ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.06 Справа № 13/235н.
За позовом Фонду державного майна України, м. Луганськ
до відкритого акціонерного товариства “Луганськнафтопродукт” м. Луганськ
про визнання недійсними деяких положень статуту
Суддя | Яресько Б.В. |
За участю: |
Від позивача | Сафонов Д.О., довіреність № 310 від 29.05.06 |
Від відповідача | Попов О.М., довіреність № 383 від 07.12.2005 р. |
У судовому засіданні 05.06.06 р. була оголошена перерва до 14.06.2006 р.
До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв’язку з чим технічна фіксація не здійснювалась.
СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлена вимога визнати недійсними п. 14.3.12, 14.3.13, п. 14.16 статуту відповідача, який був зареєстрований управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 22 квітня 2004 року
Позивач позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 15 квітня 2004 року загальні збори акціонерів відкритого акціонерного товариства “Луганськнафтопродукт” прийняли нову редакцію статуту товариства.
Зокрема нова редакція статуту містила наступні пункти:
п. 14.3.12 згідно якого до виключної компетенції правління відноситься вирішення питань –прийняття рішень про укладення товариством правочинів, угод, договорів, контрактів щодо розпорядження (застава, передача в оренду, продаж, інші види відчуження тощо) та придбання основних виробничих і невиробничих фондів незалежно від їх вартості
п. 14.3.13 згідно якого до виключної компетенції правління відноситься вирішення питань –прийняття рішень про укладення правочинів, угод, договорів щодо залучення кредитів, позик, отримання та надання іншої фінансової допомоги, надання позик, гарантій, порук, передача активів товариства у заставу.
п. 14.16 згідно якого рішення правління приймаються простою більшістю голосів його членів, які присутні на засіданні, за виключенням питань, що зазначені у п.п. 14.3.12-14.3.13 цього статуту (у випадку рівної кількості голосів голова правління має право вирішального голосу)
Рішення правління з питань зазначених у п.п. 14.3.12-14.3.13 цього статуту приймаються за наявністю усіх членів правління одностайно, а у разі недосягнення згоди –передаються на розгляд спостережної (наглядової) ради.
Кожний член Правління має один голос, передача голосу одним членом правління іншому члену, або іншим особам забороняється.
В зазначених зборах приймав участь і представник позивача, в розпорядженні якого на той час знаходилось 36,53572 %: акцій товариства, на підставі довіреності № 144 від 14.04.2004 року.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області в якому просить суд визнати недійсними п. 14.3.12, 14.3.13, п. 14.16 статуту відповідача, який був зареєстрований управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 22 квітня 2004 року
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається зокрема на наступне:
Позивачу на ознайомлення була надана інший проект статуту відповідача ніж той, який розглядався на загальних зборах акціонерів 15 квітня 2004 року.
Згідно додатку до довіреності № 144 від 14.04.2004 року представник позивача мав голосувати за внесення змін та доповнень до стату шляхом викладення його у новій редакції, за умови внесення до неї наступних змін, а саме:
в п. 12.5 статуту слова “п. 12.4” замінити на слова “п. 12.3”;
повноваження передбачені п. 13.2.10 віднести до компетенції загальних зборів акціонерів;
Положення п. п. 14.3.12, 14.3.13, п. 14.16 статуту суперечать п. 140 Державної програми приватизації, яка була затверджена Законом України від 18.05.2000 р. № 1723-ІІІ
Відповідач проти задоволення позову заперечує, зокрема посилаючись на те, що позивач був належним чином повідомлений про питання, що будуть розглядатися на загальних зборах акціонерів 15.04.2004 року та мав можливість ознайомитися з проектом нової редакції статуту товариства.
Довіреність представника позивача № 144 від 14.04.2004 року не містила додатку і відповідно були відсутні обмеження права голосування у представника.
Положення, що містяться у п. 14.3.12, 14.3.13, п. 14.16 статуту товариства не суперечать законодавству України, та п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 р. оскільки встановлюють лише компетенцію органів товариства.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав суду належних доказів того, що він був позбавлений можливості ознайомитися з проектом нової редакції статуту відповідача до проведення загальних зборів акціонерів 15.04.2004 р. Позивач не надав суду доказів того, що надана ним копія проекту статуту відповідача (а.с. 8-39), яка відрізняється від прийнятого на загальних зборах акціонерів 15.04.2004 р. була надана йому відповідачем.
Позивач не довів суду, того, що довіреність № 144 від 14.04.2004 року містила додаток щодо порядку голосування за нову редакцію статуту.
Довіреність № 144 від 14.04.2004 р. не містить даних щодо наявності цього додатку, як зазначено в листі від 25.05.2006 р. № 87/7 ТОВ “Міжрегіональна фінансова компанія” яке є реєстратором відповідача зазначена довіреність не містила додатків. Крім того позивач не надав суду і копії зазначеного додатку.
Доводи позивача про невідповідність положень п. п. 14.3.12, 14.3.13, п. 14.16 статуту вимогам п. 140 Закону України “Про державну програму приватизації” який на момент проведення зборів встановлював, що “до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється:
відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує
суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ;
приймати рішення про реорганізацію ВАТ шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення;
змінювати номінальну вартість або кількість акцій без зміни розміру статутного фонду ВАТ;
приймати рішення про збільшення або зменшення статутного фонду, крім випадків збільшення статутного фонду на суму збільшення вартості власного капіталу товариства.
Зазначені обмеження не поширюються на ВАТ, які перебувають у процесі реорганізації або реструктуризації.”
судом відхиляються, оскільки положення що містяться в п. 14.3.12, 14.3.13, п. 14.16 статуту встановлюють розподіл компетенції між органами управління акціонерного товариства.
Надання правлінню права прийняття рішення про розпорядження, відчуження та придбання майна не суперечить положенням Закону України “Про господарські товариства”.
Що стосується обмежень щодо розпорядження майном, які містяться в п. 140 Державної програми приватизації то товариство зобов’язано при прийнятті рішень щодо розпорядження майном додержуватися зазначених обмежень, але відсутня норма, яка встановлює, що положення п. 140 Закону України “Про державну програму приватизації” повинні міститься у статуті.
За таких обставин, положення статуту відповідача а саме п. 14.3.12, 14.3.13, п. 14.16 не суперечать чинному законодавству, відповідно позов є необґрунтованим, та не підлягає задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується оскільки позивач звільнений від їх сплати.
Керуючись ст.. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 14.06.2006 р. за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Дата підписання рішення 19.06.2006 року.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько