Справа № 2-1653/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                         Мельниченко С.П.

при секретарі                             Білодід Ю.П.

за участі позивача                         ОСОБА_1

представника                             ОСОБА_2

відповідача                             ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення  від сплати заборгованості по аліментам, -

ВСТАНОВИВ:

    В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в якому позивач, після збільшення позовних вимог, просить суд: зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 з 450 гривень до 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та звільнити позивача від заборгованості по аліментам, яка виникла з травня 2008 року по день ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.06.2008 р. з нього було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 450 гривень щомісячно.

Відразу після прийняття цього рішення у позивача погіршився матеріальний стан.

Так, позивач з серпня 2005 р. позбавлений можливості потрапити в квартиру ОСОБА_3 та забрати свої речі, в тому числі трудову книжку, ідентифікаційний код, свідоцтво про реєстрацію фізичної особи підприємця, в зв’язку з чим його підприємницька діяльність припинена і, крім того, він позбавлений можливості офіційно працевлаштуватись.

Також з моменту ухвалення вищевказаного рішення у позивача змінився сімейний стан. Так, на сьогоднішній день він проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_6 В даний час ОСОБА_5 вагітна і позивач зобов’язаний утримувати її до народження дитини та досягнення дитиною трирічного віку, що він і робить. Також позивач надає матеріальну допомогу неповнолітній ОСОБА_6

Крім того, на утримані позивача знаходиться його матір, яка перенесла декілька операцій та потребує постійного лікування дороговартісними ліками, які придбавав саме позивач.

Все це змушує позивача звернутись з даним позовом до суду та просити суд задовольнити його позовні вимоги на підставі ст.. 192, 197 СК України.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги та просили суд задовольнити їх.

Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість.

В судовому засіданні були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_5 пояснила, що з початку 2008 року вона почала проживати однією сімєю з ОСОБА_1 Також з ними проживає неповнолітня донька свідка ОСОБА_6 В даний час свідок вагітна. ОСОБА_1 не має постійного заробітку, однак надає матеріальну допомогу і свідку і її доньці, допомагає сплачувати комунальні послуги, купує продукти харчування і т.ін. Крім того, ОСОБА_1 раз на тиждень відвідує свою матір, якій також допомагає матеріально – купує ліки, продукти харчування і т.ін.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона являється матір'ю ОСОБА_1 В даний час вона живе в м. Дніпропетровську разом зі своїм колишнім чоловіком та має ще одного сина, який також їй допомагає. ОСОБА_1 постійно допомагає їй, купуючи ліки та продукти харчування.

    Суд, заслухавши сторони,, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача належить відмовити з огляду на наступне.

Судом по справі встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду дніпропетровської області від 19.06.2008 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.08.2008 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 стягуються аліменти в розмірі 450 гривень на місяць, починаючи з 07.05.2008 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з довідки ВДВС Новомосковського МРУЮ фактично відразу після винесення вказаного рішення ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 і фактично почав сплату тільки в серпні 2009 р., після винесення Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 01.07.2009 р. вироку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого  ч. 1 ст. 164 КК України – ухилення від сплати аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

    В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами цивільної справи та поясненнями свідків,  не заперечувало сторонами, що на момент винесення рішення Новомосковським міськрайонним судом 19.06.2008 р. ОСОБА_1 вже не мав трудової книжки, проживав  однією сімєю з ОСОБА_5 та її неповнолітньої донькою і надавав допомогу на утримання матері, оскільки лікування та операції, згідно медичних документів (а.с. 7-10) вона перенесла ще в 2006 році.

    Так, посилання позивача на те, що ним втрачено трудову книжку та документи підприємця ще в 2005 р. не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки ці документи можливо відновити у встановлено законом порядку, чого позивачем по сьогоднішній день не зроблено.

    Посилання позивача на те, що він утримує вагітну ОСОБА_5 та її доньку ОСОБА_6 також не можуть бути прийняті до уваги як підстава для зменшення розміру аліментів, оскільки позивач проживає однією сімєю з ОСОБА_5 і в даному випадку не може йти мова про її утримання, так як вони ведуть спільне господарство, а утримання неповнолітньої ОСОБА_6 не являється обов’язком позивача.

    Таким чином, на сьогоднішній день з моменту винесення рішення суду від 19.06.2008 р. у ОСОБА_1 не змінився матеріальний чи сімейний стан та не погіршилось його здоров'я, а отже підстав для зменшення розміру аліментів не  має.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд враховує і те, що ст.. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.  Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На сьогоднішній день розмір стягуваних з позивача аліментів являється розумним та справедливим як для дитини так і для платника аліментів.

Частиною 2 ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Позивачем в судовому засіданні не наведено, не доведено, а судом не встановлено, що заборгованість по аліментам у позивача виникла внаслідок його тяжкої хвороби, а також не надано обставин, які б мали істотне значення для перешкод у виплаті аліментів, а отже в задоволенні позовних вимог позивача про звільнення від сплати заборгованості по аліментах також належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5—8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 192, 197 СК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення  від сплати заборгованості по аліментам відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                 С.П.Мельниченко