НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Справа № 2а-1383/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Котешко Л.Л.
при секретарі – Лактіоновій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної автомобільної інспекції Управління Міністерства Внутрішніх справ України в місті Севастополі, інспектора Пролукова Андрія Володимировича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та визнання дій неправомірними, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, уточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просить скасувати постанову від 10.02.2010 серії № СН 002961 про притягнення до адміністративної відповідальності та визнати дій посадової особи - інспектора Пролукова Андрія Володимировича щодо складання протоколу від 10.02.2010 серії № СН 038702 та винесення постанови від 10.02.2010 серії № СН 002961 неправомірними, посилаючись на порушення норм чинного законодавства України при складанні вказаних документів, а також на відсутність будь-якого порушення правил з боку водія.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2010 року відносно позивача відповідачем в особі інспектора Пролукова А. В. було винесено постанову на підставі статті 141 КУпАП, згідно з якою позивач 10.02.2010 по вул. Ген. Мельника 1 в м. Севастополі, знаходячись за кермом, рухався на власному автомобілю ВАЗ 21081 д. н. НОМЕР_1 (з боку «арки» в напрямку вул. Колі Піщенко) зі швидкістю 100 км/год.
Враховуючи те, що на вказаній ділянці дорозі діє обмеження в 60 км/год. (населений пункт м. Севастополь), водія притягнуто до відповідальності.
Однак, позивач не згоден з таким висновком інспектора і вважає відсутніми зі свого боку будь-які порушення Правил дорожнього руху, у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Позивач в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд справи в його відсутність, свої вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з’явились, про причину неявку суд не повідомили, вимоги суду не виконали, про дату та час судового засідання були поінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Наказом МВС України від 27.03.2009 № 111 затверджено Інструкцію з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС.
Відповідно до пункту 15.5 цієї Інструкції під час звернення до водія працівник Державтоінспекції МВС зобов'язаний прикласти праву руку до головного убору, привітатися, чітко й зрозуміло відрекомендуватися, назвати свою посаду, звання та прізвище, висловити вимогу про передачу водієм документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР, для перевірки та повідомити про причину зупинки транспортного засобу і суть скоєного правопорушення. У пункті 28.2. Інструкції вказано, що під час звернення до учасників дорожнього руху працівник підрозділу ДПС повинен чітко відрекомендуватися, назвавши свою посаду, спеціальне звання, прізвище та причину, суть звернення.
У пункті 4.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка затверджена Наказом МВС України від 26.02.2009 № 77, зазначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції та статті 268 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії СН № 038702 від 10.02.2010 р. вбачається, що позивачу не були роз’яснені права передбачені статтею 63 Конституції України, статтями 268 КУпАП та причина зупинки. Зворотного суду відповідачами не доведено. Такі дії (бездіяльність) інспектора є неправомірними.
При цьому, суд враховує положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З постанови про притягнення водія до адміністративної відповідальності вбачається, що швидкість руху автомобілю вимірювалася за допомогою приладу «Візир» 0812441.
Зміст протоколу від 10.02.2010 серії № СН 038702 вказує на те, що позивач на місці складання протоколу заперечував проти існування будь-якого порушення Правил дорожнього руху з його боку, а саме у строчці «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено, що: «правила не порушував, час протоколу зазначений неправильно, сертифікат на ВІЗИР відсутній».
Суд вважає необхідним зазначити, для того, щоб виміри приладу «Візир» 0812441 були легітимні й могли використовуватися в якості доказів у суді вони повинні відповідати певним вимогам, які встановлює Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Кожний використовуваний для вимірів прилад повинен мати відповідні документи, з яких видне, що він пройшов ці процедури: державну експертизу й сертифікацію.
Однак, відповідачем не було надано суду документів, які підтверджують, що прилад «Візир» 0812441 пройшов перевірку й допущений до застосування в Україні на момент фіксації правопорушення. Зокрема, відділ державної автомобільної інспекції Управління Міністерства Внутрішніх справ України в місті Севастополі не надав суду сертифікат відповідності приладу «Візир» 0812441 та атестат відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) в базі Держспецзв'язку, що є обов'язковим відповідно до статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" та п. 18 статті 16 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України".
Так, відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» для створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Підтвердження відповідності та проведення державної експертизи цих засобів здійснюються в порядку, встановленому законодавством.
Законодавством України у сфері захисту інформації визначено дві процедури встановлення відповідності засобів захисту інформації вимогам нормативних документів у цій сфері - сертифікація та державна експертиза. При цьому об'єктом такого оцінювання може бути будь-який засіб, призначенням якого є забезпечення захисту інформації від загроз, або у якому додатково до основного призначення передбачено окремі функції захисту інформації (ДСТУ 3396.2-97).
Відповідно до пункту 18 статті 16 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України (надалі - Держспецзв'язку) покладений такий обов’язок, як організація та координація разом з центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації робіт з проведення сертифікації засобів криптографічного та технічного захисту інформації, організація та проведення державної експертизи у сфері криптографічного та технічного захисту інформації.
У суду не має доказів того, що пристрій фіксації порушень правил дорожнього руху "Візир" надавався органами ДАІ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв'язку. Отже, процедур державної експертизи або сертифікації пристрій не проходив, експертного висновку або сертифіката відповідності у сфері захисту інформації він не має.
Забезпечення захисту інформації в автоматизованій системі реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (База) шляхом впровадження КЗСІ з підтвердженою відповідністю є обов’язковим.
У матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час складання протоколу та постанови База має впровадження КЗСІ з підтвердженою відповідністю.
Тому, зробити висновок щодо неможливості довільної зміни отриманих за допомогою Пристрою відомостей, їх коригування, знищення, несанкціонованого доповнення, втручання в роботу Пристрою можна лише у разі позитивних результатів державної експертизи або сертифікації у сфері захисту інформації, а щодо неможливості вчинення тих самих дій стосовно внесених до Бази відомостей під час її експлуатації - у разі позитивних результатів державної експертизи КСЗІ Бази.
Згідно з законодавством України у сфері захисту інформації використання засобів захисту інформації (у визначенні ДСТУ 3396.2-97) та КСЗІ в автоматизованих системах вважається легальним, якщо вони мають документальне підтвердження своєї відповідності вимогам, встановленим нормативно-правовими актами. Для засобів захисту інформації це - Експертний висновок або Сертифікат відповідності, а для КСЗІ - Атестат відповідності. На даний час зазначених документів ні Пристрій, ні КСЗІ Бази не мають. Такий висновок слідує з того, що відповідачі не надали суду належні докази, а саме: сертифікат відповідності приладу "Візир" та атестат відповідності КСЗІ в базі Держспецзв'язку.
Тобто, відповідачами не надано до суду доказів спростування позовних вимог позивача.
Більш того, з пояснень позивача слідує, що він взагалі не мав можливості на місці перевірити: дійсно лі відеозйомка, або фотозйомка здійснювалась саме приладом «Візир» 0812441, чи іншим приладом. Відповідне прохання позивача про надання доказів порушення ним правил дорожнього руху інспектор проігнорував і в протоколі будь–яких відомостей про це посадовою особою не зазначено.
Крім того, в протоколі не встановлено та не зазначено свідків правопорушення. Не міститься доказів того, що протокол дійсно складений у зазначений у ньому час і цей час співпадає з часом відео-фотозйомки.
При наявності декількох заперечень позивача, інспектор ДАІ не перевірив його пояснень про те, що водій керував транспортним засобом з дотриманням вимог Правил дорожнього руху України, та за відсутністю будь-яких інших об’єктивних доказів, які б свідчили про порушення ним Правил дорожнього руху, не врахував вимоги частини 3 статті 62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, суду не було надано доказів того, що до роботи зі спеціальним технічним засобом був допущений працівник, який вивчив інструкцію з експлуатації засобу та склав залік з правил його застосування. Не надано також і журналу обліку роботи технічних засобів вимірювання, який заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом.
Суд також приймає до уваги пояснення позивача про те, що його автомобіль рухався по дорозі одночасно з іншими автомобілями, що допускає можливість того, що приладом, який фіксує швидкість, могла бути зафіксована швидкість іншого транспортного засобу. В протоколі позивачем зроблено пояснення, що зупинка здійснена у темний час доби. В позові ОСОБА_1 зазначає, що фіксування швидкості робилось інспектором не в стаціонарному режимі, так як «Візир» 0812441 знаходився в руках інспектора. Доказів того, що інструкцією користування приладом дозволена експлуатація прибору в такому режимі відповідачем не представлено.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язання діяти тільки на підстав та в межах та способом, які передбачені Конституцією та законами України.
КУпАП закріплений принцип, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення встановленою особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вже було зазначено судом, з протоколу вбачається, що позивачем були висловлені декілька доводів, тоді як відповідачем не було роз’яснено причини їх відхилення.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил (у тому числі Правил дорожнього руху), належать до сукупності доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім цього, частиною 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до частини 4 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи те, що відповідачем при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог чинного законодавства щодо змісту протоколу та порядку його складання, необхідно зробити висновок про відсутність належних доказів скоєння позивачем будь-яких порушень закону, у зв’язку з чим постанову в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу належить скасувати.
Керуючись п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», пунктами 15.5, 28.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, пунктом 4.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, статтею 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", статтею 16 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", статтями 17, 18, 19, 69, 70, 71, 104-106, 128 КАС України, частиною 2 статті 19, статтями 62, 63 Конституції України, статтями 251, 287 – 289 КУпАП, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України в м. Севастополі, інспектора Пролукова Андрія Володимировича, задовольнити.
Визнати дії інспектора ВДАІ м. Севастополя Пролукова Андрія Володимировича щодо складання протоколу від 10.02.2010 серії № СН 038702 та винесення постанови від 10.02.2010 серії № СН 002961 неправомірними.
Скасувати постанову від 10.02.2010 серії № СН 002961, що винесена інспектором ВДАІ м. Севастополя Пролуковим Андрієм Володимировичем, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 300,00 грн.
Судом роз’яснено положення частини 2 статті 171-2 КАС України, відповідно до якої постанова суду є остаточною та оскарженню на підлягає.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Нахімовського районного
суду міста Севастополя Котешко Л.Л.