АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОІ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________________________
Справа № 33-386/2010р. Суддя першої інстанції: Гримайло А.М.
Категорія:ст.124 КУпАП Суддя апеляційної інстанції: Колтунова А.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року м.Харків
Суддя апеляційного суду Харківської області Колтунова А.І., за участю:
особи, притягненої до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2,
іншого учасника ДТП – ОСОБА_3,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 17 листопада 2008 року,
в с т а н о в и в :
Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 17 листопада 2008 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не працює і мешкає в АДРЕСА_1 -
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 34 гривні.
Як вказано в постанові судді, 29 жовтня 2008 року, о 09 год. 30 хв., ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_1 в с. Подворки в напрямку вул. Золочівської, при перестроюванні не уступив дорогу автомобілю «Фольксваген» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався тією ж смугою що і ОСОБА_2. Внаслідок зіткнення автомобілям спричинені механічні пошкодження.
ОСОБА_2 порушений п. 10.3 Правил дорожнього руху України.
Вказана постанова судді оскаржена ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої доводи, просив скасувати винесену постанову і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.15-16).
Інший учасник ДТП – ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні 18 травня 2010 року судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_2 про призначення судової авто-технічної експертизи для визначення, як на його думку, експертним шляхом особи, винної у порушенні вимог Правил дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди із шкідливими наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.
Експертом – автотехніком за поставленими у постанові апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2010 року за поставленими питаннями були зроблені висновки по двох варіантах: по поясненням водія автомобіля Фольксваген ОСОБА_3 і по поясненням водія автомобілю Ваз 2121 Нива ОСОБА_2.
У відповідності з висновком 1-го варіанту (по поясненням водія автомобілю Фольксваген ОСОБА_3) судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 7405/7573 від 10 вересня 2010 року, в даній дорожній ситуації водій автомобілю Нива ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, для чого у останнього не було ніяких перешкод технічного характеру. Невиконання ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР України знаходиться, з технічної точки зору, в причинному зв’язку з виникненням ДТП.
З висновку за 2-м варіантом (по поясненням водія автомобілю Нива ОСОБА_2) вбачається, що технічна можливість водієм автомобілю Фольксваген ОСОБА_3 уникнути зіткнення з автомобілем Нива під керуванням ОСОБА_2 не визначалась вибором безпечного бокового інтервалу, а визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії автомобіля Фольксваген ОСОБА_3 не відповідали вимогам зазначених пунктів ПДР України і знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв’язку з виникненням даної дорожно-транспортної пригоди.
Оцінюючи кожен з наведених висновків експерта окремо у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, та у відповідності із сукупністю даних, що містяться в матеріалах справи, зокрема, первинних даних, здобутих під час оформлення матеріалу по дорожно-транспортній пригоді, проходжу до наступного.
У відповідності з вимогами п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно вимог п. 10.3 ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються у попутному напрямку по тій же смузі, на яку він має намір перестроїтися.
З первинних пояснень ОСОБА_2, викладених у тому числі й у протоколі про адміністративне правопорушення, вбачається, що рухаючись на своєму автомобілі по дорозі в напрямку м.Харкова з боку с.Солоницевка, він побачив білку, яка перебігала дорогу і прийняв кермо ліворуч, здійснивши такий маневр, щоб її не задавити. В цей час в його автомобіль «врізався» автомобіль Фольксваген під керуванням ОСОБА_3.
Водій автомобілю Фольксваген ОСОБА_3, а також свідки, що знаходилися в його автомобілі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, надали аналогічні пояснення щодо обставин ДТП і зазначили, що рухаючись автодорогою Суми – Харків, по вул. Залютинській з боку с.Подворки в бік вул. Золочівської у лівій смузі руху. Раптово автомобіль Нива білого кольору, який рухався з правого боку від автомобілю Фольксваген, перетнув розподільчу смугу і вдарив їх автомобіль в правий бік, після чого їх відкинуло ліворуч, об бордюрний камінь. Свій вчинок водій автомобілю Нива, ОСОБА_2, пояснив тим, що не хотів давити білку, що перебігала дорогу.
Перелік зовнішніх пошкоджень транспортних засобів зафіксований у протоколі місця огляду ДТП (а.с. 7) і локалізація механічних пошкоджень на автомобілях не викликає сумнівів щодо достовірності механізму ДТП, зазначеному в поясненнях учасників і свідків дорожньо-транспортної пригоди.
Висновок експерта-автотехніка, а саме – варіант № 2 (за поясненнями водія ОСОБА_3), з якого вбачається, що перед зміною напрямку свого руху ліворуч водій автомобілю Нива ОСОБА_2 не переконався в безпеці виконуваного ним маневру, не дав дороги автомобілю Фольксваген та своїми діями створив небезпеку для подальшого руху автомобілю Фольксваген ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції приймає до уваги як обґрунтований і такий, що узгоджується з іншими матеріалами справи.
З огляду на вказане, правових підстав для скасування постанови суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 не встановлено.
Що стосується вини ОСОБА_3 у даній дорожньо-транспортній пригоді, то у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення не складався, у зв’язку з чим вказані обставини як судом першої так і апеляційної інстанції не досліджувалися.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Харкова від 17 листопада 2008 року у відношенні ОСОБА_2 – залишити без зміни.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Харківської області А.І. Колтунова