№ 2-4539/10

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    13 жовтня 2010 року                                                                         м. Київ

            Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого - судді                                                              Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                                Жигун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

                                           В С Т А Н О В И В :

В травні 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» (далі – ТОВ «АУЗ Факторинг» або Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що 26.07.2007 року Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» (далі – АТ «Індустріально-експортний банк» або Банк) та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 228/704219.

АТ «Індустріально-експортний банк» свої зобов’язання за договором виконав та надав ОСОБА_2 кредит у сумі 20 000 грн., строком на 36 місяців з 26.07.2007 року до 25.07.2010 року, але ОСОБА_2 своїх обов’язків за договором не виконав у зв’язку з чим за ним рахується заборгованість у сумі 37 504 грн. 82 коп.

26.09.2009 року між ТОВ «АУЗ Факторинг» та АТ «Індустріально-експортним банком» було укладено договір факторингу № 03/09, відповідно до якого Товариство набуває права вимоги до боржника Банку.

Представник позивача в судовому засідання підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 37 504 грн. 82 коп. та судові витрати.

Відповідач, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, оповіщений у встановленому порядку про місце, день і час судового розгляду, в судове засідання не з’явився. Причини неявки суду не повідомив.

             Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

 Відповідач про причину неявки суду не повідомив. Заява від нього про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Згідно ст. 224 ЦПК України   у  разі  неявки  в  судове  засідання  відповідача,  який належним  чином  повідомлений  і  від  якого не надійшло заяви про розгляд  справи  за  його  відсутності  або  якщо  повідомлені ним причини  неявки  визнані  неповажними,  суд  може  ухвалити заочне рішення  на  підставі  наявних  у  справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

  У відповідності до ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, заслухавши представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2007 року між АТ «Індустріально-експертний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 228/704219 (а.с.5-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк надає позичальнику кредит у сумі 20 000 грн. строком на 36 місяців з 26.07.2007 року до 25.07.2010 року. Позичальник повертає кредит щомісячно до 15 числа місяця наступного за розрахунком згідно графіку погашення суми кредиту (Додаток № 1 до цього договору, який є невід’ємною частиною цього договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно у розмірі 19% річних за користування кредитом, починаючи з дня списання коштів з рахунку позичальника, зазначеного в п. 4.1.1 цього договору до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

У разі прострочення строку сплати винагороди згідно з п. 1.2 цього договору та/або погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за цим договором за кожний день прострочення платежу (п. 6.1 договору кредиту).

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2009 року між ТОВ «АУЗ Факторинг» та АТ «Індустріально-експортний банк» укладено договір факторингу № 03/09, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, фактор зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату , а клієнт зобов’язується відступити факторові право вимоги, визначене у реєстрі прав вимог.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що до ТОВ «АУЗ Факторинг» перейшло право вимоги до боржника Банку ОСОБА_2

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушує умови кредитного договору та не сплачує згідно Графіку платежів основний борг та відсотки.

Встановлені судом обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, наданого позивачем, де загальна сума заборгованості становить  37 504 грн. 82 коп. (а.с.26-27).

         Згідно статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

         Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний  сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

          За таких підстав, коли встановлено, що з вини відповідача зобов’язання перед позивачем не виконано, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов‘язання щодо повернення належних ТОВ «АУЗ Факторинг» коштів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 37 504 грн. 82 коп., де 33 446,00 грн. – сума боргу з урахуванням індексу інфляції; 518,15 грн. – проценти; 3540,67 грн. – пеня.

У відповідності до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов’язаний здійснити платіж факторові.

          Таким чином, з умов Договору, укладеного між ТОВ «АУЗ Факторинг» та АТ «Індустріально-експортним банком», а також договору, укладеного між  АТ «Індустріально-експортним банком» та ОСОБА_2 вбачається, що вимоги позивача заявлені у відповідності з чинним законодавством, а отже є обґрунтованими.    

          За таких підстав, коли встановлено, що з вини боржника зобов’язання перед кредитором не виконано, боржник в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов‘язання щодо погашення кредиту та відсотків, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.  

           Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

А тому, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 375 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи судом у сумі 120 грн. 00 коп.

На підставі ст.ст. 509, 549, 625, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 74, 88, 208, 212 – 215, 218, 223, 224, 225, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» 37 504 (тридцять сім тисяч п’ятсот чотири) грн. 82 коп.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг» сплачений судовий збір у розмірі  375 (триста сімдесят п’ять) грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  120 (сто двадцять) грн.

Заочне  рішення  може  бути  переглянуте Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача.

             Заяву про  перегляд  заочного  рішення  може  бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

              Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва через Голсоіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десять днів з дня його проголошення.

            Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.  223 ЦПК України.

Суддя