Категорія №6.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 липня 2010 року Справа № 2а-5357/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді: Захарової О.В.
при секретарі: Шабаліній О.С.
за участю представників:
від позивача: Мальнової О.В. (довіреність №126/09-20 від 12.01.2010)
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до Дочірнього підприємства «Монтажно-прохідниче управління «Спецпромтехніка» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» про стягнення заборгованості по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій у сумі 29831,19 грн., -
ВСТАНОВИВ:
06 липня 2010 року позивач - Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області - звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Монтажно-прохідниче управління «Спецпромтехніка» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» заборгованості по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій у сумі 29831,19 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що Дочірнє підприємство «Монтажно-прохідниче управління «Спецпромтехніка» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» зареєстровано платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області. Відповідач має заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за період з 01.11.2009 по 01.07.2010 в розмірі 29831,19 грн., з яких за списком №1 в сумі 26760,19 грн. та за списком №2 - в сумі 01.07.2010 грн., яка на теперішній час залишається непогашеною.
У зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій у сумі 29831,19 грн.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не доповів, через представника позивача надав суду заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України , є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».
Відповідач – Дочірнє підприємство «Монтажно-прохідниче управління «Спецпромтехніка» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» зареєстроване Виконавчим комітетом Свердловської міської ради 11.01.2005 року, і.к. 33211641 ( а.с.6).
Дочірнє підприємство «Монтажно-прохідниче управління «Спецпромтехніка» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» зареєстроване платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (а.с.7).
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застрахованим особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, призначається пенсія за віком на пільгових умовах, в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч. 2 Прикінцевих положень, Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, (яким призначена пенсія відповідно до п. «а»ч. 1 cт. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»N 400 від 26.06.1997 р. (зі змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платників, що не мають статусу юридичної особи, розташованих на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади), крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (зокрема, особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України), до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно абз. 3 п. 1 ст. 4 цього ж Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим п. 1 ст. 2 цього Закону.
Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками № 1 та №2 передбачена діючим законодавством.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1(зареєстроване в Мін’юсті 16 січня 2004 року за № 64/8663) плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форми власності та господарювання.
Зазначене свідчить, про обов’язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати з виплати пільгових пенсій за рахунок установи.
Згідно п. 6.5. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" №21-1 від 19.12.2003 розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Відповідно до п 6.4. та 6.8 Інструкції №21-1 від 19.12.2003 р. розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Судом встановлено, що позивач сплачував пенсіонерам відповідача пільгові пенсії.
З матеріалів справи ( а.с. 18-44) вбачається, що відповідач склав та направив відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Прикінцевих положень ЗУ №1058 в частині пенсій призначених відповідно до п. «а» та п.п. «б»-«з» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», не надавши на нього до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську заперечень та не оскарживши розрахунок в суді, відповідач фактично узгодив такий розрахунок.
В порушення п. 2 Прикінцевих положень ЗУ №1058, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує нараховані суми по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №1 та за списком №2 до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області, у зв’язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.11.2009 по 01.07.2010 в розмірі 29831,19 грн., з яких за списком №1 в сумі 26760,19 грн. та за списком №2 - в сумі 01.07.2010 грн.( а.с.18-44).
Заборгованість по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за списком №1 та за списком №2 на загальну суму 29831,19 грн. на час розгляду справи відповідачем не погашена.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.
При прийнятті рішення, суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки ст. 94 КАС України у даному випадку не передбачено стягнення судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до Дочірнього підприємства «Монтажно-прохідниче управління «Спецпромтехніка» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» про стягнення заборгованості по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій у сумі 29831,19 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Монтажно-прохідниче управління «Спецпромтехніка» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» (94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Інтернаціональна,8, і.к. 33211641) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (Луганська область, м. Свердловськ, вул. 29831,19 грн.( двадцять дев’ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня дев’ятнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 02 серпня 2010 року.
СуддяО.В. Захарова