НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Справа № 2а-1415/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Котешко Л.Л.
при секретарі – Лактіоновій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України в м. Севастополі про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Відділу ДАІ УМВС України в м. Севастополі про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення СН № 047749 від 19.02.2010 року відносно ОСОБА_1 про накладення штрафу в розмірі 330,00 гривень.
Вимоги позову позивач мотивував тим, що 19 лютого 2010 р. він рухався на своєму автомобілі марки «MITSUBISHI» державний номер НОМЕР_1 а/д Інкерман-Севастополь та зупинився на вимогу інспектора ДАІ Павлова М.Б. Інспектор повідомив йому, що позивач ніби-то порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху, а саме порушив швидкість руху. Доводи позивача про те, що він рухався з дотриманням правил дорожнього руху, інспектор не сприйняв та склав щодо позивача протокол та виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 330,00 гривень. Позивач з постановою не згодний, стверджує, що доказ перевищення швидкості транспортним засобом не був наданий, оскільки щоб виміри приладу «Беркут» 0601014 були легітимні й могли використовуватися в якості доказів у суді вони повинні відповідати певним вимогам, які встановлює Закон України «Про метрологію й метрологічну діяльність». І кожний використовуваний для вимірів прилад повинен мати відповідні документи, з яких видно, що він пройшов ці процедури, повинен пройти державну експертизу й сертифікацію. Однак позивачу не були надані документи, які підтверджують, що прилад «Беркут» 0601014 пройшов перевірку й допущений до застосування в Україні. Крім того, позивач зазначає, що прилад не працював в автоматичному режимі, як того вимагає закон..
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи картка поштового повідомлення про вручення уповноваженому представнику відповідача повістки-виклику. За таких обставин, суд, на підставі ст. 128 ч.4 КАС України, вважає за можливе вирішити справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З наданих позивачем документів встановлено, що інспектором дорожньо-патрульної служби ВДАІ м. Севастополя 19 лютого 2010р. щодо позивача була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення СН 017156.
Зі змісту постанови вбачається, що інспектор ДПС ВДАІ м. Севастополя, розглянувши матеріали адміністративного правопорушення, встановив, що ОСОБА_1 19.02.2010 р., в 14.21 в м. Севастополі на а/д Інкерман- Севастополь, керуючи «MITSUBISHI» державний номер НОМЕР_1, в населеному пункті рухався зі швидкістю 83 км/годину. На підставі викладеного інспектор постановив накласти штраф в розмірі 330,00 (триста тридцять) гривень та роз’яснив позивачу, що постанова може бути оскаржена згідно зі статтями 287-289 КУпАП у вищому органі, або районному суді протягом десяти днів від дня її винесення. Копія постанови вручена 19.02.2010 р.
В бланку постанови також зазначено, що до неї додається – протокол 047749.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є докази.
Статтею 251 КУпАП закріплено, що до доказів відносяться протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.
Зібрані по справі про адміністративне правопорушення докази відповідно до статті 251 КУпАП повинні підтверджувати наявність правопорушення, місце, час його скоєння, наявність свідків, потерпілих при обставинах, які встановлюються, винність особи у вчинені правопорушення.
Відповідно до ч.4 та 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови по справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, інспектор ДПС не перевірив пояснень позивача ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом з дотриманням вимог Правил дорожнього руху України, та за відсутністю будь-яких інших об’єктивних доказів, які б свідчили про порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не врахував вимоги ч.3 ст. 62 Констітуції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП – до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Ст.10 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 11.02.1998 року № 113/98-ВР встановлює, що результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характери стики похибок або невизначеності вимірювань. Однак в порушення вимог вказаного закону у постанові відсутні відомості стосовно розміру похибок приладу «Беркут» 0601014, що перешкоджає використанню результатів вимірювання в якості доказів по справі.
Фіксація приладом «Беркут» 0601014 не може вважатись фіксацією працюючим в автономному режимі спеціальним технічним засобом.
Відповідачем не надано суду доказів того, що «Беркут» 0601014 працював в автоматичному режимі.
Відповідно до вимог процесуального закону докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону компетентними органами та в установленому порядку, а належними – якщо вони підтверджують факт даного адміністративного правопорушення. Докази повинні бути оформлені з дотриманням визначеного законом порядку.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність правопорушення з боку позивача.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів не вбачається будь яких належних та допустимих доказів, сукупність яких свідчила б про безумовне порушення заявником п.12.4 ПДР.
Протокол про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Крім того ані свідки, ані поняті, не засвідчили факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КпАП України. Будь яких об'єктивних даних: фотографій, схем або іншого, що б свідчило про вказання на спірну обставину, а саме на перевищення ОСОБА_1 швидкості руху більш ніж на 23 км/год, суд не має.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ч.4 та 6 вказаної статті суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує на основі наявних доказів.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що суб’єктом владних повноважень не надано доказів та не зазначено джерел їх здобуття на підтвердження всіх обставин, на які посилається позивач.
Таким чином, відповідач не довів суду правомірність свого рішення щодо складання постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2010 року серії СН № 017156 відносно ОСОБА_1
Отже, з урахуванням тієї обставини, що будь-які належні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху, відповідачем не представлено, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 122, 251, КУпАП, ст. 2,7, 11, 12, 69, 71, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України в м. Севастополі задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення СН 017156 від 19.02.2010 р. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 330 грн.
Судом роз’яснено положення статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя Котешко Л.Л.