2-19/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  28 вересня   2010 року            Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді                         Краснопольської Л.П.

при секретарі судового засідання:                                 Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про  поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя в натурі

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначила, що з 14.07.1984 року по 21.10.2009 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. За час перебування у шлюбі ними було побудовано будинок  з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1. Згідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).  Позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_2 про розподіл  будинку, але відповідач не бажав його ділити. Згідно документів БТІ власником будинку є ОСОБА_2 Відповідно до ч.1  ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.  Тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом про  визнання   спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на ? частини житлового будинку та господарських будівель, що по АДРЕСА_1 .

    Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом і вказав, що  він із ОСОБА_1 спільно не проживає з 2004 року, офіційно шлюб між ними розірвано 21.10.2009 року. Відповідачка проживає у спірному будинку. За первісним позовом позивачка просить визнати право власності на половину будинку та всіх господарських будівель. Позивач ОСОБА_2 просить  виділити ? частину житлового будинку та надвірних будівель, що належить їм на праві спільної власності подружжя в натурі, а погріб, що  належить йому за договором дарування, залишити у його особистій власності.

Позивачка за первісним позовом  в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що після розлучення  в 2009 році  зверталась до відповідача з питанням розподілу майна в добровільному порядку, але відповідач не погодився ні на поділ в натурі, ні сплатити їй кошти за будинок. Сама вона також не може сплатити відповідачу ОСОБА_2 кошти за належну йому частину буднику з господарськими будівлями.

    Позивач ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 щодо визнання права спільної сумісної власності подружжя визнав, але просив розподілити між ними будинок, що за адресою АДРЕСА_1 в натурі, погріб залишити у його особистій власності, так як він був подарований йому  його матір’ю.  

Ухвалою Новоархангельського районного суду від 19 травня 2010 року по справі було призначено  будівельно-технічну експертизу з метою визначення можливих  варіантів поділу житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в натурі.

З оголошених і досліджених в судовому засіданні документів слідує, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1  від 14.07.1984 року сторони уклали шлюб, після укладення шлюбу чоловікові та дружині присвоєні прізвища – ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а/с- 10),   згідно свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 шлюб між  ними розірвано 21.10.2010 року (а/с - 13),  відповідно до   свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок власником житлового будинку з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1  є ОСОБА_2, (а/с- 14), відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 22.09.2010 року слідує, що вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1  складає 190367,00 грн., ? частини домоволодіння становить 95183,50 грн.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що обидва позови підлягають задоволенню.

Судом встановлено,  що предметом спору в даній справі є розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються  положеннями Закону України «Про власність», вимогами ст. 122 ЦК України (1963 року) та ст. 368-372  ЦК України 2004 року, ст.ст. 60,69,72 СК України.  

Судом також встановлено, що з 1984 до 2009 року сторони проживали в зареєстрованому шлюбі.  В судовому засіданні доведено, що  будинок АДРЕСА_1 побудований ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час перебування їх  в зареєстрованому шлюбі, а отже відповідно до  вимог чинного Сімейного кодексу України, майно нажите  подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, що відповідає вимогам  ч.1 ст.60 СК України, а саме, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. До укладення шлюбу ОСОБА_2 його матір’ю було подаровано погріб, вартість якого згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 22.09.2010 року  становить 3514, 00 грн. а отже ОСОБА_2 було набуте право власності на погріб до одруження з позивачем, що відповідає вимогам  п.2. ч.1. ст.57 СК України, відповідно до якого особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним до шлюбу. За даних обставин  погріб не може бути предметом позову позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2, оскільки він не являється їх спільною сумісною власністю.

Оскільки шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано  21.10.2009 року, то здійснення права спільної сумісної власності, а саме розпорядження майном яке є об’єктом права спільної сумісної власності здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до положень Цивільного кодексу України.

У відповідності з вимогами Закону України «Про власність», вимогами ст. 122 ЦК України / 1963 року / та ст. 368 ЦК України 2004 року спільною сумісною власністю є майно набуте подружжям за час шлюбу а також майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї.  Згідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).У відповідності до ч.1ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, а отже   згідно до ч. 3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Відповідно до ч.1 ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними.

Частки    ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у  праві спільної сумісної власності, тобто у вище вказаному майні, є рівними,  у зв’язку з чим  кожному з них належить 1/2 частки, що повністю  відповідає вимогам ч.2 ст.372 ЦК України.

В ході розгляду справи сторони дійшли згоди щодо поділу спірного майна згідно висновку будівельно-технічної експертизи, а саме погодились на розподіл будинку АДРЕСА_1 в натурі згідно запропонованого варіанту 2, за яким у власність ОСОБА_2 переходить кімната «2» площею 11,1 кв. м вартістю 11091,40 грн., друга частина кімнати «1» площею 15,2 кв. м вартістю 15188,30 грн., а також веранду «а» вартістю 8008,00 грн., загальна вартість даної частини в будинку становить 34287,70 грн. У власність ОСОБА_1 переходить частина кімнати «1» площею 3 кв. м вартістю 2997,70 грн., кімната «3» площею 24,4 кв. м вартістю 24381,20 грн., кімната «4» площею 7 кв. м вартістю 8493,40 грн., а також прибудова «а1» вартістю 8535,00 грн., загальна вартість даної частини в будинку становить 44407,30 грн.

Що стосується розподілу господарських будівель сторони в судовому засіданні досягли згоди про визнання за ОСОБА_1 права власності на сарай «Б1», вартістю 9908,00 грн., сарай «В», вартістю 10703,00 грн., гараж «Б», вартістю 13092,00 грн., за ОСОБА_2 права власності на літню кухню «Г», вартістю 33695,00 грн., гараж «Г1», вартістю 29112,00 грн.

При вирішенні спору між сторонами щодо розподілу спільно майна, суд бере до уваги інтереси сторін,  враховує кількість майна,  його значущість для сторін щодо використання останнього стосовно необхідності забезпечення за рахунок майна нормальних умов проживання,  а також недопущення поділу складних речей в зв’язку з чим вони втратять свою матеріальну  цінність.

         Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.   Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

            Виходячи з викладеного суд вважає, що в судовому засіданні беззаперечно встановлено факт перебування спірного майна – будинку № 2 з прибудовами «а» та «а1», з господарськими будівлями: гаражами «Б», «Г1», сараями «Б1», «В», літнею кухнею «Г», убиральнею «Д»,  що знаходяться по АДРЕСА_1  у спільній сумісній власності подружжя, а  погріб «б» є особистою власністю ОСОБА_2, тому і первісний позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають задоволенню. Враховуючи ту обставину, що погріб «б» знаходиться в одному комплексі будівель гаража «Б» та сараю «Б1», відокремити його та виділити його в даний час в натурі є технічно неможливим, тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути кошти за зазначене майно в сумі  3514,00 грн. на користь власника - ОСОБА_2.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд дійшов до висновку, що обидва позови є доведеними та обґрунтованими, базуються на чинному законодавстві, підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд приходить до висновку,  що судові витрати по справі суд вважає за потрібне стягнути з сторін  в рівних частинах.

  Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 10, 11, 12, 57-61, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 68, 69 СК України, ст.ст.  71, 203, 215-216, 260, 330, 368-372 ЦК України,   Законом України «Про власність», ст..122 ЦК України (1963року),   ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про  поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя в натурі задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину  кімнати «1» площею 3 кв. м вартістю 2997,70 грн, кімнату «3» площею 24,4 кв. м вартістю 24381,20 грн., кімнату «4» площею 7 кв. м вартістю 8493,40 грн., а також прибудову «а1» вартістю 8535,00 грн., сарай «Б1», вартістю 9908,00 грн., сарай «В», вартістю 10703,00 грн., гараж «Б», вартістю 13092,00 грн., загальна вартість даної частини в  домоволодінні становить 78110 (сімдесят вісім тисяч сто десять) грн. 30 коп.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на  кімнату «2» площею 11,1 кв. м вартістю 11091,40 грн., частину кімнати «1» площею 15,2 кв. м вартістю 15188,30 грн., а також веранду «а» вартістю 8008,00 грн., літню кухню «Г», вартістю 33695,00 грн., гараж «Г1», вартістю 29112,00 грн., загальна вартість даної частини в  домоволодінні становить 97094 (дев’яносто сім тисяч дев’яносто чотири) 70 коп.

Двір,огорожу та вбиральню залишити у загальному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Зобов’язати ОСОБА_1 виплатити на користь  ОСОБА_2 кошти за належний йому погріб «б» в сумі 3514 (три тисячі п’ятсот чотирнадцять)  грн.00 коп.

Судові витрати по справі покласти на сторони.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоархангельський районний суд протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: