НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

 Справа №2-2933/10

                                                                                                                           Категорія 26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 вересня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді – Котешко Л.Л.

при секретарі – Лактіоновій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Нахімовського районного суду м. Севастополя із позовом до ОСОБА_2, в якому згідно змінених позовних вимог просить суд стягнути з  останньої суму боргу еквівалентну 2500,00 євро, моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., судові витрати.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що між нею та відповідачем укладено договір позики, про що складено розписку від 10.08.2009 р., згідно якої відповідач позичив в позивача суму, що еквівалентна 2500 євро, які зобов’язався повернути в строк через 2 місяці до 10 жовтня 2009 року, однак, в порушення взятих на себе зобов’язань, ухиляється від вчинення відповідних дій, у зв’язку з чим позивач просить у судовому порядку стягнути з відповідача суму боргу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

26.07.2010 р. до суду надійшла заява від відповідача, в якій ОСОБА_2 суму боргу визнала в повному обсязі, зобов’язалася повернути після продажу будинку.

Представники відповідачів у судовому засіданні визнали розмір заборгованості, еквівалентний сумі 2500 євро по курсу на момент отримання коштів, а також визнали суму моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши всі представлені докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що  10.08.2009 р. ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 у борг суму, яка еквівалентна 2500 євро та зобов’язався повернути їх в строк до 10.10.2009 року, що було оформлено розпискою від 10.08.2009 р.(а.с. 6)

В силу ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищенаведеного,  суд дійшов висновку, що між сторонами у справі було укладено 10.08.2009 р. договір позики, на підтвердження якого та його умов, зокрема щодо строку повернення, складено розписку від 10.08.2009 р.

Виходячи з того, що згідно ч. 2 ст. 545 Цивільного кодексу України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові, суд розцінює наданий позивачем (кредитором у зобов’язанні) оригінал розписки від 20.10.2009р. як належний доказ неповернення відповідачем спірних грошових коштів. Крім того, вказаний факт був визнаний відповідачем.

За загальним правилом, закріпленим у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Визначений сторонами строк повернення позики сплинув 10.10.2009 р. За таких підстав суд дійшов висновку про необхідність судового захисту прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається відповідно до офіційного курсу, встановленому на день платежу. Проте сторони в ході судового засідання дійшли згоди про повернення відповідачем грошових коштів у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленому на час отримання грошових коштів.

Враховуючи, що сума боргу на час звернення позивача до суду складає 2500 євро, курс 100 євро по даним НБУ станом на 10.08.2009 р. складав 1106,0346 грн., на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 27650,80 грн.

Вимоги позивача про компенсацію йому моральної шкоди, яка була заподіяна відповідачем у розмірі 5000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки посилання його в обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди у разі порушення зобов’язання, встановленого договором або законом, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Договірні відносини з позичання грошей, що виникли між сторонами, на підставі яких відповідачем позивачу була написана боргова розписка, не передбачають під собою будь-яку компенсацію моральної шкоди, як наслідок порушення договору позичальником внаслідок неповернення грошей, стаття закону, яка б регулювала компенсацію моральних страждань за договором позики, представником позивача не зазначена.

Також суд звертає увагу на те, що при подачі позову позивачем не було доплачено суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 90,00 грн., так замість 120,00 грн. було сплачено лише 30,00 грн., отже недосплачена сума підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Згідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 110,60 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 276,51 грн., 1500,00 грн. витрат на оплату правової допомоги, 40,00 грн. витрат, пов’язаних з розглядом справи, оскільки є їх документальне підтвердження.

На підставі ст.ст. 526, 526, 530, 533, 545, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 84, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 27650,80 грн., судовий збір в розмірі 276,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 110,60 грн., витрати на оплату правової допомоги в розмірі 1500,00 грн., витрати, пов’язані з розглядом справи в розмірі 40,00 грн., а всього – 29577,91 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 90,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                              підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                          Л.Л. Котешко