ВИРОК

ІМЕНЕМ                    УКРАЇНИ

№1-6/2007 від 4.01.2007р.

12 квітня 2007 року      Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючої судді                      Олійник Т.М.

при секретарі                                           Щепановській І.Б.

з участю потерпілої                                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шумськ кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що народився в с Красна Горка Ленінського району Кримської області, проживає в с Піщатинці Шумського району Тернопільської області, гр. України, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей 1994 та 1998 р.н., з освітою середньою, непрацюючого , раніше не судимого

Зч.1 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувачення потерпілої ОСОБА_1, 30 жовтня 2006 року  біля 18 години підсудній ОСОБА_2. на грунті особистих неприязнених відносин, які існують тривалий час , з території свого садка, що знаходиться біля належного йому житлового будинку в с Піщатинці Шумського району кинув камінцем в потерпілу ОСОБА_1, яка знаходилася на подвір'ї свого господарства, в результаті чого остання отримала тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці 3,4, 5-го пальців лівої стопи, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Своєї вини у вчиненні злочину підсудній ОСОБА_2. в судовому засіданні не визнав і пояснив,   що 30 жовтня 2006 року він повернувся в своє господарство із польових робіт, які виконував на прохання односельчанина ОСОБА_3 пізно ввечері, коли вже надворі зовсім стемніло і самої потерпілої не тільки не бив, а навіть і не бачив. Вважає, що потерпіла вмисно звернулася до суду із скаргою про обвинувачення його у нанесенні їй тілесних ушкоджень, оскільки 31 жовтня 2006 року її викликали у ДВС в Шумському районі по питанню сплати в користь його неповнолітнього сина ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 600 гривень , згідно вироку Шумського районного суду від 8.12.2005 року , це нею і було підтверджено в Піщатинській сільській Раді, куди їх обох викликали для примирення, проти цього вона не заперечувала і в судовому засіданні. Крім того, будучи 31 жовтня 2006 року в м. Шумськ, потерпіла мала реальну можливість звернутися в Шумську ЦРЛ по питанню виявлення в неї тілесних ушкоджень, нанесених 30 жовтня 2006 року, однак вона цього не зробила, а звернулася лише 2 листопада 2006 року ,що він розцінює, як те, що станом на 30 жовтня 2006 року вона і не мала тілесних ушкоджень, а також і те, що сама вмисно могла пошкодити собі стопу, щоб мати підставу його обвинувачувати .

Крім того, що підсудній ОСОБА_2 своєї вини не визнав у вчиненні злочину, вина його у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 125 КК України, не знайшла свого ствердження в судовому засіданні.

Судом не здобуто будь- яких доказів, які б вказували на вчинення підсуднім ОСОБА_2. злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України 30 жовтня 2006 року в с Піщатинці Шумського району.

Так, з показів потерпілої ОСОБА_1., даних в судовому засіданні, яка підтримала своє обвинувачення у відношенні підсуднього ОСОБА_2, вбачається, що 30 жовтня 2006 року біля 18 години підсудній з території свого садка кинув в неї камінцем і попав їй в ліву стопу, пошкодивши 3,4, та 5-го пальці. При описанні самого камінця, потерпіла пояснила, що він був подовженої форми, біля 10 сантиметрів, частково залитий цементом і, попавши їй в ногу відскочив на купу з камінням, яке знаходилося на її подвір"ї. При цьому потерпіла пояснила, що відстань, з якої було кинуто підсуднім в неї камінцем , складала біля 7-8 метрів, пора була така, коли вже сутеніло, але ще було видно. З приводу нанесених тілесних ушкоджень звернулася в Шумську ЦРЛ 2 листопада 2006 року, при цьому не заперечує той факт, що дійсно 31 жовтня 2006 року вона викликалась в ДВС в Шумському районі з приводу сплати в користь сина підсуднього ОСОБА_4 600 грн. моральної шкоди. Примирюватись із підсуднім не бажає, оскільки вважає, що тоді він не заплатить їй 6 000 грн. моральної шкоди і, коли почнуться весняно - літні польові роботи, то підсудній буде перешкоджати їй в користуванні берегом, який знаходиться біля їх господарств, а також буде шкодити на її огороді.   Просить відшкодувати нанесену їй підсуднім моральну шкоду в сумі 6 000 грн.

З показів же свідка ОСОБА_5., дочки потерпілої, даних в судовому засіданні вбачається, що 30 жовтня 2006 року вона, сидівши біля вікна в житловому будинку, яке виходить на подвір'я, бачила, як підсудній зі свого садка кинув в потерпілу камінцем, вдаривши їй в ногу. При цьому, описуючи камінець, свідок пояснила, що він був круглої форми, нічим не облитий, чистий і впав він на подвір'ї та не відскакував на їх каміння, оскільки в них в господарстві дійсно є велика куча каміння, однак вона знаходиться зовсім в іншому місці.

Як вбачається із відмовних матеріалів № 876 Шумського РВ УМВСУ в Тернопільській області, даючи пояснення 03.11.2006 року потерпіла ОСОБА_1 вказувала, що нанесення тілесних ушкоджень відбувалося лише при них з підсуднім обох участі, сторонніх осіб не було і ніхто цього не міг бачити , оскільки на вулиці вже було темно.

При цьому потерпіла і не згадувала про свою дочку, як свідка події, хоча пояснення нею давались через три дні після заявленої події. Вказане ствердив і свідок ОСОБА_6, який відбирав пояснення.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5. і вважає, що остання дала їх під впливом потерпілої, як матері неповнолітньої, з метою використати це , як доказ обвинувачення підсуднього у вчиненні злочину. Ці покази протирічать показам потерпілої, які вона дала в судовому засіданні, що стосуються зовнішнього вигляду камінця, так і того, куди він впав, а також поясненням потерпілої, які вона дала 03.11.2006 року в Шумському РВ УМВСУ в Тернопільській області, які знаходяться в відмовних матеріалах.

Крім того, з показів свідка ОСОБА_3., даних в судовому засіданні стверджується той факт, що саме 30 жовтня 2006 року підсудній допомагав йому в збиранні цукрового буряка на полі, яке знаходиться досить далеко від с Піщатинці і повернувся він додому пізно, коли вже надворі зовсім стемніло і не було видно людей.

З показів свідка ОСОБА_7, даних в судовому засіданні, вбачається, що остання , повертаючись від матері потерпілої ОСОБА_1, куди ходить дуже часто, кілька разів бачила, як підсудній повертався з поля від Корця з цукрових буряків, однак дат не пам'ятає,

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, сільський голова с Піщатинці, неприязнені відносини між потерпілою і підсуднім існують вже кілька років і, незважаючи на те, що підсудній згідний примиритися із потерпілою, відновити нормальні сусідські відносини, остання не погоджується. При цьому свідок пояснила, що після того, як потерпіла звернулася до суду із скаргою про обвинувачення ОСОБА_2, дійсно велася розмова з підсуднім та потерпілою в Піщатинській сільській Раді депутатами сільської Ради, які намагалися примирити їх, при цьому потерпіла вимагала від підсуднього, щоб він відмовився від 600 гривень моральної шкоди, яка стягнута із неї в користь його сина ще в грудні 2005 року. Коли підсудній погодився, то ніби відбулося примирення, однак через кілька днів потерпіла заявила іншу вимогу, яка стосується користування берегами, вимагаючи, щоб ОСОБА_2 не використовував його під пасовище своєї худоби , щоб його кури не заходили на її подвір'я та інші вимоги, які, як вона вважає можуть бути вирішені мирним шляхом , але при спільній згоді цих осіб .

Згідно вироку Шумського районного суду від 8.12.2005 року дійсно із потерпілої ОСОБА_1. в користь ОСОБА_4 стягнуто 600 гривень моральної/немайнової/ шкоди , які не сплачено ОСОБА_1.

Потерпіла ОСОБА_1 не заперечує той факт, а навпаки стверджує, що   31.10.2006 року вона викликалась в ДВС в Шумському районі по питанню сплати цих 600 гривень моральної/немайнової/ шкоди, однак сплачувати їх не бажає .

Тому суд вважає, що дійсно 2.11.2006 року потерпіла звернулася в Шумську ЦРЛ по питанню нанесення їй тілесних ушкоджень підсуднім з метою пред'явити йому обвинувачення і не сплачувати цих коштів, або ж отримати від нього відшкодування моральної/немайнової/ шкоди. Крім того, суд вважає, що 31.10.2006 року потерпіла, будучи в м. Шумськ мала реальну можливість звернутися в лікарню на предмет виявлення в неї тілесних ушкоджень, однак цього не зробила, а звернулася лише 2.11.2006 року, отримавши тілесні ушкодження іншим способом .

Таким чином в судовому засіданні не знайшло свого ствердження, пред'явлене підсудньому ОСОБА_2 . обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Тому він підлягає виправданню за відсутністю події злочину.

В позові ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 моральної/немайнової/ шкоди в сумі 6 000 гривень слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати невинним у пред"явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України і виправдати його.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 6 000 гривень моральної/немайнової/ шкоди відмовити.

На даний вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області протягом 15 діб з дня його проголошення через Шумський районний

суд.