Справа № 1-202/ 10

В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    07 жовтня 2010 року.   Володимир-Волинський міський суд Волинської області                       в складі:

    головуючого – судді Сарапіна Г.С.

за участю секретаря Процюк Н.Р.,

прокурора  Васьовчика І.В.,

потерпілої ОСОБА_1 і її законного представника –ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

підсудної ОСОБА_4 і її законного представника – ОСОБА_5,

представника служби в справах дітей ОСОБА_6,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду                                    в м. Володимирі-Волинському кримінальну справу про обвинувачення неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Володимира-Волинського Волинської області, українки, громадянки України, освіта базова загальна середня, є дитиною – сиротою, проживає з піклувальником – бабою ОСОБА_5 в АДРЕСА_1,  навчається на                   3-му курсі Нововолинського вищого професійного училища, несудимої,  –

    у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в:

    Підсудна ОСОБА_4,  25 червня 2010 року, близько 23 години, перебуваючи                      на дискотеці в приміщенні районного будинку культури  ( РБК ) по вул. Д. Галицького, 7                                    у м. Володимирі-Волинському, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрала  мобільний телефон марки  “Нокіа 5130”, вартістю 600 грн., в комплекті з сім-карткою оператора мобільного зв’язку  “Лайф”, вартістю 15 грн., що належав потерпілій ОСОБА_1, чим заподіяла потерпілій майнову шкоду на загальну суму                      615 грн.

    У судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 у пред’явленому обвинуваченні                  у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, визнала себе винуватою повністю та пояснила, що 25.06.2010р., ввечері, під час перебування на дискотеці                         в приміщенні РБК у м. Володимирі-Волинському побачила на підвіконнику                                    в танцювальному залі мобільний телефон і,  коли разом із своєю подругою ОСОБА_7 вирішила йти додому, то виходячи близько 23 години з приміщення РБК, взяла цей мобільний телефон і поклала його в свою сумочку. На вулиці вони присіли на лавку і там вона викинула з викраденого телефону марки “Нокіа” сім-картку, а наступного дня вставила в цей телефон свою сім-картку і стала ним користуватись. Через декілька днів працівники міліції запросили її у відділ міліції, де вона зізналася у вчиненні крадіжки мобільного телефону  “Нокіа”, про що написала явку з повинною.

    У вчиненому злочині щиро кається та запевняє суд, що вже ніколи не буде вчиняти злочинів.  

    Крім пояснень підсудної ОСОБА_4, її винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, підтверджується такими доказами:

    -   показаннями потерпілої ОСОБА_1 про те, що 25.06.2010р., ввечері,  разом із своїми подругами:  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знаходилася на дискотеці                   в районному будинку культури в м. Володимирі-Волинському, де вони танцювали та відпочивали. Близько 23 години зателефонувала до своєї матері, після чого поклала свій мобільний телефон марки “Нокіа 5130” в сумочку, яку поставила на підвіконнику, а коли через деякий час вони стали йти додому, то на вулиці виявила, що в сумочці був відсутній її мобільний телефон. Повернувшись у приміщення РБК та ніде не виявивши свій телефон, пішла додому, де про все розповіла своїй матері. Пізніше її мама звернулася в органи міліції із заявою про зникнення телефону, а через декілька днів працівники міліції повідомили, що виявили її телефон у підсудної і потім повернули їй викрадений телефон. Жодних претензій до підсудної в неї на даний час немає ;

    -   показаннями свідків:  ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які підтвердили викладені в показаннях потерпілої обставини щодо зникнення в останньої мобільного телефону під час перебування їх на дискотеці 25.06.2010р. в приміщенні РБК у м. Володимирі-Волинському ;

    -  протоколом усної заяви  ( повідомлення ) законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 – ОСОБА_2 від 02.07.2010р., з якого вбачається, що мати потерпілої повідомила органи міліції про те, що 25.06.2010р., близько 23 години, на дискотеці в приміщенні РБК у її неповнолітньої дочки зник мобільний телефон марки “Нокіа 5130” ;

      - протоколом огляду місця події від 02.07.2010р., з якого вбачається, що                              в службовому кабінеті № 11 Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області у підсудної ОСОБА_4 було виявлено в руках та вилучено мобільний телефон марки “Нокіа 5130”, який, з її слів, вона взяла з підвіконника в приміщенні РБК під час дискотеки, попередньо накривши його своєю сумочкою  ( а.с. 7 ) ;

    -   протоколом відібрання в підсудної явки з повинною від 02.07.2010р., з якого вбачається, що підсудна добровільно, без будь-якого фізичного чи психологічного впливу, зізналася працівникам міліції у вчиненні крадіжки мобільного телефону марки “Нокіа 5130”, що знаходився на підвіконнику в приміщенні Володимир-Волинського РБК                           і належить потерпілій ОСОБА_1  ( а.с. 9 ) ;

    -  протоколом огляду предметів від 31.07.2010р., з якого вбачається, що такими предметами, які визнані в справі речовими доказами, є мобільний телефон марки “Нокіа 5130”, вилучений у підсудної, та гарантійний талон на цей телефон  ( а.с. 34 – 38 ) ;

    -  протоколом відтворення обстановки та обставин події від 20.07.2010р., з якого вбачається, що підсудна в присутності понятих та інших учасників цієї слідчої дії добровільно показала та розповіла на місці вчинення злочину про обставини його вчинення  ( а.с. 49 – 51 ) .

    Довідками підприємця ОСОБА_10 стверджено, що станом на 25.06.2010р.  вартість мобільного телефону марки “Нокіа 5130”,  ІМЕІ  НОМЕР_1 складає 600 грн.,                          а вартість стартового пакету компанії стільникового зв’язку “Лайф” – 15 грн.  ( а.с. 11 ).

    Таким чином, аналізуючи в сукупності зазначені вище докази, суд доходить висновку, що винуватість підсудної в пред’явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні і її дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 185 ч.1 КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна ( крадіжку ).

    У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 заявив клопотання про звільнення підсудної від покарання на підставі ст. 105 КК України, мотивуючи тим, що підсудна                    є неповнолітньою, вчинила злочин середньої тяжкості, щиро розкаялася та активно сприяла розкриттю злочину, своїми діями спричинила незначну шкоду, яку повністю відшкодувала, до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, має постійне місце проживання, є повною сиротою  та застосувати до неї захід виховного характеру, а саме передати її під нагляд піклувальника ОСОБА_5.

    Заслухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, які не заперечували проти задоволення клопотання захисника, суд вважає, що клопотання                           є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

    Відповідно до ст. 105 КК України  неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру, зокрема передачу неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.

    Беручи до уваги, що підсудна є неповнолітньою, має статус дитини – сироти, щиро покаялася та активно сприяла розкриттю злочину, її явку із зізнанням, що заподіяна злочином шкода відшкодована шляхом повернення потерпілій викраденого телефону, її позитивні характеристики за місцем проживання та навчання, наявність постійного місця проживання, що рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 23.04.2009р. № 133 над нею встановлено піклування та призначено піклувальника, а також встановлено контроль з боку управління освіти; міського центру соціальних служб для сімї, дітей і молоді; міського відділу УМВС України у Волинській області щодо стану утримання, навчання, виховання та її розвитку; відсутність обставин, що обтяжують її покарання, суд доходить висновку, що на момент постановлення вироку підсудна не потребує застосування покарання, у зв’язку з чим можливе звільнення її від покарання за вчинений злочин на підставі ст. 105 ч.1 КК України, із застосуванням до неї відповідно до ч.2 цієї статті примусових заходів виховного характеру у виді застереження та передачі під нагляд піклувальника – ОСОБА_5, яка не заперечує проти такого вирішення справи.

    Речові докази:  мобільний телефон марки  “Нокіа-5130”, ІМЕІ  № НОМЕР_1 та гарантійний талон до нього, що знаходяться на зберіганні в потерпілої ОСОБА_1,  відповідно до ст. 81 ч.1 п.5 КПК України підлягають поверненню потерпілій як їх власнику.

    На підставі ст. 105  КК України,   керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд

п р и с у д и в:

    ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, і на підставі ст. 105  цього Кодексу звільнити її від покарання за вчинений злочин, застосувавши до неї примусові заходи виховного характеру:  застереження та передачу її під нагляд піклувальника – ОСОБА_5 до досягнення нею повноліття.

    Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попередній – підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

    Речові докази:  мобільний телефон марки  “Нокіа-5130”, ІМЕІ  № НОМЕР_1 та гарантійний талон до нього, що знаходяться на зберіганні в потерпілої, передати потерпілій ОСОБА_1.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

    Суддя: