КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-575/09 Головуючий у 1-й інстанції: Онищенко О.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"29" вересня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Цвіркуна Ю.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації на постанову Варвинського районого суду Чернігівської області від 23 квітня 2009 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації до державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернігівській області Шетелі Лілії Ігорівни про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови від 19.03.2009 року про стягнення виконавчого збору,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації звернулося до суду з позовом в якому просив визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанову про відкриття примусового провадження від 19.03.2009 року.
Постановою Варвинського районого суду Чернігівської області від 23 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністативного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації суд першої інстанції виходив з того, що порушень вимог ст.ст. 3, 18, 24 ЗУ «Про виконавче провадження»державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження допущено не було, а тому немає підстав для її скасування.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно з п. 1 ст. 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно ст. 24 Закону «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
В даному випадку підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачені ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»у державного виконавця були відсутні.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Положенням ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –з боржника - юридичної особи.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору з боржника УПСЗН Варвинської РДА в сумі 88грн.40 копійок діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб, передбачений законом, а посилання скаржника в апеляційній скарзі на вимоги п. 5 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»не грунтуються на вказаних вимогах матеріального права, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для визнання оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору з боржника незаконною та скасування у суду немає.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційну скарга залишається без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-8,10,197,198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації – залишити без задоволення.
Постанову Варвинського районого суду Чернігівської області від 23 квітня 2009 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С. Заяць
Ю.І.Цвіркун