незаконність.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на задоволенні.

Представник відповідача позов не визнав. Він висловив позицію, що звільнення позивача здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Представник співвідповідача не з’явився, при цьому надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, якими інформував суд про невизнання позову.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач працював у відповідача на посаді заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області. Наказом співвідповідача – Державного комітету рибного господарства України від 01.06.2010 року № 204-к його було звільнено з посади у зв'язку з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 4, 15, 16).

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України вчинення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є підставою для розірвання з таким працівником трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як убачається з наказу про звільнення та матеріалів перевірки, наданих співвідповідачем на вимогу суду (а.с. 55 – 65), 27 і 28 квітня 2010 року позивач був відсутній на робочому місці за адресою: м. Чернігів, вул. П’ятницька, 69.

У своїх поясненнях позивач зазначає, що в цей час він разом з громадським інспектором Пінчуком Ю.А. на власному моточовні перебував на Чернігівській рибоохоронній дільниці з метою здійснення перевірки, під час якої на забоці р. Десна (біля с. Лебедівка Козелецького району Чернігівської області) ним було виявлено та вилучено 4 заборонених знаряддя лову. Втім, Акт виявлення та вилучення заборонених знарядь лову він в цей день не складав і вилучені знаряддя лову до складу не передав, через відсутність у нього бланків відповідного акту (а.с. 58). Заночувавши в приміщенні охоронця дач в с. Смолін, о 13 год. 28.04.2010 року він прибув до Чернігівської рибоохоронної дільниці, де пробув до 16 год.

Матеріалами перевірки та особистими поясненнями позивача, які в сукупності узгоджуються між собою (а.с. 55, 56, 58) підтверджується, що позивач План-наказ на перевірку не отримував, оскільки не являється державним інспектором рибоохорони. Перевірка Чернігівської рибоохоронної дільниці здійснювалася ним за відсутності закріпленого за дільницею державного інспектора Приходька О.А., який в ці дні не працював, а проведення такої перевірки не передбачено Планом перевірки рибоохоронних дільниць на 2010 рік (а.с. 59).

Пунктом 3.1 Посадової інструкції заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області на позивача покладено обов’язок здійснювати державний нагляд на підконтрольних водоймах за охороною, відтворенням та використанням водних живих ресурсів у внутрішніх водних об’єктах і територіальних водах.

Здійснення нагляду полягає у виконанні позивачем контрольних функцій за роботою працівників, які уповноважені законом охороняти і відтворювати водні живі ресурси, а не особисто виконувати їхні функції, що прямо заборонено законом, оскільки позивач не має статусу державного інспектора рибоохорони.

Таким чином, позивач не мав права виконувати повноваження державного інспектора рибоохорони і за його відсутності особисто перевіряти стан дотримання законодавства з питань охорони водних живих ресурсів.

У судовому засіданні сторони пояснили, що Чернігівська рибоохоронна дільниця проходить по водній території р. Десна від м. Чернігова до с. Лебедівка Козелецького району Чернігівської області.

Виконання позивачем службових повноважень в с. Лебедівка Козелецького району Чернігівської області, тобто в іншому населеному пункті і поза місцем постійної роботи, в силу положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 58, було можливим лише на підставі розпорядження керівника та після отримання посвідчення про відрядження. Втім, таке розпорядження про відрядження позивача відповідачем не видавалося.

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність позивача на роботі 27 та 28 квітня 2010 року без поважних причин, що являється прогулом і підставою для розірвання з ним трудового договору згідно пункту 4 статті 40 КЗпП.

Статтею 148 цього Кодексу встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Скоєння позивачем прогулу виявлено 29.04.2010 року. В період з 18 по 28 травня 2010 року включно він перебував на лікарняному (а.с. 39). За таких обставин, строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності підлягає продовженню на 11 календарних днів, тобто до 09.06.2010 року включно.

Оскільки наказ про звільнення позивача видано 01.06.2010 року вважається, що дисциплінарне стягнення накладено на нього в межах встановленого законом строку.

Статтею 431 Кодексу визначено, що звільнення заступника керівника установи, яким був позивач, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Виходячи з цього, порядок звільнення позивача не порушено.

Що стосується доводів позивача про незаконність його звільнення 01.06.2010 року, під час відрядження, то надаючи їм правову оцінку суд виходить з наступного.

Статтею 40 Кодексу не допускається звільняти працівника з ініціативи власника або уповноваженим ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, розірвання з працівником трудового договору, з підстав передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП, під час перебування його у відрядженні законом не заборонено.

 Одночасно слід зазначити, що в посвідченні про відрядження, виданому позивачеві 31.05.2010 року (а.с. 6), не зазначено, що термін його відрядження складає саме три дні і закінчується 02.06.2010 року, а проставлені на звороті посвідчення відмітки підтверджують лише час прибуття до місця відрядження та час вибуття з нього, а не підставу самого відрядження і його термін.

Позивач не надав суду доказ обґрунтованості перебування ним у відрядженні протягом трьох календарних днів, яким в даному випадку може бути лише наказ про відрядження, і не звертався до суду з клопотанням про його витребування у відповідача, а виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 11 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійної ініціювати вказане питання.

Отже, вважається, що позивач не довів суду обґрунтованість свого перебування у відрядженні в день звільнення і після цього, а саме з 01 по 02 червня 2010 року включно.    

Вищевикладене в сукупності є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись статтями 10, 79, 81, 88, 208, 209, 212 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в:

    у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, Державного комітету рибного господарства України про поновлення на роботі відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн, які зарахувати до Державного бюджету міста Чернігова.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному статтею 294 ЦПК України.

    Головуючий: