ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-21780/08

Колегія суддів першої судової палати

Вищого адміністративного суду України у складі  суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Васильченко Н.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т., Леонтович К.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11. 2008 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої райдержадміністрації Дніпропетровської області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, -

В с т а н о в и л а:

У  жовтні 2007 року   ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої райдержадміністрації Дніпропетровської області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2001-2006 роки в сумі  7 041,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії,інвалід 1 групи від захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, має право на щорічну компенсаційну виплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, однак  відповідач проводить виплати не у відповідності з Законом №796-Х11.

Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто на користь позивача 2421,60 грн. за 2004-2005роки. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровького апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року постанова суду першої інстанції скасована та прийнято нове рішення про відмову у позові.

На  рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1,  в якій ставиться питання про її скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає   виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, внаслідок чого йому відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХП від 28.02.1991 року, підлягають виплаті одноразові щорічні компенсації на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої на момент її виплати.

Судова колегія погоджується з  висновками судів попередніх інстанцій про те, що  встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836  від 26.07.1996р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років (до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.05р) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати,  згідно із  Законом України  про Державний бюджет  регулярно зростав кожний наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття 1 Закону № 372-ІV, а не постанови Кабінету Міністрів України № 836, 562.

Разом з тим, судова  колегія визнає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за 2004-2005 роки всупереч приписам ст.ст.99,100 КАСУ ( у редакції, чинній на час вирішення справи судом), оскільки позивач звернувся з позовом  у жовтні 2007року з вимогами про стягнення з 2001р,тобто з пропуском річного строку звернення з адміністративним позовом, а відповідач наполягав на відмові у позові з причин пропуску позивачем строку звернення з адміністративним позовом. Судова колегія зазначає, що спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат, тобто про своє порушене право позивач дізнався після отримання неповних сум виплат. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції є такими, що відповідають вимогам закону.

Щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині нарахування допомоги на оздоровлення за 2006 р. судова колегія погоджується з висновками судів, оскільки  дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України № 3235-ІУ (3235-15) від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який до часу вирішення справи не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.  

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не знаходить.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                            УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11. 2008 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та у порядку, передбаченими статтями 235-238 КАС України.