Категорія №6.6.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 вересня 2010 року Справа № 2а-5290/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю
прокурора заявника: Майбороди О.О. (посвідчення № 672 від 20.11.2008),
позивача: Дерев’янченко І.С. (довіреність № 3832/8/10 від 01.06.2010),
відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора Новоайдарського району в інтересах держави в особі Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій у сумі 2698,82 грн. , -
ВСТАНОВИВ:
02 липня 2010 року прокурор Новоайдарського району в інтересах держави в особі Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій у сумі 2698,82 грн., в якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 2698,82 грн. у рахунок погашення штрафу на користь Державного бюджету України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на таке.
25.06.2009 посадовими особами Старобільської МДПІ проведено перевірку кіоску, який належить відповідачеві - ОСОБА_3 Проведеною перевіркою встановлено такі порушення: здійснення торгівельної діяльності без одержання відповідного торгового патенту, чим порушено ст.3 ч.1 Закону України № 98/96-ВР від 23.03.1996 року «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; ст.15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без відповідної ліцензії; п.1 ст. 3 Закону України від 01.06.2000 року № 1776-ІІІ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» не проведено розрахункової операції через РРО. За результатами проведеної перевірки складено акт № 0065/12/30/23/НОМЕР_1 від 15.06.2009.
Відповідальність за порушення ч.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачена ст.8 ч.1 абз.3 цього Закону - за здійснення операцій, передбачених цим Законом без одержання відповідних торгових патентів СПД сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначенням порушення.
Вартість торгового патенту для ПП ОСОБА_3 за один календарний місяць згідно рішення Новоайдарської районної ради становить 80 грн. Термін діяльності без придбання торгового патенту відповідно до акту перевірки склав 176 днів. Враховуючи вищевикладене сума штрафних фінансових санкцій становить: (2,66 грн./дн. х 176 днів) к2 = 936, 32 грн., які до теперішнього часу не сплачено.
Відповідно до абз.5 ч.2 ст.17 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без відповідної ліцензії до порушника застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 1700 грн.
За вищевказані порушення до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 2698,82 грн., які до теперішнього часу відповідачем не сплачені у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що він не здійснював торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, на час перевірки торговий патент був у наявності, про що свідчать копії квитанцій про сплату. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги є частково обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, як одну з функцій податкового органу, подання до судів позовів до підприємств, установ та організацій про стягнення заборгованості.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Новоайдарською районною державною адміністрацією Луганської області 17.10.2003 за № 23710170000000613 (а.с.10-зворот).
Посадовими особами Старобільської МДПІ 25.06.2009 проведено перевірку кіоску, розташованого за адресою: провулок Кірова, 12/1, смт. Новоайдар, Новоайдарського району, Луганської області, який належить ОСОБА_3, за результатами якої складено акт № 0065/12/30/23/НОМЕР_1 від 15.06.2009 (а.с.8-9).
Як зазначено у висновку акта перевірки, під час перевірки встановлено порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»; ст.1, п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Акт перевірки відповідачем підписано без заперечень.
На підстав акту перевірки позивачем прийнято щодо відповідача такі рішення: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2009 № 0000072340 згідно з ч.1 ст.8 «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у сумі 936,32 грн. (а.с.11); рішення про застосування фінансових санкцій від 02.07.2009 № 0000062340 згідно з абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» у сумі 1700,00 грн. (а.с.12); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2009 № 0000082340 згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 62,50 грн. (а.с.13).
Зазначені рішення отримано відповідачем та у встановленому законодавством порядку не оскаржено.
Разом з тим, враховуючи те, що відповідачем позовні вимоги не визнано, при вирішенні питання щодо стягнення штрафних (фінансових) санкцій з відповідача, суду необхідно перевірити правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень.
Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає таке.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Пунктом 1 статті 3 цього Закону визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем здійснено продаж товарів на загальну суму 12,50 грн. без застосування РРО.
Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність – у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем розрахункову операцію не проведено через РРО, позивачем обґрунтовано до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 62,50 грн., що є п’ятикратним розміром вартості проданих товарів.
Посилання відповідача на те, що він не мав при продажу товарів використовувати РРО, оскільки знаходиться на єдиному податку, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до п.5 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких від такої діяльності здійснюється за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту відповідно до законодавства з питань оподаткування прибутковим податком з громадян, якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив).
Приватний підприємець ОСОБА_3 протягом 2009 року дійсно знаходився на фіксованому розміру податку, про що свідчить копія торгового патенту серії АМ № 026452 та довідка Новоайдарського відділення Старобільської МДПІ.
Разом з тим, суд зазначає, що проведеною перевіркою було установлено, що відповідач здійснює продаж підакцизних товарів, а саме тютюнових виробів, що підтверджено матеріалами проведеної перевірки та копіями фотознімків.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2009 № 0000082340 згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 62,50 грн. та таким, що підлягає виконанню.
Що стосується рішення про застосування фінансових санкцій від 02.07.2009 № 0000062340 згідно з абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» у сумі 1700,00 грн., то суд також вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.15 цього Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Як зазначено в акті перевірки № 0065/12/30/23/НОМЕР_1 від 15.06.2009, проведеною перевіркою встановлено факт продажу відповідачем тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії.
Крім акту перевірки, зазначений факт також підтверджено додатковим матеріалом перевірки за фактом вилучення 25.06.2009 тютюнових виробів у громадянина ОСОБА_3 з фотознімками до нього, копія якого долучена до матеріалів адміністративної справи.
Таким чином, у судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо нездійснення ним торгівлі тютюновими виробами.
За порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» абз.5 ч.2 ст.17 цього Закону визначено штраф у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Що стосується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2009 № 0000072340 згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у сумі 936,32 грн., суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» визначено, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Статтею 3 цього закону визначено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.
За здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою ст.7 цього Закону, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням (абз.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»).
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 у 2009 році мав патент на роздрібну торгівлю серії АМ № 026452, що підтверджено фотокопією торгового патенту та довідкою Новоайдарського відділення Старобільської МДПІ.
Відповідач щомісячно вносив плату у сумі 70,00 грн. за використання торгового патенту, що підтверджено квітанціями про сплату, наданими відповідачем для огляду у судовому засіданні та копіями цих квітанцій які долучено до матеріалів адміністративноїь справи.
Таким чином, у судовому засіданні відповідачем спростовано твердження позивача щодо відсутності у ОСОБА_3 торгового патенту на здійснення торгівлі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем до відповідача безпідставно прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.07.2009 № 0000072340 згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у сумі 936,32 грн., тому в цій частині позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи те, що на час розгляду справи у суді штрафні санкції застосовані до відповідача рішеннями від 02.07.2009 № 0000062340 у сумі 1700,00 грн. та від 02.07.2009 № 0000082340 у сумі 62,50 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачені, суд дійшов висновку про визнання позовних вимог в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 07 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 13 вересня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги прокурора Новоайдарського району в інтересах держави в особі Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій у сумі 2698,82 грн., - задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, пров. Кірова, 12/1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) штрафні санкції у сумі 1762,50 грн. (тисячу сімсот шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок), з яких:
- 1700 грн. (одну тисячу сімсот гривень) в доход Державного бюджету код платежу 21081100 на р/р 311118106700207 УДК в Луганській області, код 24048247, МФО 804013;
- 62,50 грн. (шістдесят дві гривні п'ятдесят копійок) в доход Державного бюджету код платежу 21080900 на р/р 31110104700207 в УДК в Луганській області, код 24048247, МФО 804013.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадку та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 13 вересня 2010 року.
СуддяК.О. Пляшкова