Справа № 2-2489/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                 Мельниченко С.П.

при секретарі                     Білодід Ю.П.

за участі позивача                 ОСОБА_1

відповідача                     ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визначення часток у  праві спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 в якому позивачка просить суд: припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на квартиру  АДРЕСА_1; визначити, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить по ј частині квартири  АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленого позову позивачка посилалась на те, що 2  лютого 2002 року між нею  та відповідачем ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб в відділі РАЦС Новомосковського міського управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом № 25. Від даного шлюбу вони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3 2002 року вони з відповідачем проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_2. Під час спільного проживання дана квартира була ними приватизована про що Новомосковським житлово-експлуатаційним об'єднанням було видане свідоцтво про право власності на житло. Дане свідоцтво посвідчує те, що квартира АДРЕСА_2, дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї: сину ОСОБА_4, його дружині ОСОБА_1 та онуці ОСОБА_3. Договір про поділ нерухомого майна між ними укладений не був і частки виділені не були. В даний час позивачка з відповідачем ОСОБА_4 подружніх відносин не підтримує і вони перебувають в стадії розлучення та розподілу спільно нажитого майна.

В зв'язку з цим виникла необхідність виділу  частки позивачки та частки її дочки в квартирі АДРЕСА_1, а тому позивачка вимушена звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила суд задовольнити їх.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд до відома не поставив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 02.02.2002 р. (а.с. 9) в якому у них 22.02.2005 р. народилась донька ОСОБА_3 (а.с. 10) і з 31.03.2005 р. позивачка з донькою зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 8).

03.05.2005 р. Новомосковським ЖЕО видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності  ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно ч.1, 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділення частки чи поділу майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, частки вважаються рівними, якщо інше не встановлено договором, законом або рішенням суду.

В судовому засіданні не встановлено наявність договору чи рішення щодо спільного майна, а також законодавство України не обмежує права співвласників у спірній квартирі, а отже суд вважає встановленим, що учасникам спільної сумісної власності в квартирі при її приватизації належало по ј частини спірної квартири.

Таким чином, суд може визначити частки позивачки та її доньки у спірній квартирі в розмірі по ј частині квартири та частки відповідачів також в розмірі по ј частині квартири за кожним.

Крім того, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється, то суд вважає за необхідне, з метою усунення протиріч в правовстановлюючих документах на квартиру, припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на спірну квартиру.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України,  ст. ст. 368, 369, 370, 372, 392 ЦК України, -

ВИРІШИВ:    

    Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної сумісної власності задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1

Визначити частку ОСОБА_1 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4 частини квартири.

Визначити частку ОСОБА_3 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4 частини квартири.

Визначити частку ОСОБА_4 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4 частини квартири.

Визначити частку ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 1/4 частини квартири.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                     С.П. Мельниченко