НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

 Справа №2-2414/10

                                                                                                                           Категорія 30

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 вересня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді – Котешко Л.Л.

при секретарі – Лактіоновій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополя, про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв’язку з інфляцією, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовом до ОСОБА_2 і згідно змінених позовних вимог просив стягнути з останнього розмір відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції за період з 01.06.2007 р. по 31.05.2010 р. в сумі 130257,34 грн. а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані наступним. За вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя від 07.05.2007 р. ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, потерпілим по вказаній справі було визнано позивача ОСОБА_1. Вироком суду був частково задоволений цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто на його користь матеріальну шкоду в розмірі 20809,61 грн. та моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн., разом 80809,61 грн. Проте виконання вказаного вироку в частині сплати шкоди відбулося лише в лютому 2010 року. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення 130257,34 грн. інфляційних втрат, оскільки за період з моменту винесення вироку суду грошові кошти значно знецінилися.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2, які були відібрані за дорученням суду за місцем відбування останнім покарання, відповідач проти позову заперечує, просить суд у позові відмовити, посилаючись на те, що ним не чинилися перешкоди у виконанні рішення суду та в продажу майна. Крім того, на даний момент сума шкоди, стягненої судом на користь позивача сплачена в повному обсязі.

Представником Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополя у судовому засіданні були надані пояснення стосовно виконання вироку суду в частині стягнення суми шкоди та зазначено, що на постановою від 16.02.2010 р. виконавче провадження було закінчено у зв’язку з виконанням рішення суду.

За такими обставинами, суд дійшов висновку, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, справу можливо розглянути за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, надавши їм належну правову оцінку суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2007 р. був винесений вирок у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого ст.. 286 ч. 3 КК України. Цим вироком було частково задоволено позов потерпілого ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_2 20809,61 грн. матеріальної шкоди та 60000,00 грн. моральної шкоди, а всього 80809,61 грн.

Вказаний вирок суду набрав чинності 17.01.2008 р.  На виконання вироку 12.02.2008 р. був виданий виконавчий лист.

10.04.2008 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення, а 11.04.2008 р.  постановою старшого державного виконавця Загути Н.В. було відкрито виконавче провадження.

Згідно платіжного доручення № 59 від 04.02.2010 р. було перераховано на користь стягуюча ОСОБА_1 суму шкоди в розмірі 80809,61 грн., у зв’язку з чим постановою від 16.02.2010 р. виконавче провадження з примусового виконання зазначеного вироку було закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ст..1208 ЦК України, якими передбачено, що за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.

Отже, чинне законодавство, у випадку порушення однією особою своїх  зобов’язань передбачає грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй причитаються, у зв'язку з несвоєчасним поверненням від боржника (після примусового стягнення тощо).

У постанові Верховного Суду України від 26.03.2006 зі справи № 2-4/11319-2004 визначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

В Інформаційному листі Верховного Суду України від 15.07.2005 № 3.2.-2005 викладена правова позиція про природу індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України. Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Крім того, суд зазначає, що збільшення (або зменшення) розміру грошових коштів по закінченню певного часу у зв'язку з індексом інфляції, є окремим видом врахування фінансових та інших суміжних і тотожних подій в секторі економіки держави. Індекс інфляції - це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України (Пункт 2.1 глави 2 Постанови правління Національного банку України від 07.12.2004 № 598 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»).

Чинне законодавство не заперечує звернення особи (стягувача) до суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної суми.

Право особи вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту її майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.

Крім того, суд звертає увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 р. у справі "Дубенко проти України", яким визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувана в період виконавчого провадження  порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.

Проте, в даному випадку несвоєчасне виконання судового рішення, а саме вироку суду,  який набрав законної сили 17.01.2008 р., в частині стягнення шкоди, сталося за відсутності будь-яких дій або бездіяльності, направлених на ухилення від виконання судового рішення, а також вини з боку відповідача ОСОБА_2, який перебував під вартою з 07.05.2007 р., а на даний час відбуває покарання в Крюківській виправній колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Полтавській області (№29).

Крім того, як вбачається з вироку від 07.05.2007 р. вирішуючи питання про майно ОСОБА_2, описане для забезпечення цивільного позову, судом  був залишений арешт на майно ОСОБА_2, не скасовуючи його.

Отже, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, відповідач був об’єктивно позбавлений можливості будь-яким чином вплинути на виконання судового рішення.

Крім того, період, за який позивач просить стягнути суму шкоди з урахуванням індексу інфляції становить з 01.06.2007 р. по 31.05.2010 р., в той час як з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що шкода була відшкодована позивачу в повному обсязі у лютому 2010 року, а саме платіжним дорученням № 59 від 04.02.2010 р.

Отже, з урахуванням викладеного, у суду відсутні достатньо обґрунтовані підстави для задоволення позову.

На підставі ст. ст. 625,1208  ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 84, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у м. Севастополя, про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв’язку з інфляцією, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                              підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                          Л.Л. Котешко