НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Справа № 2а-1324/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Котешко Л.Л.
при секретарі – Потєєвій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Качинської селищної ради про визнання незаконним рішення та зобов’язання виконати певні дії, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Качинської селищної ради, в якому просить визнати незаконним рішення Качинської селищної ради № 1656 від 20.11.2009 р., зобов’язати Качинську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу йому у власність шляхом безоплатної приватизації земельної ділянки розміром 0,11 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням Качинської селищної ради було передбачено відкласти розгляд проекту відведення та встановлення меж та площі земельної ділянки в натурі, наданого позивачем, до надання ним документів, що посвідчують право власності на об’єкт нерухомості, розташований на цій земельній ділянці, що в свою чергу порушує права позивача, зокрема, на приватизацію вказаної земельної ділянки.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, просить суд розглянути справу без їх участі. У відзиві на позов повідомив, що спірне рішення було винесено у зв’язку з тим, що згідно наданого ОСОБА_1 проекту відведення до меж оформлюваної земельної ділянки був включений житловий будинок, а отже вирішення питання про затвердження проекту відведення було відкладено до надання позивачем правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній матеріалів в порядку частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, судом вставлено наступне.
Рішенням Качинської селищної ради №1007 від 27.09.2005 року ОСОБА_1 дана згода на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,11 га зі встановленням меж в натурі, що знаходиться в його фактичному користуванні, для ведення огородництва в с. Вишневе вул. Зарічна.
Рішенням Качинського селищної ради №76 від 20.06.2006 року цільове призначення землі змінене з «для ведення огородництва» на «для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку і господарських споруд», також продовжено строк зазначеного рішення до 20.10.2006 р.
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 здав два екземпляри проектів землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, з прикладеними висновками експертизи землевпорядної документації і Висновку про узгодження проекту землеустрою Головного управління Держкомзему м. Севастополя.
20.11.2009 роки була проведена сесія Качинської селищної ради, на якій було розглянуто проект землеустрою по відведенню та встановленню меж та площі земельної ділянки в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.
Качинська селищна рада винесла Рішення №1656 від 20.11.2009 року, яким розглянувши проект землеустрою по відведенню і встановленню меж і площі земельної ділянки в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, керуючись ст.12,118, 120 Земельного Кодексу України, вирішила у зв'язку з тим, що на земельній ділянці згідно з проектом землеустрою по відведенню і встановленню меж і площі в натурі (на місцевості) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, представленого на розгляд ОСОБА_1, розташований житловий будинок, відкласти розгляд вказаного проекту відведення до надання документів, що засвідчують право власності на даний об'єкт нерухомості.
Отже, неприйняття відповідачем рішення за результатом розгляду заяви позивача (чи то затвердження проекту землеустрою чи відмови в затвердженні) стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.09.2009 року №5133/09 представлений на державну експертизу проект землеустрою по відведенню і встановленню меж та площі земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і споруд за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,11 га гр.ОСОБА_1 відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам оцінюється позитивно і узгоджується.
Висновок про узгодження проекту землеустрою Головного управління Держкомзему в м. Севастополі від 07.09.2009 року № 983/09 так само погоджено.
Згідно довідки ГП «Центру державного земельного кадастру» в м. Севастополі на вказану земельну ділянку право землекористування (власності, оренди) згідно з вимогами ст.125, 126 ЗК України не зареєстровано.
Згідно ст.376 ЦК України надати документи про право власності на будівлю, що будується, ОСОБА_1, не має можливості, оскільки придбання права власності на будівлю, що будується, неможливо без придбання права власності на земельну ділянку.
Згідно ст.331 ЦК України до закінчення будівництва і до введення в експлуатацію нерухомого майна особа вважається власником будівельних матеріалів. Фактично, Качинська селищна рада відкладає розгляд питання затвердження меж на місцевості земельної ділянки лише по підставі знаходження на земельній ділянці будівельних матеріалів.
Згідно відповіді КП БТІ та ДРОНМ Севастопольської міської ради на запит суду право власності на нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1, не зареєстровано. Отже, посилання відповідача на те, що на земельній ділянці знаходиться об’єкт нерухомості належним чином не обґрунтовано.
Дії відповідача по відкладенню розгляду заяви ОСОБА_1 про узгодження проекту землеустрою по відведенню та встановленню меж і площі земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,11 га не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме ст.118 ЗК України. Правових підстав для відкладення розгляду питання про передачу земельної ділянки гр.ОСОБА_1. в Качинського селищної ради не встановлено.
Вище викладенні обставини вказані в оскаржуваному рішенні відповідача порушують права позивача та не можуть перешкоджати правам та інтересам громадян.
Законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» закріплено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно п. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.
Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб’єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У той же час, Качинська селищна рада не надала суду доказів прийняття нею відповідного рішення (як акта владного волевиявлення) по результату розгляду заяви позивача, що у свою чергу суперечить положенням чинного законодавства України, ставить під загрозу проголошені Конституцією України та Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» принципи верховенства права та законності, а також порушує земельні права позивача.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем законодавчо закріпленого обов’язку розглянути на пленарному засіданні заяви позивача про затвердження проекту відведення земельної ділянки, що, в свою чергу, унеможливлює оформлення позивачем права на земельну ділянку, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом спонукання Качинської селищної ради у встановленому порядку та строк розглянути на черговій сесії питання відносно проекту землеустрою по відведенню та встановленню меж та площі земельної ділянки в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку.
З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають задоволенню, причому суд не визначає певний зміст висновку рішення сесії.
На підставі викладеного керуючись ст.. ст. 2,12, 70, 71, 76, 79, 94, 99, 100, 159-163, 186 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати рішення Качинської селищної ради №1656 від 20.11.2009 року щодо розгляду проекту землеустрою по відведенню та встановленню меж та площі земельної ділянки в АДРЕСА_1, гр.. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, незаконним.
Зобов’язати Качинську селищну раду у встановлений законом строк розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про передачу йому у власність шляхом безкоштовної приватизації земельну ділянку розміром 0,11 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
Судом роз’яснено положення статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя Котешко Л.Л.