НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Справа №2-2639/10
Категорія 54
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 жовтня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді – Котешко Л.Л.
при секретарі – Лактіоновій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2, в якому просить суд зобов’язати відповідача належним чином виконати прийняті на себе зобов’язання у відповідності з умовами договору № 1310/1 від 13.10.2009 р., зобов’язати відповідача безвідплатно усунути недоліки у виконаній роботі, а саме здійснити демонтаж металопластикових та світлопрозорих конструкцій та встановити взамін встановлених нові металопластикові та світлопрозорі конструкції з матеріалів та за технологією фірми REHAU (Німеччина) у відповідності до вимог та правил, що діють в Україні стандартів та норм, встановлених для даного виду робіт; зобов’язати відповідача безвідплатно усунути недоліки у виконаній роботі по обшиванню балкону білим сайдингом, а саме здійснити демонтаж встановленого сайдингу та здійснити обшивання балкону новим білим сайдингом у відповідності до вимог та правил, що діють в Україні стандартів та норм, встановлених для даного виду робіт; стягнути з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. в якості компенсації за спричинену моральну шкоду, судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, а саме встановлення металопластикових та світлопрозорих конструкцій з матеріалів фірми REHAU (Німеччина) було здійснено неякісно, обшивання балкону сайдингом здійснено не у відповідності до вимог нормативної документації. Вказаними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яка оцінена в 50000,00 грн.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним було виконано зобов’язання за договором в повному обсязі, а роботи, які є предметом оскарження позивачем, ним не виконувалися, оскільки вони не були предметом договору.
Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши всі представлені докази та оцінивши їх в сукупності, судом не вбачається обґрунтованих правових підстав для задоволення позову.
В ході судового засідання було встановлено, що 13.10.2009 р. між приватним підприємцем ОСОБА_2 (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір № 1310/01. (а.с.31)
Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець приймає від Замовника замовлення на поставку продукції та виконання наступних видів робіт та послуг: виготовлення, доставка, встановлення металопластикових та світлопрозорих конструкцій з матеріалів фірми REHAU (Німеччина), монтаж старих огороджувальних конструкцій, підготовка пройомів. Отже вказаним пунктом договору передбачено прийняття виконавцем відповідного замовлення, та не містить зобов’язання Виконавця.
В свою чергу пунктом 1.2 Договору передбачено, що перелік продукції, що поставляється, робіт та послуг визначається на підставі двохсторонніх домовленостей та оформлюється письмово в п. 2.1.
Вартість договору на момент його підписання складається з наступних складових:
1. рами (REHAU) 1 шт.
2. Обшивка балкону (білий сайдинг) 1 шт.
Загальна вартість замовлення за цим договором становить 7000,00 грн.
Отже, з вказаного можна зробити висновок, що замовлення позивача становить саме двостороння домовленість на вказані види товарів, робіт та послуг.
Розділом 3 Договору обумовлений порядок розрахунків за договором, а саме оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Після підписання договору Замовник вносить передплату в розмірі обумовленої суми, яка в договорі зазначена – 5000,00 грн. Кінцевий розрахунок здійснюється протягом одного робочого дня після поставки Виконавцем Замовнику затвердженої продукції та виконання всіх робіт, перелічених в п. 2.1 Договору.
Отже, з вказаного можна зробити висновок, що предметом договору є саме продукція, роботи та послуги, перелічені в п. 2.1 Договору.
Пунктом 5.2 Договору зокрема передбачено, що Виконавець повинен скласти ескізи замовлених виробів із зазначенням всіх особливостей та доповнень, а Замовник зобов’язаний їх затвердити письмово.
На виконання вказаного положення договору сторонами був складений ескіз (а.с. 43), яким передбачено ПІБ та адреса Замовника, відповідна система профілю виробу, заповнення, фурнітура, розмір виробу, колір декору, кольорове виконання конструкції, особливості виготовлення конструкції (дренаж, штапик, створка), колір гуми, також обумовлений перелік замовлених робіт, а саме – доставка виробів на об’єкт. Під графою «Замовлені роботи» стоїть підпис ОСОБА_1 Вказаним ескізом – замовленням передбачена вартість у розмірі 7000,00 грн. з урахуванням знижки 18%, а також в графі «мені зрозумілі всі особливості виготовлення виробу, порядок заповнення листа оформлення замовлення, обрану комплектацію, розміри виробу та перелік робіт, підтверджую» також стоїть підпис ОСОБА_1
Суд знаходить необґрунтованими твердження представника позивача, що вказане замовлення-ескіз не стосується договору № 1310/01від 13.10.2009 р., оскільки в ході судового засідання сторонами ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 було підтверджено, що інших взаємних відносин окрім зазначеного договору між ними не було, а отже, суд приходить до висновку, що вказане замовлення –ескіз є саме в межах цього договору.
Матеріали справи містять докази оплати позивачем суми договору в повному обсязі в розмірі 7000,00 грн. (а.с. 32)
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язанням відповідача в даному випадку є перелік продукції, робіт та послуг, перелічених в пункті 2.1 Договору, виконання яких і має право вимагати позивач.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем зобов’язання, передбачені пунктом 2.1 Договору виконані в повному обсязі, що також не заперечується самим позивачем.
Разом з тим, суд зазначає, що за ті недоліки в здійсненні робіт, виявлені позивачем, а саме при монтажі конструкцій, не може бути відповідальний ПП ОСОБА_2, оскільки вказані роботи не були предметом Договору № 1310/01від 13.10.2009 р., а отже зобов’язань по виконанню зазначених робіт як і відповідальності за їх невиконання у відповідача перед позивачем не виникало.
Аналогічний висновок викладений у відповіді Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі від 15.02.2010 р. № 476. (а.с. 40)
Позивач відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України не представив доказів порушення відповідачем умов договору, так само як і положень ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому у суду відсутні достатньо обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.
Ч.2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від факту встановлення протиправності дій відповідача та спричинення такими діями відповідної шкоди.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме усунути за власний рахунок порушення умов договору, та відшкодування моральної шкоди, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі ст. ст. 509, 526 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
У позові ОСОБА_1 до Приватного підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя підпис
Копія вірна
Суддя Нахімовського
районного суду м. Севастополя Л.Л. Котешко