Справа № 11-525/10 Головуючий в 1 інстанції Клок О.М.
Категорія ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Міліщук С.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 22 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Міліщука С.Л.,
суддів – Матата О.В., Опейди В.О.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
потерпілої – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 19 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з середньою освітою, неодружений, не працює, раніше не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 8684 гривні у відшкодування завданих матеріальних збитків, 10000 гривень у відшкодування спричиненої моральної шкоди та 2000 гривень на правову допомогу, а всього 20684 гривні.
Вироком вирішено долю речового доказу.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 1 березня 2010 року близько 02 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля будинку АДРЕСА_2 у місті Луцьку, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс потерпілій ОСОБА_2 удар ногою в область тазу, чим спричинив їй тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 561 від 07.04.2010 року відносяться до середнього ступеня тяжкості, за ознаками довготривалого розладу здоров’я.
У поданій на вирок суду першої інстанції апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи вини та правильності кваліфікації своїх дій, просить пом’якшити обране йому покарання з випробуванням, посилаючись на те, що судом не в повній мірі враховано всі пом’якшуючі покарання обставини, а саме, визнання ним вини у вчиненому злочині, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину і часткове відшкодування завданих збитків. Просить вирок суду змінити та призначи йому більш м’яке покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
В запереченні на подану апеляцію прокурор, який брав участь розгляді справи в суді першої інстанції, посилаючись на її безпідставність, просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції і доводи апеляції, міркування прокурора та потерпілої про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Дану кримінальну справу суд першої інстанції за згодою всіх учасників процесу розглянув у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 299 КПК України, обмежившись допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину і дав детальні пояснення з приводу обставин вчинення злочину, потерпілої, та дослідженням доказів, що характеризують особу засудженого, а тому визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Згідно ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог ст. 299, ст. 301-1 КПК України докази не досліджувались, не перевіряються в апеляційному порядку.
Фактичні обставини справи та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України ніким не оспорюються.
У відповідності до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, зокрема, вчинення ним злочину середньої тяжкості в стані алкогольного сп’яніння щодо особи похилого віку, а також характеристику особи ОСОБА_3, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні малолітню дитину
Судом першої інстанції також взято до уваги і інші обставини, що враховуються при призначенні покарання, у тому числі й ті, на які посилається у своїй апеляції засуджений, а саме, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування матеріальних збитків.
Врахувавши зазначені вище обставини, а також думку потерпілої про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 волі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування ним покарання і обґрунтовано, на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання із випробуванням, поклавши на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України, якою передбачено, що іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років, суд першої інстанції з врахування всіх обставин справи та даних про особу засудженого правильно встановив іспитовий строк два роки.
Тому доводи засудженого про те, що суд, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, встановив надто тривалий іспитовий термін, є необґрунтованими.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України і воно є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з вищенаведеного підстав для зміни вироку суду немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 19 серпня 2010 року щодо нього - без зміни.
Головуючий підпис С.Л.Міліщук
Судді підпис О.В.Матат
підпис В.О.Опейда
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л.Міліщук