№2 - 314/10
СТАХАНОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19 жовтня 2010 року, у складі:
Судді Євітфієв В.М.;
Секретарі Куксенко В.С.;
За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача в особі помічника прокурора Вакуленко Л.В., представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, за відсутності третьої особи ОСОБА_4, який був повідомлений про день час слухання справи;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "Стахановський машинобудівельний завод", 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - голова правління ЗАТ "Стахановський машинобудівельний завод" ОСОБА_4, 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, Управляння праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду, позивачка зазначила, що згідно з наказом №85-к з 08.10.07р. її було прийнято на роботу машиністом крану 4 розряду ЗАТ "Стахановський машинобудівельний завод". Наказом №8-к від 11.01.2008р. її було звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України, за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи. Таке звільнення позивачка вважає незаконним у зв'язку з тим, що відповідачем було порушено вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
У вересні 2007р. позиваці стало відомо, що на підприємстві відповідача наявне вільне робоче місце машиніста крана та вона звернулась до відділу кадрів відповідача, де їй було роз'яснено, що для її працевлаштування необхідне заправлення з центру зайнятості. Позивачка зареєструвалась в центрі зайнятості, надавши копію довідки МСЕК, на підтвердження встановлення їй інвалідності та обмежень щодо виконання роботи пов'язаної з важкою фізичною працею та переохолодженням. Центр зайнятості направив позивачку для працевлаштування на ЗАТ "Стахановський машинобудівельний завод" на робоче місце інваліда.
Вказане робоче місце їй було підібране на підприємстві, де настала інвалідність, що підтверджено записом трудової книжки №31, згідно з яким в 1996р. її було звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з встановленням їй 2-ї групи інвалідності. В 2003р. позивачка також працювала на підприємстві відповідача, а отже, відповідачу було відомо, про наявну в неї інвалідність, що підтверджується розміром платежів на соціальне страхування у розмірі 0,5%, які утримувались з її заробітної плати.
Ставши до роботи, позивачка з'ясувала, що умови її праці не відповідають рекомендаціям МСЕК, зокрема, її робота була пов'язана з переохолодженням. У зв'язку, з чим вона звернулась до адміністрації підприємства з усним проханням забезпечити їй відповідні умови праці, шляхом встановлення в кабіні її крана опалювального приладу.
В цьому їй було відмовлено з огляду на те, що заводом виробником встановлення такого приладу не передбачено. її неодноразові звернення до адміністрації підприємства з вимогами створення їй належних умов праці, потягли подальше порушення її трудових прав. Зокрема, 23.11.2007р. в неї було вилучено без законних підстав посвідчення машиніста крана, після чого її було направлено до медичного пункту для перевірки щодо вживання нею алкоголю та наркотичних засобів. За результатами перевірки факт вживання алкоголю та наркотичних засобів не підтвердився. У зв'язку з тим, що відповідачем не було створено їй належні умови праці в неї погіршився стан здоров'я, і вона зверталась 23.11.2007р. до медичного пункту, а 26.11.2007р. її було госпіталізовано до урологічного відділення Стахановської міської лікарні, де вона перебувала до 07.12.2007р. Після виписки їй стало відомо, що ще 22.11.2007р. наказом №117а їй мало бути надане інше місце роботи згідно з медичними показаннями. Після 23.11.2007р. позивачка на крані не працювала, але, лише 18.12.2007р. наказом №124 вона була офіційно відсторонена від займаної посади машиніста крана до проходження медичного огляду. 11.01.2008р. позивачка була звільнена за станом здоров'я у зв'язку з неможливістю виконувати роботу, позивачка вважає, що вона може виконувати роботу машиніста крану за умови створення їй необхідних умов, зокрема, утеплення кабіни крану, що можливо зробити з дотриманням правил протипожежної безпеки, але відповідачем цього зроблено не було. При звільненні відповідач її не працевлаштував на крані, який обладнаний опалювачем, де вона могла б працювати. Також позивачка вважає, що протиправними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, які вона понесла у зв'язку з безпідставним вилученням посвідчення, звинуваченням у зловживанні алкоголем та наркотичними засобами, звинуваченні у приховуванні від відповідача та центру зайнятості при працевлаштуванні того факту, що вона є інвалідом. Заподіяну їй моральну шкоду позивачка оцінює в 500000грн. Позивачка – вимагає поновити її на роботі крановиком 4 розряду ЗАТ "Стахановський машинобудівельний завод», зобов'язати відповідача створити їй умови праці відповідно до рекомендацій МСЕК; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2008р. в сумі 1216грн. та у відшкодування моральної шкоди 500000грн.; поновити їй пропущений строк для звернення до суду, як такий, що пропущено з поважних причин, з хворобою.
Відповідачем надані письмові заперечення на позов, згідно з якими позовні вимоги не визнаються у повному обсязі. В обґрунтування зазначене, що при прийомі на роботу позивачка відповідно до ст.24 КЗпП України надала довідку про стан свого здоров'я. З урахуванням стану здоров’я позивачки і її місце праці було на крані, було видано наказ про її направлення для позачергового медичного огляду, т.я. професія машиніста пов'язана з шкідливими та небезпечними с виробничого процесу. Згідно з висновком комісії з урахуванням наявної довідки позивачка визнана непридатною для роботи машиністом крана. Відповідно до ст..40 КзПП України їй пропонувалась інша, більш легка робота, не пов'язана з небезпечними вир факторами. Проте від переведення на іншу роботу позивачка відмовилась. Стан позивачки обумовив неможливість продовження роботи на раніше займаному робоче та трудовий договір з нею було розірвано за рішенням адміністрації підприємства в порядку визначеному ч.2 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог законодавства. В додаткових запереченнях на позов також зазначено, що викліз: текстом позову ствердження позивачки, щодо порушення відповідачем при її звільнені Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є необґрунтованими, так як позивачкою не наведено жодної норми зазначеного закону, які б були відповідачем дійсно порушені. Результати медичного огляду до теперішнього часу не оспорені.
В судовому засіданні позивачка на позові наполягала в пояснені вказала обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі. В пояснені вказала обставини викладені в запереченнях.
Представник 3-ї особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог – Управляння праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради в судовому засіданні вважав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі. Додатково пояснив, що за результатами звернень позивачками УПСЗН здійснювались перевірки дотримання законодавства про працю на підприємстві відповідача, про що складались відповідні акти та повідомлялась позивачка. Було встановлено, що працевлаштовувалась вона на загальних підставах, не як інвалід, про умови праці, була відповідачем ознайомлена, та з ними погодилась, про що є відповідні записи в її заяві про прийняття на роботу та особовій картці. Також відповідно з повідомленнями МЧС встановлення опалювача в кабіні карану є неможливими. До звільнення за станом здоров'я їй була запропонована інша робота, від якої юна відмовилась, після чого за погодженням з профспілковим комітетом вона була звільнена. Отже вимоги трудового законодавства відповідачем було дотримано.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши і оцінивши в сокупності докази матеріалів справи, суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити. Суд дійшов такого висновку з наступних підстав:
Між сторонами діють трудові відносини на підставі трудового договору.
Предметом позовних вимог є право відповідача розірвання трудового договору на підставі вимог статтею 17 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», від 21 березня 1991 року, N 875-XII.
Згідно з ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ пре (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Забороняється уклаладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота -протипоказана за станом здоров'я.
Згідно з Довідкою МСЕК з 01.07.2004р. позивачці встановлена 3-я група інвалідності безстроково (а.с.11) за загальним захворюванням з обмеженнями щодо виконання важкої фізичної праці та переохолодження, як особі в якої наявне захворювання сечовиділюючої системи. До працевлаштування 08.10.2007р. позивачка працювала на підприємстві позивача посаді машиніста крану з 11.10.1994р. по 11.04.1996р. та з 14.10.2003р. по 14.01.2004р. ( а.с.32-37).
08.10.2007р. позивачка була прийнята на "Стахановський машинобудівельний завод" машиністом крану 4 розряду, що підтверджено записом в трудовій книжці (а.с.33), наказом/розпорядженням від 08,10.2007р. (ар.с.168).
Працевлаштування позивачки здійснювалось за направленням Стахановського міського центру зайнятості на загальних підставах, відповідно до даних про потребу у працівниках работодавця та побажань позивачки, що підтверджено направленням центру зайнятості від 26.09.2007р. (ар.с.74) та відповіддю центру зайнятості від 14.04.2008р. (а.с.68), згідно з якими будь-які відомості про направлення позивачки на робоче місце інваліда не зазначені.
Проте, підтверджено, що в ході укладення трудового договору позивачкою було надано відділу кадрів копію довідка (а.с.11) про наявну в неї інвалідність, а питання про придатність позивачки виконувати роботу машиністу крану відповідачем виходячи з висновку попереднього медичного огляду від 05.10.2007р.. згідно з яким вона придатна виконувати зазначену роботу та будь-які застереження щодо умов праці з огляду на її інвалідність відсутні (а.с.193). Тобто, медичний висновок про наявність протипоказань на час укладення договору був відсутній, а отже підстав для відмови в укладення трудового договору відповідно до ч.6 ст.24 КЗпП України з боку відповідача також були відсутні.
Робочім місцем позивачки на час її роботи було - робоче місце машиніста мостового електричного опорного крану, цеху №1, (надалі МСЦ №1) ЗАТ «Стахановський машинобудівельний». Згідно з характеристиками робочого міста (а.с.13, 72, 145) кабіна крану, розташована на 6 метрів від рівня полу цеху. За конструкцією кабіна крану відкритого типу, передня та бокові стінки висотою 80см., задня стінка зашита повністю, опалювальний пристрій в кабіні не передбачений технічним паспортом (а.с.105-113, 134-136), за даною конструкцією кабіни крану можливе переохолодження машиніста крану.
Відповідно до п.101, 102 Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005р. N15, робота на конструкціях мостових, баштових та козлових кранів віднесена до переліку робіт, з підвищеною небезпекою.
Позивачка неодноразово зверталась із скаргами щодо порушення її трудових прав до відповідача (а.с.20-27) та УПСЗН Стахановської міської Ради, за результатами розгляду яких УПСЗН було проведено відповідні перевірки (а.с. 137,138) судом також встановлено, що у зв’язку з аварією, що сталась в МСЦ №1 комісією ЗАТ «Стахановмаш» було проведено розслідування, за результатами якого було складено протокол, з яким встановлено, що 21.11.2007р. при виконанні грузовантажних робіт на крані №882, здійснила аварію за результатом перевірки якої, комісія дійшла висновку про необхідність вилучення посвідчення на право управління краном та направити її на позапланову перевірку знань (а.с.77-81, 175-179, 227-232). Наказом №117а від 22.11.2007р. на підставі протоколу комісії з розслідування аварійної ситуації, що виникла при експлуатації мостового крану 21.11.2007р. начальнику МСЦ №1 доручено надати машиністу крану іншу роботу до з’ясування можливості її використання в якості машиніста крана (а.с.75). Крім того, за результатами розгляду її скарг з цього приводу до УПСЗН Стахановської міської Ради даними перевірками будь-які порушення з боку адміністрації встановлено не було (а.с.137,138), а отже суд вважає дії відповідача такими, що відповідають вимогам законодавства з охорони праці та інструкції з охорони праці, яка діє на підприємстві відповідача (а.с.97-101).
Також, за чисельними скаргами позивачка до відповідача про неможливість її роботи в умовах робочого місця(машиніст крану, кабіна відкритого типу), з фактором пов’язаними з переохолодженням, на що посилається сама позивачка, її відповідачем було направлено на позачерговий медичний огляд (а.с.12), з наданням комісії довідки МСЕК про наявну інвалідність та характеристику робочого місця машиністу крану (а.с.62, 145).
За результатами позачергового медичного огляду від 20.12.2007 року комісія з урахуванням довідки МСЕК та характеристики робочого місця дійшла висновку про противопоказання позивачці роботи машиніста крану(а.с.14). Факт противопоказання вказаної роботи позивачці підтверджено відповідями Медико-социальних експертних установ, до яких зверталась позивачка для роз’яснення.
За вимогами статті 40 КЗпП України визначено: Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Суд вважає доведеним факт, що на підставі медичного висновку від 20.12.2007 року, про неможливість продовження позивачкою виконання роботи машиніста крана за наведених підстав, відповідачем, наказом №1 від 08.01.2008 року, було відсторонено позивачку від роботи машиністу крану з працевлаштуванням (а.с.15). Позивачки було запропоновано 09.01.2008 року – місце робочого виробничих бань, 10.01.2008 року – прибиральником виробничих приміщень, від яких позивачка відмовилась, що підтверджено матеріалами справи (а.с.16.180, 218,219) і не заперечує позивачка.
За вимогами статті 43 КЗпП України визначено: розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Статтею 17 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», від 21 березня 1991 року, N 875-XII передбачено: З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Крім того, позивачкою не надавалась відповідачу індивідуальна програмна реабілітації її як інваліда, як того вимагає ст..18 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», від 21 березня 1991 року, N 875-XII.
Отже, як встановлено судом, згідно до повідомленнями МЧС, встановлення опалювача в кабіні карану є неможливими. Робота машиністу крану, в звичайних умовах створює загрозу життю позивачки, що підтверджує позивачка, яка від запропонованих робочих місць відмовилась, тому, відповідачем за згодою профспілкового комітету, позивачка була звільнена з робочого місця за ініціативою власника згідно до вимог ст. 43 КЗпП України і ст. 17 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», від 21 березня 1991 року, N 875-XII.
Статтею 233 КЗпП України визначено: Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За вимогами статті 234 КЗпП України визначено: У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Тому, у зв’язку з ознайомленням позивачки з наказом про звільнення 11.01.2008 року і захворюванням позивачки і наступним її захворюванням (а.с.38) суд вважає можливим поновити позивачу строк для звернення до суду с позовом.
Керуючись ст. 3, 10, 11, 57, 81, 88, 212-215, ЦПК України, ст. ст. 24, 40, 43, 233, 234, Кзпп України, Статтею 17 Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", від 21 березня 1991 року, N 875-XII, суд
ВИРІШИВ:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ "Стахановський машинобудівельний завод", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до цивільної палати Апеляційного суду Луганської області, через суд м. Стаханова, шляхом подання апеляційної скарги до суду м.Стаханова, протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: