Справа №2-198/10
РІШЕННЯ
іменем України
06 жовтня 2010 року Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого – судді Гончарука О.Н.,
за участю секретаря – Раковець Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та до ОСОБА_4, ОСОБА_5, їхнього законного представника ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення та стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди,
Особи, які брали участь у справі:
позивачка – ОСОБА_1,
відповідачі – ОСОБА_2,
- ОСОБА_3, вона ж законний представник ОСОБА_4, ОСОБА_5,
встановив:
У поданій до суду позовній заяві позивачка зазначає, що відповідно до договору дарування від 29 листопада 2007 року вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1, в якому прописані та проживають відповідачі у справі.
На її письмові та усні попередження про звільнення вказаного житла, яке необхідне їй для проживання, ті не реагують, чим протягом 20 місяців позбавили її можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цими будівлями та у зв’язку з викликаними внаслідок цього душевними стражданнями завдали їй моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Просить суд постановити рішення, котрим виселити їх із житлового будинку, що по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 в її користь 2000 грн. моральної шкоди, 160 грн. сплачених адвокату за надання правової допомоги та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідачкою ОСОБА_3 в поданому на позов запереченні зазначено, що вона та її неповнолітні діти набули права власності на спірний будинок в порядку спадкування.
Крім цього, попередження про добровільне звільнення цього будинку вона отримала лише в кінці лютого на початку березня 2010 року. До цього ніяких попереджень не отримувала.
Інші відповідачі по справі таких попереджень не отримали зовсім.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю з підстав, які вказані в позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3, вона ж представник неповнолітніх відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, позовні вимоги не визнала. Просить у їх задоволенні відмовити з підстав, які зазначені нею в запереченні.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явився.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Ворокомлівської сільської ради від 07 березня 2007 року за ОСОБА_6 - матір’ю позивачки ОСОБА_1 та померлого чоловіка відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_7, визнано право власності на весь житловий будинок, що по АДРЕСА_1, а 27 березня того ж року їй цим же виконкомом видано на нього свідоцтво про право власності.
29 листопада 2007 року у Камінь-Каширській державній нотаріальній конторі ОСОБА_6, яка 10 березня 2009 року померла, та ОСОБА_1 уклали договір дарування за яким дарувальник подарувала, а обдарована прийняла безоплатно у власність згаданий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.
На підставі цього договору комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 30 квітня 2008 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на це житло.
Дані обставини стверджено договором дарування, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.4, 5), рішенням Камінь-Каширського районного суду від 30 червня 2010 року.
Цим же рішенням, яке ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2010 року залишено без змін, згадані рішення виконкому, свідоцтво про право власності, договір дарування та свідоцтво про право власності на спірне житло видане на ім’я позивачки, визнано недійсними.
Ним визнано право власності за відповідачами, а саме за ОСОБА_3 на 1/8, ОСОБА_4 3/16, ОСОБА_5 3/16 частин згаданого будинковолодіння.
Відповідно до ст.155 ЖК України, жилі будинки що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Згідно ж ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.
Зважаючи на встановлені обставини відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 як співвласники частини спірного жилого будинку, частки яких в ньому ні їм ні позивачці в натурі не виділено, не можуть бути виселені із нього.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині виселення і ОСОБА_2, який хоч і не прописаний, але проживає в згаданому жилому будинку зі згоди на це його співвласників – відповідачів у справі.
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.155 ЖК України, ст.ст.316-319, 356, 358, ч.1 ст.383, ст.391 ЦК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та до ОСОБА_4, ОСОБА_5, їхнього законного представника ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку, що по АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення та стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено до судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційних скарг через Камінь-Каширський районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Волинської області протягом десяти днів з дня отримання його копії через Камінь-Каширський районний суд .
Головуючий-підпис
Оригіналу відповідає
Суддя Камінь-Каширського
районного суду О.Н. Гончарук