Справа № 2-156/10

Р І Ш Е Н Н Я

      ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

1 жовтня 2010 року                               Ямпільський райсуд

                                    Сумської області

в складі: головуючого - судді     - Воловик Г.М.

    при секретарі             - Алфьоровій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ямпіль справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Ямпільської районної газети «Голос часу» про визнання недостовірної інформації, яка ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача та її спростування і публічного вибачення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Ямпільської районної газети «Голос часу» про визнання недостовірної інформації, яка ганьбить честь, гідність,  ділову репутацію позивача та її спростування і публічного вибачення, а також стягнення моральної шкоди в сумі по 1 гривні з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В ході судових засідань позивач відмовився від позову в частині стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Ямпільській районній газеті «Голос часу»  під авторством ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мешканців кооперативного будинку була надрукована стаття під назвою «Осторожно, ОСОБА_1 !» в якій була зазначена недостовірна інформація про те, що ніби-то, він як селищний голова, незаконно передав землю біля житлового будинку в сел. Ямпіль, вул.. Боженко, 52 під забудову гаражів. Також він вважає, що стаття надрукована у формі іронічних звинувачень та образи щодо його професіональної діяльності, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. В зв’язку з чим, він просить суд   визнати інформацію, викладену у зазначеній вище статті, недостовірною та спростувати її, а також  попросити вибачення  через районну  газету.

Відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_3 на неодноразові виклики в судові засідання не з’явилися, хоча знали про день, час та місце розгляду справи про що, в матеріалах справи є розписки (л.с. 61,62,77,78).

Відповідач  редактор Ямпільської районної газети «Голос часу» позов не визнав, і вважає, що інформація викладена у даній статті є оціночним судженням авторів статті і не містить ознак наклепу. Згідно Закону України «Про інформацію» та «Про друковані засоби масової інформації» редакція газети мала право на її опублікування.

В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Ямпільській районній газеті на четвертій сторінці під рубрикою  «Почтовый ящик» під заголовком «Осторожно, ОСОБА_1 !»  була надрукована стаття про те, що селищний голова ОСОБА_1 розпорядився віддати чи продати оплачену мешканцями кооперативного будинку в сел.. Ямпіль по вул. Боженко, 52 земельну ділянку під будівництво гаражів, не членам кооперативу, при цьому не спитав думку голови кооперативу чи мешканців будинку. Хоча ОСОБА_1 раніше  обіцяв їм не будувати гаражі у дворі їхнього будинку, але він їх обманув.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач вважає, що викладена в даній статті  інформація є недостовірною і такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, а також вважає, що дана інформація є наклепом, просить її спростувати та публічно вибачитися.

Конституція України вважає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст.3,28).

Разом із цим Конституцією України гарантується  право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб – на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежено законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочином, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України) .

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод,  ратифікованою Україною, передбачено право кожного на свободу вираження  поглядів. Це право виключає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадкості,   критика представників держави, висловлювання своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод  людини.

    Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

ОСОБА_1, позивач по справі, обраний Ямпільським селищною головою (витяг з протоколу Ямпільської територіальної виборчої комісії від 26.03.2006 року) і викладені у статті спірні відомості стосувалися саме його діяльності як посадової особи.

    Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадкості  тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

    Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд вважає за необхідне, визначити характер інформації викладеної у статті в Ямпільській  районній газеті «Голос часу» «Осторожно, ОСОБА_1!». Чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

    Згідно ч.2 ст. 471 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх  правдивості.

    Виходячи з викладеного, суд вважає, що спірна інформація є оцінкою дій, висловлювання у статті не можна витлумачити як такі, що містить фактичні дані, оскільки вони не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише надають можливість читачам  проаналізувати та сприйняти зміст  інформації, викладеної у статті, згідно власних суб’єктивних переконань, тобто спірна інформація, викладена у статті «Осторожно, ОСОБА_1!» є оціночним судженням відповідачів .

Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або ) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

    Як було встановлено в судовому засіданні, позивач не скористався та відмовився від права на відповідь, тобто на власне тлумачення статті з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

    Крім того, згідно ст. ст. 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 роки на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадкості та  погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

    У зв’язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

    Ураховуючи наведене, суд вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначена вище стаття мотивована цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача.

    Також суд вважає, що зазначена стаття немає ознак наклепу.

    Відповідно публічного вибачення перед позивачем, то суд вважає, що примусове вибачення  як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст.ст. 16, 277 ЦК України.

    За таких обставин, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 16, 275, 277, 297, 299, 302 ЦК України, Законами України «Про друковані засоби масової інформації» та «Про інформацію», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації від 12.02.2004 року, Постановою Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, ст.ст. 10, 11, 209, 212-213 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та редакції газети «Голос часу» про визнання недостовірної інформації, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію  та її спростування і публічного вибачення, відмовити за безпідставністю вимог.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ямпільський райсуд протягом 10 днів з дня його проголошення.

      Постанова набрала законної сили і підлягає виконанню 12.10.2010 року.

Суддя:підпис

Копія вірна

Суддя                             Г.М. Воловик