ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4187/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.,
при секретарі – Кузьменко М.В.,
за участю: представників позивача –Тєвікова Д.Д., .Чернобая О.В.
представників відповідача –Немчука М.С., Переясловця В.М., Вітренка А.Ю.
представника прокуратури –Шарбенка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції за участю Прокурора Полтавської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
02 липня 2007 року позивач Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія»звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 14.06.2007 року № 0000871501/0, № 0000881501/0, № 0000891501/0.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.09.2007 року позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000871501/0 від 14.06.2007 року, в інший частині позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 року постанову Господарського суду Полтавської області від 17.09.2007 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог і прийнято нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 року постанову Господарського суду Полтавської області від 17.09.2007 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2007 року скасовані, справа направлена на новий розгляд.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Полтавською МДПІ Полтавської області, в особі Новосанжарського відділення, було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) рентної плати за видобуті СП «Полтавська газонафтова компанія»нафту, природний газ і газовий конденсат за квітень 2007р., за результатами якої складено Акт № 50 від 14.06.2007. На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2007 року № 0000871501/0 яким позивачу визначені податкові зобов’язання за платежем рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, на суму 19709234,37 грн. (основний платіж), № 0000881501/0 яким позивачу визначені податкові зобов’язання за платежем рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні, на суму 1728300,00 грн. (основний платіж), №0000891501/0 яким позивачу визначені податкові зобов’язання за платежем рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні, на суму 2002330,00 грн. (основний платіж). Позивач вважає вказані рішення винесені з порушенням вимого чинного законодавства та просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2007 року № 0000871501/0, № 0000881501/0, № 0000891501/0.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
В судовому засіданні та у письмових запереченнях представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилалися на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів. Стверджували, що податковим органом обґрунтовано й правомірно встановлені порушення, про які йдеться в акті перевірки та застосовані до позивача нарахування податкових зобов’язань з рентної плати.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав заперечення відповідача та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, представника прокуратури вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Полтавською МДПІ Полтавської області, в особі Новосанжарського відділення, було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) рентної плати за видобуті СП «Полтавська газонафтова компанія»нафту, природний газ і газовий конденсат за квітень 2007 року, за результатами якої складено Акт № 50 від 14.06.2007 року (далі –Акт перевірки).
За даними Акта перевірки податковою інспекцією встановлено, що в розрахунку рентної плати за видобуті позивачем у квітні 2007 року нафту, природний газ і газовий конденсат у графі 4 не вказані ставки рентної плати за нафту, рентної плати за природний газ, рентної плати за газовий конденсат та в графі 5 –коригуючий коефіцієнт до ставок рентної плати за нафту, які визначені у пункті 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення»Закону України від 30.11.2006 року № 398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»з урахуванням вимог пункту 4 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №256 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого в графі 6 розділу І Розрахунку не визначено податкове зобов’язання з рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат.
На підставі Акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2007 року № 0000871501/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем - рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, у розмірі 19 709 234,37 грн.; № 0000881501/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем - рента плата за природний газ, що видобувається в Україні, у розмірі 1 728 300,00 грн.; № 0000891501/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем - рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у розмірі 2 002 330,00 грн.
Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт № 50 від 14.06.2007 року камеральної перевірки податкової декларації, а вірніше податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ та газовий конденсат за квітень 2007 року, поданого позивачем до ДПС 21.05.2007 року вх.№ 5990.
Згідно із ст.ст. 1, 14 Закону України «Про систему оподаткування»рентні платежі віднесені до загальнодержавних обов'язкових платежів, а їх встановлення (ставки та механізм справляння) має здійснюватись виключно законами про оподаткування. При цьому, встановлення або зміна податків має запроваджуватись законами з питань оподаткування, які мають прийматись не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року, тобто до 01 січня.
В даному разі сплата рентної плати була запроваджена Прикінцевими положеннями Закону України від 30.11.2006р. №398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», який в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»був прийнятий пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного року.
Вказаним Законом було встановлено обов'язок по сплаті рентної плати та встановлені ставки. Проте, в порушення ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»не було встановлено механізму її справляння. Таким механізм був ще раніше встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 22.03.2001р. «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат».
Цією ж постановою крім механізму справляння рентної плати було встановлено також порядок визначення та застосування ставок коригуючого коефіцієнту по рентній платі за нафту, а також порядок складення та подання звітності платниками рентної плати.
При цьому, цією ж постановою було встановлено, як механізми справляння рентної плати так і порядок застосування ставок коригую чого коефіцієнту по рентній платі за нафту, а також порядок складення та подання звітності платниками рентної плати.
Згідно із нормами цієї Постанови №256 коригуючий коефіцієнт встановлюється Мінекономіки та публікується на його офіційному сайті, а податкова звітність подається платником до відповідної податкової служби у спосіб заповнення податкового розрахунку рентної плати за формою, що затверджується Державною податковою адміністрацією.
Така форма податкового розрахунку була затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.12.2005р. № 610 «Про затвердження форми податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат».
Механізм справляння рентної плати встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 22.03.2001р. «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», тобто з порушенням норм Закону України «Про систему оподаткування», оскільки постанова Кабінету Міністрів України не є законом.
Неправомірність встановлення платежів постановою Кабінету Міністрів України підтверджена висновками в Рішеннях Конституційного Суду України, зокрема від 24.03.2005р. №2-рп/2005 та від 23.06.2009р. №15-рп/2009 де зазначений суд дійшов висновку про те, що встановлення системи оподаткування, податків і зборів, їх розмірів та порядку сплати є виключною прерогативою закону, та від 23.06.2009р. №15-рп/2009 де також вказано, що права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному разі Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено.
Суд також звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України №256 також не було встановлено конкретного розміру ставки коригуючого коефіцієнту, з чого слідує, що встановлення розміру цього коефіцієнту, який є частиною загального розміру ставки рентної плати, запроваджено не нормативним актом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у встановлені Постановою Кабінету Міністрів України №256 строки було складено та подано до відповідача податковий розрахунок рентної плати за квітень 2007 року, який був складений за затвердженою наказом ДПА №610 формі.
Факт своєчасного подання позивачем податкового розрахунку та складення його у відповідності до затвердженої форми підтверджується також відповідачем.
Суд відмічає, що згідно форми податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженої наказом ДПА №610 податковий розрахунок повинен містити зокрема стовбці 4 (ставка рентної плати), 5 (коригуючий коефіцієнт) та 6 (сума рентної плати), а заповнення стовбця 4 має здійснюватись відповідно до ставки, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не було встановлено ставки рентної плати, а тому позивачем при складенні податкового розрахунку не був заповнений стовбець 4 податкового розрахунку.
Відповідно, оскільки величина коригуючого коефіцієнту встановлена з порушенням норм Закону України «Про систему оподаткування», а сам коефіцієнт є частиною ставки рентної плати, то позивачем при складенні податкового розрахунку також не були заповнені стовбці 5 та 6 податкового розрахунку.
Позивачем надано до суду висновок експертного дослідження, який складений експертом Тихоненко І.П., яка діє на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України № 1199 від 25.01.2008 року. За наслідками проведення експертного економічного дослідження було встановлено, що враховуючи вимоги наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкового розрахунку рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат»від 28.12.2005 року № 610, щодо проведення розрахунку за ставками встановленими Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», даним Законом не встановлені ставки рентних платежів, у позивача були відсутні нормативно обґрунтовані підстави заповнювати графу 4 «Ставка рентної плати»в податкових розрахунках рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за січень-квітень 2007 року, відповідно графі 6 «Сума рентної плати», оскільки в даній графі вказується розрахунок з застосуванням даних графи 4.
Оцінюючи цей висновок суд відмічає, що у відповідності до абз. 5 підпункту 4.1.3. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Згідно із п.4.6. 4.6. Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 01.04.2006 № 171 підставами для визнання податкової звітності недійсною (невизнання податкової звітності) є зокрема відсутність обов'язкових реквізитів, або порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
У таких випадках працівники підрозділів приймання та обробки податкової звітності повинні попередити платника податків про виявлені недоліки і про наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності та запропонувати надати нову, оформлену належним чином.
Сторінкою 3 поданого позивачем 21.05.2007р. податкового розрахунку з рентної плати підтверджується, що вказані в розрахунку відомості були внесені до електронної бази податкової звітності 21.05.2007р.
Ніяких доказів щодо невизнання відповідачем зазначеного податкового розрахунку (податкової звітності) або факту попередження позивача про виявлені недоліки відповідачем не надано, а тому з урахуванням визнання відповідачем в своїх запереченнях факту належного подання позивачем податкового розрахунку, суд доходить висновку,що податкова звітність у даному випадку була визнана відповідачем чинною, тобто такою, яка містить усі необхідні реквізити і заповнена правильно.
На підставі викладеного суд доходить висновку про те, що заповнення та подання позивачем податкової звітності по рентній платі за нафту, газ та газовий конденсат за квітень 2007 року було здійснено у відповідності до чинних нормативно-правових актів України.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10.08.2005 N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за N 925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, який підтверджує проведення даної перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3).
Пунктом 1.7 зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»та підпунктом 4.2.2. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що органами податкової служби здійснюються планові, позапланові, виїзні та невиїзні перевірки. Невиїзна перевірка, яка здійснюється виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях вважається камеральною і за її наслідками податковий орган може самостійно визначати суму податкового зобов’язання платника в разі виявлення арифметичних або методологічних помилок в поданій платником податковій декларації.
Обґрунтовуючи, правильність проведення камеральної перевірки та нарахування позивачу суми податкового зобов’язання відповідач стверджує про наявність методологічної помилки, яка проявилась в не заповненні деяких стовбців податкового розрахунку і при цьому посилається на роз’яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001р. №06-10/167.
Суд не може погодитись з такими доводами відповідача оскільки, по-перше, роз’яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності не є нормативним актом, а тому в силу вимог ст.9 КАС України не може застосовуватись при вирішенні спорів.
По-друге, вище було встановлено факт правильності заповнення позивачем податкового розрахунку по рентній платі, а отже і відсутність арифметичних та методологічних помилок, оскільки відсутність встановленої Законом «Про Державний бюджет України на 2007 рік»ставки рентної плати та запровадження коригую чого коефіцієнту не нормативним актом не давали позивачу можливості заповнювати відповідні стовбці розрахунку.
Крім того, як зазначає відповідач в акті перевірки, а саме: рядок «17», порушення полягають у тому, що позивач не зазначив в податковому розрахунку ставок рентної плати та коригуючих коефіцієнтів, які визначені п.3 розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 30.11.2006р. №398-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування», з урахуванням вимог п.4 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. №256.
Тобто, Відповідач кваліфікував дії Позивача не як помилку, а як порушення.
Викладене на думку суду вказує на існування протиріч та колізій в позиціях позивача та відповідача, які полягають у тому:
- позивач вважає, що стовбці розрахунку рентної плати, затвердженого наказом ДПА №610, мають заповнюватись виходячи із ставок рентної плати, вказаних в Законі про державний бюджет, а Відповідач вимагає вказувати ставки рентної плати, встановлені Законом України від 30.11.2006р. №398-V, який не є Законом про бюджет,
- позивач вважає, що взагалі не врегульовано механізму справляння рентної плати та запровадження коригуючи коефіцієнтів на рівні закону, а Відповідач вимагає сплати обов’язкового платежу виходячи із запроваджених ненормативними актами розмірів коригуючих коефіцієнтів і встановленого підзаконним нормативним актом механізму сплати рентних платежів.
У відповідності до абз. 2 п.4.1. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, при виникненні спірних питань та зауважень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки такі питання передаються на розгляд постійних комісій при податкових адміністраціях та інспекціях.
Підпунктом 4.2. даного Наказу передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів, з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб’єктів малого підприємництва – протягом 3-х днів, а для суб’єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, –протягом 10-ти робочих днів).
Як вбачається з матеріалів справи, акт про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) складений 14 червня 2007 року, цього ж дня були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Акт перевірки був наданий позивачу 15.06.2007 року, про що свідчить підпис представника позивача –фінансового директора Палєнка Е.А. на одному примірнику акту. При цьому даний акт підписується позивачем. Спірні податкові повідомлення-рішення надаються позивачу також 15.06.2007 року, що підтверджується підписом позивача на корінцях податкових повідомлень-рішень.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що згідно із підпунктом 4.4.1. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в разі наявності колізії між певними нормативними актами, яка дозволяє приймати рішення як на користь платника податків так і на користь контролюючого органу, рішення має бути прийняте на користь платника податків.
Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що наявність вищевказаних колізій (протиріч в позиціях відповідача та позивача) потребувала їх передачі на розгляді і вирішення відповідної постійної комісії, з урахуванням висновку якої і мали прийматись спірні податкові повідомлення-рішення.
Суд не погоджується з доводами відповідача проти розгляду питання такою комісією з мотивів того, що позивачем не подано до органів податкової служби письмових заперечень на акт перевірки, оскільки надання заперечень на акт перевірки це право позивача, а не його обов’язок.
Суд також відмічає, що системний аналіз пунктів 4.2., 4.3. .4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 дозволяє встановити, що Акт перевірки має підписуватись, а рішення контролюючого органу має прийматись з урахуванням можливих заперечень платника податків.
Як свідчать матеріали справи, в даному разі Акт перевірки був наданий представнику позивача одночасно з самими податковим повідомленням-рішенням і вже після його прийняття, тобто з порушенням прав позивача на надання заперечень і з порушенням вищезазначених вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що прийняття рішення за наявності колізій без висновку подібної комісії та з позбавлення позивача права на підготовку заперечень до прийняття рішення контролюючим органом вказує на те, що рішення прийнято не уповноваженою особою, оскільки необхідною умовою для прийняття того чи іншого рішення у даній справі саме і є висновок комісії.
Відповідачем спірні питання на вирішення комісії не передавались, самі питання об'єктивно не вирішувались та спірні моменти не усувались.
Виходячи з наведеного суд вбачає в діях відповідача порушення встановленого порядку проведення перевірок та оформлення їх результатів наслідок чого стало прийняття невірних рішень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2010 року зазначено, що під час розгляду даної справи попередніми інстанціями не було надано належної правової оцінки доводам позивача щодо порушення податковим органом процедури проведення камеральної перевірки та підписання спірних податкових повідомлень-рішень не керівником податкового органу, а іншою особою.
Повноваження, права та обов'язки податкових органів та їх посадових осіб передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно із п. 1.12. ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючими органами є податкові органи, а у відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби (тобто податкових органів) належать міжрайонні податкові інспекції, якими, відповідно до ст. 5 цього Закону керують начальники, і які, відповідно до ст. 10 цього Закону мають право проводити перевірки та приймати відповідні рішення.
Відповідно до п.2.6. «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253 податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника).
Згідно додатку № 1 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій встановлена форма податкового повідомлення-рішення за формою «Р», в якому обов’язково повинно бути зазначено посада хто саме підписав дане податкове повідомлення-рішення, а саме:
Керівник (заступник керівника)
(назва органу державної податкової служби) _____ _____________
(підпис) (прізвище, ініціали)
На цій підставі суд робить висновок про те, що податкові повідомлення-рішення можуть прийматись лише начальниками або заступниками начальників відповідних податкових інспекцій.
Проте, в даному випадку суд не може достеменно встановити ким прийняті та підписані спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки в них не зазначено ні прізвища ні посади особи, яка їх підписала.
Посилання представників відповідача на те, що спірні податкові повідомлення-рішення підписані заступником начальника Новосанжарського відділення Полтавської МДПІ Комарчуком О.В. суд не бере до уваги, оскільки відповідно з наданої відповідачем довідки № 2942/10/10-016 від 13.09.2010 року стосовно того, що Комарчук О.В, працював в органах податкової служби в період, в якому виносились спірні податкові повідомлення-рішення, не вбачається, що саме Комарчук О.В. підписав вказані податкові повідомлення-рішення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на податковий орган.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції за участю Прокурора Полтавської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Новосанжарського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000871501/0 від 14.06.2007 року про визначення суми податкового зобов’язання за платежем - рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, у розмірі 19 709 234,37 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Новосанжарського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000881501/0 від 14.06.2007 року про визначення суми податкового зобов’язання за платежем - рента плата за природний газ, що видобувається в Україні, у розмірі 1 728 300,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Новосанжарського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000891501/0 від 14.06.2007 року про визначення суми податкового зобов’язання за платежем - рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні, у розмірі 2 002 330,00 грн..
Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2010 року.
Суддя Г.В. Костенко