РІШЕННЯ Справа № 2-314
ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судці Петрюк Т.М. При секретарі - Сорока В.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння недійсним та визнання права власності на домоволодіння,-
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про визнеання договору купівлі-продажу домоволодіння недійсним та визнання права власності на домоволодіння до відповідачів ОСОБА_2. і ОСОБА_3, посилаючись на слідуюче: 05.09.2005 року коли він перебував у шлюбі з нині померлою ОСОБА_4 між відповідачами ОСОБА_3 (продавцем) і ОСОБА_2. ( покупцем) був укладений договір купівлі-продажу жилого будинку № АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
Згідно п. 2 вказаного договору купівлі-продажу, відповідач ОСОБА_2. передала відповідачеві ОСОБА_3 10000 грн. в рахунок вартості будинку і господарських споруд.
Але це не відповідає дійсності, так як ОСОБА_2., фактично ніякого відношення до купвлі -продажу вказаного домоволодінння не має, так як вказаний будинок він підшукав для власного проживання і гроші сплачені за нього були його особистими коштами, які він особисто сплатив відповідачеві ОСОБА_3, до оформлення договору купівлі-продажу.
Обставинанами, що змусили його погодитись на те, щоб в спірному договорі купівлі-продажу покупцем була вказана відповідач ОСОБА_2., столо те, що його покійна дружина, яка є матірью відповідачки, умовила його оформити договір купівлі-продажу спірного домоволодіння на її дорньку. Він же, так як його дружина хворіла онкологічним захворюванням, яке і стало причиною його смерті, був поставлений в тяжке положення так як хотів полегшити фізичні та моральні страждання дружини, а тому був змушений виконати будь-яке її бажання, і будучи фактичним покупцем спірного домоволодіння, змушений був не виступати в якості покупця при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу, що й стало причною звернення до суду.
В судовому засідання позивач свої позовні вимоги підтримав, просить суд визнати договір купівлі-продажу домоволодіння в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського районку недійсним, як такий , що укладений під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних для нього умовах та визнати за ним право власності на вказане домоволодіння в зв"язку з тим, що він є фактичним його покупцем. При цьому, допитаний в якості свідка пояснив, що разом з дружиною ОСОБА_4. проживав в м. Вільногірську по вул. Ленінського Комсомолу, так як він та дружина вже були похилого віку і для того, щоб полегшити життя, вирішили купити будинок в селі. Підшукали будинок, що їм сподобася, зійшлись в ціні. Гроші в них були, але він вирішив продати належну йому квартиру. Як тільки він квартиру продав відразу в той же же день сам
віддав гроші ОСОБА_3, але договір не оформляли, такяк ОСОБА_3, лягав до лікарні на лікування. Коли стали нотаріально оформляти договір дружина попросила його, щоб в договорі купівлі-продажу покупцем була ОСОБА_2, її донька, він погодився так як дружина на той час хворіла. Почала вона хворіти з середини травня 2005 року. До лікарів не зверталась так як дуже боялась лікарні, уколів і тому говорила, що як поганно їй би не було, вона буде помирати дома. Сусіди їм порадили звернутись до лікаря в с Комунар, про якого прочитали в газеті, декілька раз він возив її туди, але дружині ніщо не допомогло, бо в неї був рак. В листопаді 2005 року вона померла. Він погодився щоб договір був оформлений на ОСОБА_2, ще й по тій причині, що сам хворів, переніс інфаркт, пербуває на обліку в лікарні з цього приводу і думав, що може померти раніше ніж його дружина, але вийшло так, що залишився живим.
Представник позивача позовні вмиоги підтримав повному об"ємі, просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2. позовні вимоги не визнала, при цьому допитана в якості свідка пояснила, що що в травні 2005 року позивач та її мати почали підшукувати будинок в селі. Будинок знайшли, домовились за ціну. Вона позичила в подруги 12 тис, гривень 01 червня 2005 року, а в серпні цього ж року віддала ці гроші ОСОБА_1. при свідках, для того, щоб він заплатив за будинок. Мати її дійсно хворіла, він возив її до лікаря на що віитрачав ті гроші, що получив від продажу квартири. Своїх грошей на купівлю квартири в ОСОБА_1 та її матері не було. Вона позичила гроші і купила будинок так як хоче залишити його своєму синові
Представник відповідача ОСОБА_2. - адвокат ОСОБА_5. проти задоволення позовних вимог заперечував. Просить суд відмовити позивачеві в задоволенні заявлених ним вимог.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав, при цьому допитаний в якості свідка пояснив суду, що його влітку 2005 року зустрів ОСОБА_1 і спитав чи продає він будинок. Йому потрібні були гроші на операцію і він продавав будинок в с. Посуньки Верхньодніпровського району. Він пустив в будинок ОСОБА_1. та його дружину, вони почали там господарювати. В кінці липня, а саме 27 липня 2005 року ОСОБА_1 приніс йому гроші за будинок 10 тись грн., як і домовлялись. Сказав, при цьому, що продав квартиру. Дату він запам"ятав тому, що на слідуючий день лягав в лікарню на операцію. Пізніше, вже у вересні 2005 року вони оформили нотаріально договір купівлі-продажу цього будинку. ОСОБА_1 сказав йому, щоб будинок оформляли на ОСОБА_2, йому не було ніякої різниці на кого оформляти будинок. Але домовлявся за купівлю будинку та розраховувався з ним саме ОСОБА_1
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_6, в судове засідання не з'явилась подавши заяву про слухання справи у її відсутність.
Вислухавши сторони, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за слідуючими обставинами.
Як встановлено в судовому засіданні 05 вересня 2005 року був укладений договір купівлі - продажу домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Будинок проданий за 10000 грн., та посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу. Згідно п. 2 зазначеного договору сторони розрахувались повністю до підписання цього договору.
Виходячи із показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2., позивача ОСОБА_1, намір купити будинок і переїхати жити в село виник саме в позивача ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_4., так як саме ОСОБА_1 підшукав будинок в селі з метою поселитись там, він домовлявся з
ОСОБА_3 про купівлю будинку та основні умови цього договору, а саме про вартість будинку, срок розрахунку за купівлю будинку, сроки вселення в будинок. Як пояснили в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_7., вони домовились з ОСОБА_1, що він продасть квартиру і розрахується з її чоловіком та з нею за будинок. Після цієї домовленості вони дозволили їм поселитись в будинку і проживати там, що й було здійснено саме позивачем та його покійною дружиною. Відповідач ОСОБА_2., про купівлю будинку з ОСОБА_3, не домовлялась, не вселялалась та не проживала в цьому будинку, з чого суд робить висновок, що внеї не було наміру купувати цей будинок. Розрахунок за будинок також здійснив ОСОБА_1, як пояснюють свідки ОСОБА_3, та ОСОБА_7., 27 липня 2005 року ОСОБА_1 віддав їм гроші за будинок, а наступного дня 28 липня ОСОБА_3, з дружиною поїхали до лікарні „на операцію", як пояснила свідок ОСОБА_7., вони не знали, кому належать ці гроші, а саме, що вони належать належать ОСОБА_2, вони про це ні з ОСОБА_2 ні з ОСОБА_1. не говорили, проте ОСОБА_1, говорив, що продав квартиру і з ним розрахувались за неї. Факт продажу позивачем квартири в м. Вільногірську підтверджується договором купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2 м. Вільногрська, який укладений 27 липня 2007 року і посвідчений державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори.
Згідно вказаного договору позивач продав належну йому квартиру за 10 тис. грн, які ОСОБА_1 отримав повністю до підписання цього договору.
Заперечення представника відповідача про те, що позивач отримав гроші до підписання договору, тобто раніше ніж 27 липня 2005 року суд не може розцінювати як те, що гроші були отримані ним за деякий час раніше, так як розрахунок міг бути проведений і в той же день, але до моменту підписання договору сторонами. В цей же день виходячи із пояснень ОСОБА_3, та ОСОБА_7., позивач заплатив їм гроші за будинок. Тому суд вважає, що позивач ОСОБА_1 розрахувався з ОСОБА_3 грошима, які він отримав в результаті продажу своєї квартири.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, пояснила, що 01.06.2005 року вона взяла в борг у ОСОБА_9. 12 тис. гривень в присутності свідків для купівлі будинку, про що написала розписку. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9. пояснила, що вона дійсно позичила ОСОБА_2., яка є її подругою 12 тис. грн., як пояснила ОСОБА_2. для купівлі будинку, ОСОБА_2. зобов"язувалась повернути їй цю суму до листопада 2005 року, але на момент розгляду справи в суді повернули їй лише 9000 грн., свідки ОСОБА_10. та ОСОБА_11. підтвердили, що ОСОБА_2., позичала в ОСОБА_9. 12000 грн. на початку червня 2005 року, про що власноручно написала їй розписку.
Данний документ про позику 12000 грн, пред"явлений ОСОБА_9. в судовому засіданні, оглянутий та залучений до матеріав справи. Оглядаючи його в судовому засіданні, установлено, що данний документ не розписка, як зазначають свідки ОСОБА_10, та ОСОБА_11., а має назву „ договор займа", про що свідкам, які його підписували повинно бути відомо. Крім того в ньому вказано: „ Я ОСОБА_2", в той час, як ім"я відповідача ОСОБА_2. Тому суд критично відноситься до данного договору, який ставить під сумнів той факт, що дійсно саме відповідач ОСОБА_2., позичала ці гроші у ОСОБА_9.
Крім того як пояснила сама ОСОБА_2., вона позичила гроші тому, що квартира ОСОБА_1. не продавалась, а вона хотіла допомогти батькам грішьми, щоб вони як найшвидше розрахувались за неї. Проте позичивши гроші 01.06.2005 року, вона вона виходячи із її пояснень віддала їх ОСОБА_1. лише в серпні 2005 року, а не відразу після того як позичила, на данний час квартира позивача була вже проданою.
Крім того показання ОСОБА_2. про те, що гроші вона віддала позивачеві в серпні 2005 року протирічать показанням свідка ОСОБА_11., який пояснив, що гроші вони відвезли разом з ОСОБА_2. в село Посуньки в кінці липня 2005 року. Існують протирічння і тій обставині, що відповідач ОСОБА_2. пояснювала, що свідка при передачі грошей ОСОБА_1 вона взяла тому, що з ОСОБА_1., в неї були конфліктні відносини, але
враховуючи наявність конфліктних відносин, при передачі гроші ніким не перераховувались, навіть не був розгорнутий зверток в якому вони були. Як поснив свідок Лан за зовнішнім виглядом в звертку могло бути більше 8 тис. грн, він не пам"ятає кому саме: ОСОБА_1, чи своїй матері ОСОБА_2. віддала гроші. Виходячи із встановлених протиріч, а також з того факту, що гроші при передачі позивачеві не перераховувались, навіть не розгортався згорток, в якому ніби вони були замотані, з чого можна було б зробити висновок, що ОСОБА_2. передала саме гроші, а не якусь іншу річ, а також те, що факт отримання грошей від ОСОБА_2., ОСОБА_1, заперечує, суд ставить під сумнів існування самого факту передачі грошей ОСОБА_2., ОСОБА_1. для купівлі будинку. Крім того на думку суду, сумнівним є і те, що ОСОБА_2., бажаючи купити будинок для себе та для своєї дитини і маючи на це гроші, які позичила у ОСОБА_9., віддала ці гроші ОСОБА_1. в с.Посуньки Верхньодніпровського району для передачі їх ОСОБА_3, в той час коли могла сама передати їх ОСОБА_3, який так як і ОСОБА_2., проживає в місті Вільногірську. В свою чергу навіть, якщо ОСОБА_2., позичивши гроші, для купівлі будинку передала їх ОСОБА_1. для розрахунку за будинок з ОСОБА_3 на думку суду, свідчить про те, що не вона, а ОСОБА_1, виступав покупцем будинку в с Посуньки Верхньодніпровського району, так як саме він розраховувся за нього, і при цьому не оговорював, що будинок купує ОСОБА_2.
Тому суд вважає, що в фактично саме позивач ОСОБА_1, був покупцем будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Відповідно до п. 1 ст. 233 ЦПК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором вчинення такого правочину.
Відповідно до ч. 4 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 року № 3 ( зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15) збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких ( крайня нужденність, хвороба тощо) , які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Як встановлено в судовому засіданні, дуружина позивача ОСОБА_4. на час укладення договору хворіла на тяжке захворювання. І хоч представником відповідача ОСОБА_2. подана до суду довідка про те, що ОСОБА_4. на обліку в Вільногірській лікарні не перебувала, факт її хвороби підтверджується показаннями позивача, свідків, а також відповідача.
На причину відсутності відомостей в лікарні про хворобу ОСОБА_4., вказують показання ОСОБА_1, який пояснив, що його дружина дуже боялась лікарні, лікарів, лікувальних процедур і тому категорично відмовлялась звертатись до лікарні. Ці пояснення підтверджуются також показаннями свідка ОСОБА_7. та ОСОБА_12, які пояснювали, що ОСОБА_4., хворіла, але до лікарів звертатись на хотіла, говорячи, що краще вона помре, але до лікарів не піде. ОСОБА_12.. пояснив, що ОСОБА_1, спочатку сам доглядав за дружиною, возив її до якогось „знахаря", а потім, коли їй стало дуже поганно, тобто в останні місяці, вона знаходилась у б. ОСОБА_13, яка за нею доглядала, ОСОБА_2. підтвердила, що з жовтня місяця 2005 року її мати знаходилась у її бабушки, а потім померла. Про те, що вона хворіла на рак вона дізналась після розтину покійної. Про наявність хвороби у ОСОБА_4., може свідчити і той факт, що через два місяці після укладення угоди купівлі будинку вона померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що дружина позивача, ОСОБА_4 вговорила його, щоб він оформив договір купівлі-продажу будинку на її дочку ОСОБА_2. Таким чином суд вважає, що на момент укладення угоди купівлі продажу жилого будинку в с Посуньки для позивача ОСОБА_1, дійсно існувала тяжка обставина, а саме, тяжка, невиліковна
хвороба його дружини, дружина просила його, щоб при купівлі будинку він оформив його на її доньку ОСОБА_2., і щоб не травмувати хвору ОСОБА_1 погодився на це.
Крім того позивач ОСОБА_1, сам хворів. В кінці 2003 року переніс інфаркт міокрда. Перебуває на „Д" обліку у кардіолога з 2002 року, що підтверджується довідками з лікарні, тому наявність у нього самого хвороби, також розцінюєьться судом як наявність тяжкої обставини, що змусила його погодитись на укладення такого договору.
Укладаючи договір купівлі-продажу домоволодіння в якому покупцем була ОСОБА_2., суд розцінює, що позивач ОСОБА_1, уклав її на вкрай невигідних для себе умовах. Так як на момент її укладення позивач вже продав належну йому квартиру, тобто втратив право власності на належне йому житло. Але продаючи квартиру він мав намір купити будинок і таким чином реалізувате належне йому право на житло. Але так як покупцем будинку за договором стала відповідач ОСОБА_2. відповідно їй стало належить право власності на данний будинок, а у позивача права власності на данний будинок не виникло, що привело до того, що він втратив одне з основих благ людини - житло, і проживання його в данному будинку залежить лише від доброї волі відповідача ОСОБА_2.
Таким чином суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України договір, укладений, 05.09.2005 року між ОСОБА_3 (продавцем) і ОСОБА_2. (покупцем) потрібно визнати недійсним, як такий, що укладений під впливом тяжкої для позивача ОСОБА_1, обставини, на вкрай невигідних для нього умовах.
Так як фактичним покупцем домоволодіння в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області виступав позивач ОСОБА_1 суд вважає за необхідне визнати за ним право власності на данне домоволодіння.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2. на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 100 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.
На основі ст.ст. 233, 655, 328, 392 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними спорудами, розташовоного в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, 05.09.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Верхньодніпровського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1039.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати пов"язані з розглядом справи в суді на загальну суму 130 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви.