Справа № 22-493       Головуючий в 1 інстанції: Горегляд О.І.

Доповідач: Хилевич С.В.

УХВАЛА

 іменем України

16 квітня 2007 року                                                                                          м. Рівне

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - судді: Малько О.С.

Суддів: Шеремет A.M., Хилевича С.В.,

при секретарі Томашевській І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на

рішення Кузнецовського міського суду від 21 лютого 2007 року в

справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3; про

стягнення  аліментів  на  утримання  повнолітньої  дитини,  яка

продовжує навчання,

заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи

апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 21 лютого 2007 року позов задоволено повністю; стягнуто із ОСОБА_1на користь ОСОБА_2аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у вищому навчальному закладі, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, розміром у 1\4 частину його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 січня 2007 року до 30 червня 2009 року.

Цим же рішенням стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, та порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважає, що місцевий суд взяв до уваги пояснення та докази, надані суду позивачкою, знехтувавши доказами відповідача, а тому прийшов до невірного та однобічного висновку про те, що він

2

відмовляється  від  утримання  повнолітньої  дитини  на  час  її навчання і ухиляється від сплати аліментів.

Посилаючись у своїх доводах на незаконність рішення, вказував, що суд не врахував того факту, що позивачка працює та регулярно отримує заробітну плату. Також судом не взято до уваги його перебування в іншому шлюбі, в зв'язку із чим він несе додаткові витрати з допомоги у вихованні та утриманні дітей нинішньої дружини від першого шлюбу, які теж навчаються у вищих навчальних закладах.

На утриманні ОСОБА_3 перебувають його батьки, які проживають в Російській Федерації, батько ж має хронічне захворювання та потребує постійного лікування, матеріальна допомога на що надається відповідачем.

Також покликався на те, що син ОСОБА_3, навчаючись, отримує стипендію, а тому вважав, що останній має можливість частково забезпечувати себе самостійно.

Окрім наведеного, судом не враховано факту придбання відповідачем та його дружиною згідно кредитного договору автомобіля, що тягне додаткові витрати із повернення суму кредиту та відсотків.

Основною обставиною, яка вплинула на неправильність рішення суду, вважає знехтування судом фактом дарування ОСОБА_1 двохкімнатної квартири вАДРЕСА_1, позивачці. На його думку, зазначений факт свідчить про те, що він бажав забезпечити сина житлом, однак ОСОБА_2 зловжила його батьківськими почуттями і за його рахунок намагається реалізувати власні наміри.

Оскільки протягом усього часу стягнення аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина він не уникав своїх обов'язків і належно сплачував аліменти розміром в 1\4 частину заробітку, а на даний час обставини змінилися в зв'язку із наведеними вище міркуваннями, вважав, що справедливим було б визначення аліментів у твердій грошовій сумі. Зазначену суму оцінює у 7 00 гривень, вважаючи її достатньою для щомісячного грошового забезпечення повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

На вказаних підставах просив апеляційний суд рішення Кузнецовського міського суду від 21 лютого 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути із нього на користь сина -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти розміром у 7 00 гривень.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно виходив із тих обставин, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 є повнолітнім і навчається на другому курсі теплоенергетичного факультету Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут".

3

З матеріалів справи вбачається, і це з'ясовано в судовому засіданні, ОСОБА_3 є дитиною, батьками якої є сторони в справі. Дитина проживає разом з матір'ю, тобто ОСОБА_2, а не з відповідачем.

Доводи відповідача про те, що він має на утриманні також батьків, які проживають в Російській Федерації, а він надає їм матеріальну допомогу, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами.

Суд першої інстанції вірно застосував положення ст. 200 СК України і визначив розмір на повнолітню дитину у частці від заробітку (доходу) ОСОБА_3 з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. Зокрема, правильно врахував стан здоров'я та матеріальне становище дитини, в тому числі витрати, пов'язані із проживанням останнього у місті Києві та його навчанням у вищому навчальному закладі, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, а також відсутність у нього інших дітей, непрацездатних дружини, батьків та інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення суду постановлено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Кузнецовського міського суду від 21 лютого 2007 року відхилити, а рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1суму судового збору (державного мита) розміром у 41 (сорок одна) гривню 14 копійок в рахунок оплати для подачі скарги в апеляційну інстанцію.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.