Україна

                                  Суворовський районний  суд міста Одеси

    Справа № 2-2557    

    2010 рік

    РІШЕННЯ

                                             Іменем України

    14 жовтня    2010  року Суворовський районний суд міста Одеси в складі головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі

 справу за позовом

     ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності

        Установив:

     Позивач звернулася з позовом до відповідача  про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності , мотивуючи свої вимоги тім, що

13 вересня 2007 року між   ОСОБА_3 та   ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання (посвідчений Державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори, Туйск Ф. Л. зареєстрований в реєстрі за № 2460), згідно якого   ОСОБА_3 передає у власність   ОСОБА_2 квартиру під АДРЕСА_1, а останній в свою чергу зобов'язується довічно повністю утримувати    ОСОБА_3, забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, в тому числі загальною медичною, вбирати квартиру, прати, сплачувати комунальні платежі, займатись поточним ремонтом квартири, а також зобов'язується зберігати в безкоштовному довічному користуванні її цю квартиру.

Після укладення договору довічного утримання відношення відповідача до   ОСОБА_3 змінилося в гірший бік та він перестав за нею доглядати, чим порушив її законні права та умови укладеного договору.

    Даний факт вона , ОСОБА_1, може посвідчити, оскільки ОСОБА_3 неодноразово прохала її  про допомогу у зв'язку з тим, що дітей у неї не було, син помер, а онук не спілкувався з нею та не цікавився її життям.

Через свою хворобу ОСОБА_3 була прикована до ліжка, та потребувала постійного стороннього догляду. Я багато разів приїжджала та рятувала її від серцевих нападів, визивала швидку допомогу та відчиняла їм двері, так як ОСОБА_3 сама цього зробити була не в змозі, а коли вона дзвонила ОСОБА_2 з проханнями про допомогу останній відповідав що дуже зайнятий та приїхати не може.

    У квартирі, що потребувала поточного ремонту, постійно був безлад та харчувалась ОСОБА_3 один раз на добу. Ці факти також може посвідчити сусід із квартири під № НОМЕР_1, котрий є одночасно і головою будинку, ОСОБА_5 (копія заяви додається).

    16.01.2007 року відповідач зібрав усі свої речі,  та забрав у ОСОБА_3 інвалідну коляску та переїхав в інше місце, куди саме не відомо. Своїми діями він усвідомлено залишив ОСОБА_3 у безпорадному стані та без матеріальної допомоги.

    Відповідачем були знехтувані всі домовленості, які передбачені договором довічного утримання. Після вищевказаних подій вона , ОСОБА_1, здійснювала  постійний догляд за ОСОБА_3, годувала її, вбирала квартиру та забезпечувала усім необхідним.

    07 лютого 2008 року ОСОБА_3, усвідомлюючи природу цього правочину та значення  своїх  дій,   склала  заповіт,   посвідчений Сулеймановою Г. Р., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 321,котрим  призначила  її  спадкоємцем  усього  її  майна (копія  заповіту  додається . (стаття 1233 ЦК України).

    ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_3 померла (копія свідоцтва про смерть від 27.03.2008 року, серії НОМЕР_2 додається). Усі витрати на проведення поховання вона  взяла на себе, про що свідчать: договір-замовлення на організацію та  проведення поховання від 27.03.2008 року  з приватним підприємцем ОСОБА_9 та договір-замовлення на організацію та проведення поховання від 27.03.2008 року  з КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» (копії договорів замовлень додаються).

    Хоча у відповідності до п. З ст. 749 ЦК України набувач зобов'язаний у випадку  смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

    Згідно ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний з рішенням суду, за вимогою відчужувача чи третьої особи, на користь якої він був укладений, у випадку невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків незалежно від його провини.

    Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

    У відповідності з положеннями ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основне його частини (виключна підсудність).      

    Таким чином, відповідач порушив не лише зобов'язання, що мають матеріальний характер, тобто забезпечення харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та ін., а й усвідомлено залишив саму, людину, що потребувала допомоги та стороннього догляду.

     В подальшому позивач уточнила позовні вимоги та вказала:      

    У відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Оскільки відповідачем були знехтувані не лише зобов'язання встановлені сторонами в договорі довічного утримання, а й обов'язкові зобов'язання встановлені Цивільним кодексом України, а саме обов'язок набувача поховати відчужувача, вважаю за необхідне розірвати договір довічного утримання. На підставі викладеного позивачка прохає на розірвання   договору  довічного утримання укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого  державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л. та визнання  за нею  , ОСОБА_1, права власності на квартиру, загальною площею 56,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом.

     Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення позивача та її представника, котрі наполягали на задоволенні позову, думку відповідача та  його представника, котрі заперечували проти задоволення позову, допитав свідків, суд дійшов до висновку про те, що в позові позивачеві належить відмовити з наступних підстав:

     В судовому засіданні встановлене наступне:

     ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання (посвідчений Державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори, Туйск Ф. Л. зареєстрований в реєстрі за № 2460), згідно якого     ОСОБА_3 передає у власність    ОСОБА_2 квартиру під АДРЕСА_1, а останній в свою чергу зобов'язується довічно повністю утримувати     ОСОБА_3, забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, в тому числі загальною медичною, вбирати квартиру, прати, сплачувати комунальні платежі, займатись поточним ремонтом квартири, а також зобов'язується зберігати в безкоштовному довічному користуванні її цю квартиру. ( а.с. 41)

     Судовому засіданні  відповідач пояснив, що весь цей час що діяв договір довічного утримання  піклувався ОСОБА_3, що підтвердила в судовому засіданні  й найближча  сусідка померлої ОСОБА_3- свідок по справі ОСОБА_11

      Свідок   ОСОБА_12, пояснила, що вона приходила до хворої ОСОБА_3 робити уколи, коли вона 29.01.2008 року хворіла після інсульту, та в неї не робила права рука, та вона не бачила відповідача в квартирі, а тільки позивачку.  Пояснення свідків  ОСОБА_13 та ОСОБА_14  також пояснили в судовому засіданні, що відповідач не виконував умови договору довічного утримання.

       Відповідно до ст. 744 ЦК України:"   За  договором  довічного  утримання (догляду) одна сторона (відчужувач)  передає  другій  стороні  (набувачеві)  у  власність  житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або  рухоме  майно,  яке  має  значну  цінність,  взамін  чого  набувач  зобов'язується   забезпечувати  відчужувача  утриманням  та  (або)  доглядом довічно.»

    У відповідності до ст.745 ЦК України:"       1. Договір  довічного  утримання  (догляду)   укладається   у  письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

     2. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається  набувачеві  у  власність  нерухоме   майно,   підлягає   державній  реєстрації. «

     У відповідності до ст. 746 ЦК України: "  1. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може  бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

     2. Набувачем  у  договорі  довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

     3. Якщо  набувачами  є  кілька  фізичних  осіб,  вони  стають  співвласниками   майна,   переданого  їм  за  договором  довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності.

     Якщо набувачами є кілька фізичних осіб,  їх  обов'язок  перед
відчужувачем є солідарним.

          4. Договір  довічного утримання (догляду) може бути укладений
відчужувачем на користь третьої особи.  

     У відповідності до ст.     749 ЦК України:"        1. У  договорі  довічного  утримання  (догляду)  можуть  бути  визначені всі види матеріального забезпечення,  а також  усі  види  догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

     2. Якщо  обов'язки набувача не були конкретно визначені або у  разі виникнення  потреби  забезпечити  відчужувача  іншими  видами  матеріального   забезпечення  та  догляду  спір  має  вирішуватися  відповідно до засад справедливості та розумності.
         3. Набувач зобов'язаний у разі  смерті  відчужувача  поховати
його,  навіть  якщо  це  не  було  передбачено договором довічного  утримання (догляду).

     Якщо частина майна відчужувача перейшла до його  спадкоємців,  витрати  на  його поховання мають бути справедливо розподілені між  ними та набувачем.

            Таким чином  суд дійшов до висновку про те, що  набувальник за договором довічного змісту повинен бути здатним надати відчужувачу обумовлене договором належне матеріальне забезпечення. Виконання договору полягає в наданні всіх видів матеріального забезпечення в натурі відповідно до змісту договору.

При укладенні договору довічного змісту сторони повинні визначити всі види матеріального забезпечення, об'єм, способи і форми. За загальним правилом повинні бути визначені вигляд і кількість живлення, періодичність, калорійність і окремі елементи. Оскільки даний договір передбачає можливість відходу, то сторони повинні чітко визначити, в чому саме полягатиме відхід. Необхідно в договорі визначити умови, форми, способи відходу, їх періодичність, якість і зміст. Якщо в договорі визначено, що відчужувач вимагає медичного обслуговування, то слід вказати, якого саме — загального або спеціального, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість. Довічний зміст може надаватися в чітко певній грошовій сумі, черговість виплат грошових сум повинна бути визначена в договорі. Набувальник може надати будь-яку необхідну допомогу, яка необхідна відчужувачу. Деякі види змісту або матеріального забезпечення не можна чітко визначити заздалегідь при укладенні договору. Сторонам невідомо заздалегідь, який відхід потрібний, який об'єм допомоги необхідний і що може потрібно через деякий час в процесі дії договору. У разі виникнення суперечки, він повинен вирішуватися, керуючись принципами розумності і справедливості, враховуючи стан відчужувача і необхідні витрати набувальника.

Норми   статті, що коментується, передбачають можливість надання ритуальних послуг, навіть в тому випадку, якщо це умова в договорі не вказана, набувальник не звільняється від цього обов'язку. У випадку, якщо частина майна відчужувача належить спадкоємцям згідно із законом або заповіту, то витрати на поховання повинні бути розділені між спадкоємцями і набувальником.

       Сама по собі та обставина, що набувальник не поховав померлу ОСОБА_3, як це доводить позивач по справі, а відповідач по справі заперечував  проти цього, кажучи, що він давав гроші на поховання померлої ОСОБА_3, а документ про поховання позивачка отримала на своє ім'я,   не може бути підставою для розірвання договору довічного утримання, оскільки позивач є також спадкоємцем,  тому він може звернутися до відповідача з вимогою про відшкодування йому частини витрат на поховання .

    У відповідності до ч.1 ст. 11  ЦПК України :»      1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням  фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в  межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших  осіб, які беруть участь у справі. «

       Із справи № 2-462 за 2008 рік Суворовського районного суду міста Одеси встановлено, що позивач ОСОБА_3 за своє життя з позовом про розірвання договору довічного утримання не зверталася.( справа № 2-462 за 2008 рік а.с 11)

    У відповідності до  ст.   755   ЦК України :»      1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний  за рішенням суду:

          1) на вимогу відчужувача або третьої особи,  на користь  якої  він  був  укладений,  у разі невиконання або неналежного виконання  набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

          2) на вимогу набувача.
          2. Договір  довічного  утримання  (догляду)  припиняється  зі  смертю відчужувача.»

     Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що в позові повинно бути відмовлено, оскільки позивач за своє життя не зверталася до суду з заявою про розірвання договору довічного утримання, а дані правовідносини не передбачають правонаступництва.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 15, 57, 60, 62, 209,  212- 215, 218 ЦПК України,  ст.ст. 744, 745, 746 , 749 ,755   ЦК України ,    суд,-

        Вирішив:

     В позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності  відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення   апеляційної скарги .

Суддя-