ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року № 18538/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Улицького В.З., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання Балко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА_1 в грудні 2008 року звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила суд зобов»язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради виплатити позивачу недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20.09.2007 року по 31.12.2007 року та за 2008 рік в розмірі 8041,76 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк звернення до суду. Зобов»язано стягнути з УПСЗН виконавчого комітету Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 4762,90 грн. заборгованості по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 20 вересня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення п.7 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено на 2007 рік дію ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також положення абз. 3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо порядку визначення розміру такої допомоги, рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп у справі щодо відповідності Конституції України положень п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме положення п.25 розділу 2 були визнані неконституційними і тому втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, а тому виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку починаючи з 20 вересня 2007 року та з 22 травня 2008 року здійснювалась неправомірно.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач – управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що , відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно – правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства. Вважає беззаперечним факт пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст.99 КАС України, що відповідно до ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, є застрахованою особою та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку . Дані обставини стверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції (а.с.5), довідкою про отримання допомоги (а.с.19), наказом про надання відпустки (а.с.6).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» не визначено відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід застосовувати ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) встановлено, що така допомога надається щомісяця з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Колегія суддів зазначає про те, що положення п.7 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено на 2007 рік дію ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також положення абз. 3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо порядку визначення розміру такої допомоги, рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Оскільки рішення Конституційного суду України №6-рп було ухвалено 09.07.2007 року, то колегія суддів зазначає, що саме з цього моменту виникає право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у більшому розмірі.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частини 1 та 2 ст.100 КАС України встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду відповідно до яких пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін та що лише у випадку якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскільки вищенаведене рішення Конституційного суду України №6-рп/2007 було офіційно оприлюднено, а саме опубліковано в Офіційному віснику України від 27.07.2007 року №52, Віснику Конституційного суду України від 10.09.2007 року №4, то на момент призначення позивачу допомоги, а саме 20 вересня 2007 року, вона повинна була дізнатись про належний розмір виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Так, оскільки позивач звернулась до суду за захистом свої прав, свобод та законних інтересів 11.12.2008 року /а.с.2/, відповідач наполягав на врахуванні річного строку звернення до адміністративного суду /а.с.16/, то колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 11 грудня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Що стосується невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» за 2008 рік та вимоги про зобов»язання відповідача призначити та виплатити на користь позивача таку допомогу, то колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для її задоволення.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом січня-грудня 2008 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», що підтверджується довідкою № 146 від 13.01.2009 року, виданої відповідачем (а.с.19).
Відповідно до п.23 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та викладено у такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.». Вказана норма не була визнана неконституційною, а тому виплати, які проводив відповідач у 2008 році відповідають чинному законодавству.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку проводив відповідач у 2008 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» є правомірною, а тому управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Колегія суддів також зазначає про відсутність підстав для стягнення на користь позивача допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у визначеній сумі, оскільки предметом даного спору є право на отримання позивачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, та зазначає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення на відповідача обов’язку провести належне нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» за період з 11 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з урахуванням виплачених позивачу сум, що на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов’язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради в силу вимог ст.5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.1,3,4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2009 року у справі №2а-212/09 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у повному розмірі.
Зобов»язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із урахуванням виплачених сум за період з 11 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді В.З. Улицький
А.М. Ліщинський
Повний текст постанови виготовлено 25.06.2010 р.