Справа № 2-а-892/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року в смт. Арбузинка Миколаївської області Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

судді                                                                          Пісоцького О.М.;

за участю секретаря                                                          Торби А.В.

позивача                                                                                                           ОСОБА_1

в відкритому судовому засіданні розглянув справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника окремої роти ДПС УДАІ Одеської області м. Комінтерне Ручки В.В. про оскарження постанови про накладення стягнення, -

УСТАНОВИВ:

    29 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Арбузинського районного суду з адміністративним позовом до начальника окремої роти ДПС УДАІ Одеської області м. Комінтерне Ручки В.В. про оскарження постанови про накладення стягнення.

В позовній заяві позивач вказує, що 18 вересня 2009 року біля 09 годин 30 хвилин на 445 км авто догоди Київ-Одеса, він керував автомобілем «Газель» держ. номер ВЕ 5126АМ. Був зупинений працівником міліції лейтенантом Сорочан О.Г., у підозрі в здійсненні правопорушення, зазначених ч. 1 ст. 122 КУпАП. Інспектором ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесено постанову у справі по адміністративне правопорушення та призначено штраф у розмірі 255 грн. Позивач вважає, що постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.

У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю. Співробітником ДАІ було продемонстровано час, який пройшов з моменту вимірювання швидкості зафіксований приладом «Іскра 1». Позивач вважає, що встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля, неможливо, оскільки в момент вимірювання швидкості та зупинки, поряд з ним з більшою швидкістю рухався автомобіль джип чорного кольору, а тому він наполягає на тому, що вказані показники швидкості руху належать саме йому. Посилаючись на Закону України ..Про метрологію та метрологічну діяльність", позивач вказує на те, що кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів співробітником ДАІ, на його вимогу, надано не було. Номер засобу вимірювальної техніки у постанові не відображено.

Вказану постанову позивач вважає незаконно та складеною без належних на те підстав та просить суд її скасувати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Суб'єкт владних повноважень будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи в відсутності представника. Згідно наданих відповідачем заперечень, відповідач наполягає на тому, що дії працівників ДАІ відповідали вимогам чинного законодавства.

По суті позову відповідачем надані наступні пояснення:

18.09.2009 року позивач, керуючи транспортним засобом «ГАЗ», д/н НОМЕР_1, перевищив швидкість дорожнього руху на 22 км/год., за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Дане правопорушення було виявлено інспектором ДПС Сорочяном О.Г., про що було складено протокол та винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ВН № 009200, якою ОСОБА_1, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 255грн.

Перевищення швидкості підтверджується показниками технічного приладу з вимірювання швидкості «Іскра-1». Застосування зазначеного приладу передбачено п. 7.6. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративні правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Тому відповідач вважає, що співробітником ДАІ було правомірно складено протокол
про адміністративне правопорушення та відповідно винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.  С орочян О.Г.  перебуває на посаді інспектора окремої роти ДПС УДАІ Одеської області м. Комінтерне  та відповідно з вимогами ст. 255 та ст. 222 КУпАП має право складати протоколи про адміністративні порушення та виносити постанови по справах про адміністративні порушення, передбачені частинами першою і другою статті 122 КУпАП. Доводи позивача про те, що він не вчиняв правопорушення, суд не може прийняти до уваги, оскільки позивачем не надано доказів, які б спростовували факт порушення, встановлений відповідно до діючого законодавства.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-12, 15, ч. 1 ст. 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника окремої роти ДПС УДАІ Одеської області м. Комінтерне Ручки В.В. про оскарження постанови про накладення стягнення - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                      О.М. Пісоцький