Справа №2-а-748/2010 рік
ПОСТАНОВА
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2010 року м.Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого – суддi Лицура І.М.,
секретаря – Бойків В.П.,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в приміщенні суду в мiстi Долина справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про стягнення доплати до пенсії дитині війни,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною вiдмову Управлiння Пенсійного фонду України в Долинському районi Івано-Франківської області виплатити йому підвищення пенсії як дитинi вiйни в розмiрi 30% мiнiмального розмiру пенсiї за віком з урахуванням 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті, зобов»язати здійснити перерахунок пенсії та стягнути з відповідача на його користь 7153,63 гpн. недоплаченого щомісячного підвищення пенсії як дитині війни за період 2006 -2010 р.р., поновивши строк на звернення до суду в частині вимог за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2010 р. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни, а також проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського і з першого січня 2006 року йому повинно виплачуватись щомісячне підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті. Однак, у 2006-2007 роках таке підвищення йому взагалі не виплачувалось, а з 01.01. 2008 року виплачується в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Сума недоплачених йому коштів за період 2006 - 2010 р.р. складає 7153,63 грн. Про грубе порушення його права на отримання щомісячного підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», йому стало відомо тільки у жовтні місяці 2010 року з письмової відповіді відповідача на його заяву, тому вважає, що строк на звернення в суд з даним позовом він не пропустив.
Позивач в судове засідання не з’явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить дану справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача також не з»явився в судове засідання, подав письмову заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити у його відсутності. В письмовому запереченні на позов представник відповідача позовних вимог не визнав, вказавши, що Управління ПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області не виплачувало дітям війни передбачену Законом України « Про соціальний захист дітей війни» доплату до пенсії у зв’язку з відсутністю коштів на фінансування цих витрат. Крім того, при визначенні розміру підвищення пенсії управління керувалося чинним законодавством, в тому числі Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки. З 01.01.2008 року позивачу проводиться доплата до пенсії у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, законом встановлений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення даного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Оскільки позивач ставить вимоги про стягнення коштів починаючи з 01.01.2006 року та взагалі не вказує причин пропуску вказаного строку, відповідач наполягає на відмові йому в позові в зв»язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов належить до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Згідно ст. 17 п. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 11 цього Закону було зупинено.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачці виплачувалося щомісячно, починаючи із січня 2008 року.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційними вищевказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законами України «Про Державний бюджет України» на 2009 рік та на 2010 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Аналогічна норма міститься і в Законі України «Про державний бюджет України на 2010 рік».
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» встановлено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується відтиском штампа «Дитина війни» за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення Долинської РДА у паспорті серії НОМЕР_1, виданому Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 17.12.1997 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, тому на нього поширюються положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», крім того він є особою, яка проживає на території гірського населеного пункту, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 13).
Отже позивач має право на отримання підвищення пенсії як дитина війни у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом .
Проте, як вбачається із заперечень представника відповідача та встановлено в судовому засіданні, УПФ України в Долинському районі при нарахуванні підвищення пенсії дітям війни з 22.05.2008 року керується постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року. Однак, суд не може погодитися з правильністю нарахування позивачу підвищення пенсії як дитині війні у розмірах, визначених цією постановою.
Пунктом 8 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. В п. 15 постанови визначено дату набрання чинності постанови, а саме: з 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року є безпідставним і таким, що звужує обсяг передбачених законом прав позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як нормативний акт, який має вищу юридичну силу над підзаконними нормативними актами.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 цього кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 07.10.2010 року, при цьому в позовній заяві не вказав поважних причин пропуску вищевказаного строку. Одночасно на факт пропущення позивачем цього строку вказує відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позову.
Приймаючи до уваги, що п озивач отримував пенсію щомісяця, суд вважає, що він мав змогу дізнатися про те, що йому недоплачують в повній мірі підвищення пенсії як дитині війни.
Крім того, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до ст. 94 Конституції України було офіційно оприлюднено, а тому позивач мав змогу дізнатися про порушення його прав значно раніше, проте до суду звернувся лише 07.10.2010р. Позивачем не представлено суду жодного доказу поважності причин пропущення строку звернення в суд з позовом в частині вимог за період з 01.01.2006 року по 06.04.2010 року.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку йому суми підвищення пенсії як дитині війни за вказаний період до задоволення не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскільки позивачу надано статус дитини війни, він має право на соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». В судовому засіданні встановлено, що у 2010 році відповідач виплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року . А тому, враховуючи наслідки застосування пропуску строку для звернення до суду за період з 01.01.2006 року по 07.04.2010 року та з урахуванням пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає за необхідне позов задоволити частково, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» з врахуванням вимог Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за період з 07.04.2010 року по 18.10.2010 року.
Позов в частині стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області недоплаченої суми підвищення пенсії як дитині війни в розмірі 7153,63 грн., не підлягає до задоволення, оскільки ці кошти не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
На підставі ст. 17 п.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11.04.2000 року, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 99, 100, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», протиправною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням 20 % надбавки відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів за період з 07.04.2010 року по 18.10.2010 року, відмовивши в решті позову.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя: