копія      1-82/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді                                                Чіркова Г. Є.,

при секретарі                                                                 Авраменко Л.С.,

за участю прокурора                                                  Каплунського В. Ф.,

захисника-адвоката                                                       ОСОБА_6,

представника

потерпілого                                                                   ОСОБА_3,

потерпілих                                                           ОСОБА_4 і ОСОБА_5,

підсудного                                                                        ОСОБА_1,

законного представника                                                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, освіта    середня,     працюючого    слюсарем    ПЛ    ВКФ „Автопостач", проживає у АДРЕСА_1, несудимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 286 КК України,

встановив:

22 липня 2006 року близько 2 год. ОСОБА_1 керував автомобілем „ВАЗ-21063" д.н.з. НОМЕР_1, який належить його батькові - ОСОБА_2., не маючи на це передбаченого Законом права, й на 14 км. + 80 м. автодороги „Димер-Сухолуччя", рухаючись у напрямку смт Димер, порушив п.п. 1.5, 2.13 і 12.3 Правил дорожнього руху України, оскільки при виникненні небезпеки для руху, яку він здатен був об'єктивно виявити, заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу негайно не вжив і допустив зіткнення з велосипедистами - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що спричинило заподіяння тілесних ушкоджень та їх загибель.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 який не досяг 18-річного віку, визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині й встановлених у справі обставин не заперечував. Ствердив, що керував автомобілем батька з його дозволу та рухався разом з пасажиром - свідком ОСОБА_9, у темну пори доби зі швидкістю близько 60 км/г автодорогою між селами Димер і Сухолуччя. Виявивши велосипедистів, які рухалися паралельно один від одного на смузі поточного руху, вжив заходів до гальмування, що виявилося недостатнім для уникнення зіткнення. Після зіткнення лобове скло розбилося й автомобіль зміг зупинити тільки в кюветі. Внаслідок сильного хвилювання детальні події після пригоди не пам'ятає, з місця якої на іншій машині поїхав за батьком і з ним повернувся.

 

2

Потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_4 ствердили про обставини за яких дізналися стосовно загибелі своїх дітей, які в літній період відпочивали в селі у своїх бабусь. Потерпіла ОСОБА_4 ствердила й про те, що син був одягнений у світлі кросівки та одяг, а його велосипед був обладнаний світлоповертачами.

Свідок ОСОБА_9 ствердив, що під час пригоди знаходився в автомобілі, яким керував підсудний, той рухався з невеликою швидкістю близько 50-60 км/г. Наїзд на велосипедистів стався перед тим, як він побачив останніх за 9-10 метрів і миттєво наказав підсудному гальмувати, який хоча і вжив до цього заходів, ствердити що такі його дії були негайними і своєчасними не зміг. Ствердив свідок і про розташування велосипедистів на дорозі під час зіткнення, які рухалися поряд один із одним та роздільною лінією на смузі поточного руху.

Зазначив і про те, що підсудний від керування не відволікався, хоча саме він перший виявив потерпілих у світлі фар автомобіля і звернув на це увагу підсудного.

Свідок ОСОБА_10 ствердив, що напередодні пригоди, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, проводячи дозвілля, в темну пору доби вирушили на велосипедах автодорогою до іншого села, яких вони разом зі свідком ОСОБА_11 обігнали на мотоциклі. Про обставини пригоди дізнався від інших осіб.

Законний представник підсудного - ОСОБА_2, ствердив, що згаданий автомобіль належить йому і керувати ним він дозволяє синові, якому довіряє, оскільки той справний водій. Був обізнаний про поїздку сина в темну пору доби, який ніколи не попадав у екстремальні ситуації пов'язані з автомобілем, хоча й не досяг віку з якого мав би право ним керувати.

Відповідно до даних протоколу огляду місця події із схемою до нього, ширина смуги руху в напрямку смт Димер становить 3 м., а за узбіччям у кюветі, з пошкодженою передньою частиною виявлено автомобіль ВАЗ „21063", яким керував підсудний. Даний автомобіль знаходився на відстані 151, 4 м. від лінії кілометрового стовпчика з позначкою „14", в той час як уламки від радіатора цього ж автомобіля та шматок тканини від джинсів виявлено на правій проїжджій частині на відстані 82,6 і 83 м. від того ж орієнтира. З цього ж краю проїжджої частини на відстані 107,2 м. від того ж орієнтира виявлено труп потерпілого. Велосипеди виявлено на відстані 114, 6 та 121, 8 м. від орієнтира та 2 і 1,2 м. від правого краю проїжджої частини. Разом з тим, слідів гальмування під час огляду не виявлено (а.с. 7-15).

Дана дорожня обстановка відповідає тим обставинам пригоди, про які ствердив підсудний, хоча слід зазначити, що його показання про екстрене гальмування не підтверджуються наявністю гальмівного шляху.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз № 103/Д №207 і № 104/Д № 207 від 5 вересня 2006 року в потерпілих виявлено небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження голови та інших частин тіла від яких настала смерть, що заподіяні ним протягом короткого часу за встановлених у справі обставин унаслідок зіткнення автомобіля з велосипедами й падінням потерпілих на дорожнє покриття (а.с. 84-90, 95-101).

Згідно з висновками судово авто-технічної експертизи № 2451 від 3 жовтня 2006 року підсудний керував технічно справним автомобілем (а.с. 108-110).

 

3

Суд погоджується з показаннями підсудного та свідка ОСОБА_9 - очевидців пригоди, про її обставини й доходить висновку, що ОСОБА_1 вжив заходів до гальмування, проте вони достатньо екстреними не були.

З цього суд зважує на висновки судової авто-технічної експертизи № 2930 від 21 листопада 2006 року, відповідно до яких підсудний за встановлених у справі обставин мав технічну можливість попередити наїзд на велосипедистів шляхом екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, чого вимагає п.п. 1.5 і 12. З Правил дорожнього руху України.

Цим же висновком з'ясовано й те, що швидкість руху автомобіля яким керував підсудний відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху, а тому він мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості елементів дороги.

Саме обрання безпечної швидкості руху в темну пору доби вимагає п.п. 12.1 і 12.2 Правил дорожнього руху України, а як вбачається з наведеного вище підсудний таких вимог дотримувався і рухався зі швидкістю достатньою для своєчасного зупинення автомобіля.

З цих підстав посилання на порушення підсудним зазначених вимог з обвинувачення слід виключити.

У той же час до настання досліджуваної пригоди призвело недотримання підсудним вимог п. 12.3 згаданих Правил.

З показань свідка ОСОБА_9 та підсудного суд зважує й на те, що потерпілі в момент зіткнення рухалися на велосипедах паралельно один від одного, посеред правої смуги поточного руху проїжджої частини.

Зазначене вбачається й з висновків судової транспортно-трасологічної експертизи № 2406 від 6 жовтня 2006 року з фототаблицею до неї, відповідно до якої розташування велосипедів по відношенню один до одного та автомобіля під час зіткнення, виходячи з локалізації пошкоджень, було паралельним й перекривалося торцевою частиною автомобіля, що узгоджується з показаннями про таке підсудного та свідка ОСОБА_9 (а.с. 116-125).

При цьому, свідок ОСОБА_10 та свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12, показання яких досліджувалися судом, ствердили про обладнання одного з велосипедів світлоповертачами (а.с. 48-52).

Такі ж дані містяться в протоколах огляду велосипедів, згідно з якими на велосипеді марки „ММВЗ" виявлено світлоповертачі, а на іншому велосипеді, марка якого невідома, що виготовлений по типу велосипеда „Україна", таке обладнання відсутнє. Про такі ж обставини йдеться і в дослідницький частині зазначеної експертизи з фототаблицею до неї (а.с. 116-117, 120-125).

Про обставини зіткнення йдеться також і в даних протоколу огляду місця події із схемою до нього, що відповідають твердженням підсудного і свідка ОСОБА_9 про наїзд на потерпілих передньої частини автомобіля, а також даним про локалізацію пошкоджень виявлених при огляді транспортних засобів (а.с. 16-18).

 

 

4

Про зазначене розташування транспортних засобів в момент зіткнення на проїжджій частині також йдеться у даних протоколів відтворення обстановки та обставин події за участю підсудного і свідка ОСОБА_9 (а.с. 53-58).

На підставі даних доказів, суд визнає доведеною вину ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, та кваліфікує його злочинні дії за ч. З ст. 286 КК України.

При призначенні підсудному покарання, суд враховує конкретні обставини справи та вчинення ним вперше необережного особливо тяжкого злочину, дані про його особу, який є несудимим, позитивно характеризується та має постійне місце роботи, його неповнолітній вік, а також те, що він довів суду своє щиро каяття, законний представник якого вживав заходи до відшкодування завданої злочином шкоди.

Наявність двох пом'якшуючих обставин є підставою до застосування в цій справі правил ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. З ст. 286 КК України.

Застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до особи, яка його не має, є неможливим.

Враховує суд і те, що за встановленими обставинами справи даній дорожньо-транспортній пригоді сприяли також дії потерпілих, які не дотрималися п.п. 6.3, 6.4, 6.7 (а), 11.7 і 19.1 Правил дорожнього руху України, оскільки в момент зіткнення в темну пору доби в незалежності від ступеня освітлення рухалися на велосипедах за відсутності ліхтарів, паралельно один від одного й на смузі проїжджої частини якнайближче до її краю не трималися.

До того ж з матеріалів справи вбачається й те, що один з велосипедів (невідомої марки) світлоповертачами обладнаний не був, а таке є забороною до керування ним у темну пору доби, відповідно до п. 6.7. (а) загаданих Правил.

Разом з тим, суд звертає увагу на характер допущених підсудним порушень безпеки дорожнього руху, який дотримався безпечної швидкості руху, проте своєчасно відреагувати на виниклу небезпеку не зміг. До того ж ОСОБА_1 за віком не мав права керувати автомобілями, необхідних навиків для цього і доступ до керування ними в передбачені законом способи не здобув, а після пригоди контролювати події й надати допомогу потерпілим за своїм молодим віком не зміг.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, яке слід призначити у виді позбавлення волі на певний строк на підставі ст. 69 КК України з випробуванням на підставі статей 75 і 104 цього Кодексу, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи заявлений потерпілими цивільні позови про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд виходить з доказів про завдані збитки та з обґрунтованих потерпілими в судовому засіданні обставин, а тому розмір відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в заявлених сумах.

 

5

Що стосується грошового розміру заподіяної моральної шкоди то, з огляду на перенесену потерпілими глибину душевних страждань, що пов'язані зі смертю близької людини (їх дітей), неможливості відновлення таких моральних втрат у майбутньому, вимушених змін у життєвих планах і стосунках, а також з огляду на засади розумності і справедливості, ступень вини підсудного й необережну поведінку самих потерпілих, суд визнає доведеним частково від заявлених потерпілими сум.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

засудив:

визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 286 КК України і за цим законом на підставі ст. 69 КК України призначити йому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі статей 75 і 104 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 і 4 ст. 76 КК України, зокрема, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтиметься до зазначених органів для реєстрації, а також не виїде за межі України без дозволу таких органів.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково й стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування матеріальної шкоди - 5 881 грн. та моральної шкоди - 50 000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково й стягнути з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди - 6 700 грн. та моральної шкоди - 50 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області (р/р 35220100105021 в УДК у Київській області МФО 821018 код 25574713 з приміткою „за проведення експертизи та дослідження") 70 грн. 62 коп., 565 грн. 6 коп. та 205 грн. 93 коп. - витрати пов'язані з проведенням судово авто-технічних і транспортно-трасологічної експертиз, а всього 841 грн. 61 коп.

Речові докази по справі - автомобіль „ВАЗ-21063" д.н.з. НОМЕР_1 повернути ОСОБА_2, два велосипеди „ММВЗ" і невідомої марки, які знаходяться на зберіганні у Вишгородському РВ ГУ, - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя: