КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Мішеніної С.В., Камзалова В.В.
При секретарі : Топольській В.О.
За участю : представника міськвиконкому Никонюка О.В., ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 ОСОБА_7, Виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третіх осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1941 від 27.11.2003 року, № 1972 від 27.11.2003 року, № 2098 від 9.12.2003 року, за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 червня 2010 року, встановила :
В лютому 2004 року ОСОБА_4 звернулася зі вказаним позовом з тих підстав, що у порушення закону, житлових прав її - квартиронаймача та неповнолітнього сина міськвиконком своїми рішеннями дав згоду відповідачу ОСОБА_5 спочатку на зміну договору найму квартири, а потім на переобладнання й приватизацію.
Справа розглядалась судами неодноразово, а останнім рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.06.2010 року позов задоволений: визнано недійсними рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради за № 1941 від 27.11.2003 р., № 1972 від 27.11.2003 р., № 2098 від 09.12.2003 р.; стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, Виконавчого комітету Вінницької міської ради на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 10,20 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального й процесуального права, поставила питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Виконавчий комітет Вінницької міської ради в апеляційній скарзі звертає увагу на порушення норм матеріального й процесуального права, в тому числі щодо розгляду справи адміністративної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, просить скасувати рішення і ухвалити нове та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.
У поданих запереченнях ОСОБА_4, ОСОБА_5, вважаючи рішення правильним та законним, просили його залишити без змін, а обидві апеляційну скарги відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарг з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені, тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі.
Як це убачається за змісту позовної заяви, ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм житлового законодавства (ст.ст. 100, 103 – 106 ЖК України), просить визнати недійсними рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.11.2003 року № 1941 про зміну договору найму квартири АДРЕСА_1 внаслідок визнання наймачем квартири ОСОБА_5, від 27.11.2003 року № 1972 про надання ОСОБА_5 дозволу на переобладнання цієї квартири, а також від 09.12.2003 року № 2098 про передачу зазначеної квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у власність.
У матеріалах справи знаходиться копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2009 року, якою скасовані постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.05.2007 року, ухвала цього ж суду від 18.06.2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009 року з мотиву неправильності розгляду справи у порядку адміністративного судочинства (а.с. 177-179).
В обґрунтування свого висновку про відсутність у справі публічно-правового спору, Вищий адміністративний суд України в ухвалі послався на те, що вимоги позивача не стосуються захисту її прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов’язані з вирішенням питання права користування та власності на житло.
Безумовно, зазначене судове рішення, що набрало законної сили, є обов’язковим для виконання і справа була прийнята судом першої інстанції до розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте, в подальшому питання щодо компетенції адміністративних судів щодо судового захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій було розглянуте Конституційним Судом України за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України.
У рішенні № 10-рп від 01.04.2010 року Конституційним Судом України на підставі системного аналізу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» висловлена чітка правова позиція, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, довільну, реєстраційну, розпорядчу.
Зокрема, Конституційним Судом України вирішено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Як суб’єкти владних повноважень, органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання також і в галузі житлових відносин комунальної власності, в тому числі й про зміну договору найму квартири, про надання дозволу на переобладнання цієї квартири, а також про її передачу у власність громадян внаслідок приватизації.
Позивачем поставлена вимога про визнання рішень міськвиконкому недійсними, в той час коли, цивільне законодавства не відносить акти органу місцевого самоврядування до правочинів.
Вимоги про визнання недійсною приватизації квартири та свідоцтва про право власності ОСОБА_5, ОСОБА_7 у даній конкретній справі не були заявлені.
Ухвалою Верховного Суду України від 07.02.2007 року залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.06.2005 року, яким було відмовлено ОСОБА_5, ОСОБА_7 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про визнання її та неповнолітнього сина такими, що втратили право користування спірною квартирою, тобто судовими рішеннями відновлені житлові права цих осіб.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що міськвиконком – виконавчий орган для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування є суб’єктом владних повноважень в процесі їх реалізації у сфері житлових відносин, відтак розгляд виниклого спору щодо оскарження рішень виконавчого органу місцевого самоврядування належить до компетенції адміністративного суду з огляду на пункт 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :
Апеляційні скарги Виконавчого комітету Вінницької міської ради та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 червня 2010 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 ОСОБА_7, Виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третіх осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1941 від 27.11.2003 року, № 1972 від 27.11.2003 року, № 2098 від 09.12.2003 року – закрити, роз’яснивши ОСОБА_4 право звернення з даним позовом до адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду України.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис С.В.Мішеніна
підпис В.В.Камзалов
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна