Справа №2-188/10  

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                             І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        31 травня  2010  року

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі :

        головуючого судді – Жмурченка В.Д.,

        при секретарі – Коваль В.В.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Недригайлів справу за  позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації у Сумській області, про визнання  дій  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»  неправомірними  та  про  зобов"язання перерахунку оплати за спожитий газ,-

                     ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернулися до суду з  даним позовом та просить суд визнати  дії Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»  щодо нарахування йому платежів у 100 відсотковому розмірі за спожитий  природній газ  неправомірними та  зобов"язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» здійснити перерахунок оплати за спожитий газ з 9 липня 2007 року по31 грудня  2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року

  Мотивуючи свої вимоги  позивач ОСОБА_1 вказав, що він з 1994 року працював суддею Роменського районного суду а з 2004 року суддею Роменського міськрайонного суду.

Проживає разом з дружиною, дорослою донькою та внуком у приватному будинку по АДРЕСА_1.

Послуги по газопостачанню будинку надаються відповідачем у справі в особі Роменського управління газового господарства.

Позивач вважає, що відповідач порушує його права бо відповідно до ч. 9 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» суддям надається 50 - відсоткова знижка за  спожитий природній газ.

Звернувшись до відповідачів з вимогами про перерахунок оплати отримав відмову.

У судове засідання позивач на розгляд справи  не з'явився проте надав до суду письмову заяву в якій просить суд позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що суди є бюджетними установами, і  питання які пов'язані з реалізацією суддями права на знижки, на їх думку, регулюються Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426, відповідно до ч. 1 п. 2 якого пільги надаються шляхом відшкодування пільговикові передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. Згідно п. З зазначеного вище Порядку видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних установ. Крім цього, у п. 5 того ж Порядку, визначено спосіб реалізації працівником бюджетної установи права на пільгу. На думку представника відповідача, працівник бюджетної установи, в тому числі і суддя, який має право на пільгу, спочатку сплачує у повному обсязі та за рахунок вартість отриманих послуг, і вже після цього на підставі пред'явлених квитанцій про оплату отримує відповідну компенсацію за місцем роботи у розмірі,   встановленому законодавством.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року за № 426 є єдиною для всіх установ, які утримуються за рахунок державного бюджету і визначає механізм обчислення розміру пільг та проведення розрахунків з зазначеними собами, які мають право на пільги.

Відкрите акціонерне товариство "Сумигаз" не має можливості надавати суддям та членам їх сімей 50-вІдсоткову знижку плати за спожитий природний газ всупереч нормативно встановленого порядку та за рахунок власних коштів без будь-якого компенсування.

Крім того відповідач вважає що належним відповідачем за даним позовом є Управління державної судової адміністрації в Сумській області так як вони виконують функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції.

Представник територіального Управління державної судової адміністрації в Сумській області в судове засідання не з'явився, проте направив письмове клопотання про розгляд справи без його участі. У запереченні на позов вказав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, посилаючись на те, що надання суддям гарантій щодо 50-відсоткової знижки на плату за користування житлом, телефоном, природнім газом та ін. залежить насамперед від фінансових можливостей держави. При цьому видатки на фінансування таких гарантій визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Так як Законами України про Державний бюджет України не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації України (як головному розпоряднику бюджетних коштів) тому ТУ ДСА в Сумській області не має можливості у разі задоволення позовних вимог  компенсувати комунальним підприємствам кошти за надані ними пільги суддям.

Суд заслухавши доводи сторін перевіривши зібрані по справі докази вважає що даний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено що ОСОБА_1  з 1994 року працював суддею Роменського районного суду а з 2004 року працює суддею Роменського міськрайонного суду.

Проживає разом з дружиною, дорослою донькою та внуком у приватному будинку по АДРЕСА_1.

Між позивачем і  Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» укладений письмовий договір про надання природного газу для опалення житлового будинку.

Як вбачається з пояснень представника відповідача в судовому засіданні та їх письмових відповідей на звернення позивача   знижка за користування природнім газом в період з 9 липня 2007 року по31 грудня  2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року  і по час розгляду справи не надавалась і перерахунки з 100 відсоткової знижки на 50-відсоткову плату щодо цього позивачу  не проводились.

Наведені обставини свідчать про порушення прав позивача як судді та передбачених Конституцією України гарантій їх незалежності і недоторканості.

Спір підлягає вирішенню на підставі ч.2 п.9 ст.44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, з наступними змінами і доповненнями, відповідно до якого,  суддям надається 50% відсоткова знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну та теплову енергію, установку і користування індивідуальним домашнім телефоном).

Пунктами 2, 3 ст.З та ст. 11 Закону України «Про статус суддів», ст.ст.126, 130 Конституції України визначено гарантії незалежності суддів, згідно яких держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування судів та діяльності суддів як складову конституційних гарантій їх незалежності і недоторканості.

В ч.3 ст.11 Закону України «Про статус суддів» зазначено, що гарантії  незалежності  суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть  бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.

В ч.8 ст.14 Закону України «Про судоустрій» зазначено, що при прийнятті нових  законів або внесення  змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.

У ч.2 ст.19 та ч.З ст.22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно п.7 Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій (справа №1-27/2004) норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитись у залежність від бюджетного фінансування

Таким чином, приймаючи до уваги вищевказані Закони, суд прийшов до висновку, що заперечення відповідача та третьої особина стосовно позовних вимог  ОСОБА_1 суперечать вказаним нормативним актам.

Посилання відповідача  та третьої особи на те, що відшкодування витрат понесених пільговиком проводиться відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 31.03.2003 року №426 зі змінами і доповненнями внесеними постановою КМУ від 11.02.2004 року №148, судом не може бути прийнято, як обгрунтоване, оскільки в цьому Порядку безпосередньо не зазначено про те, що він розповсюджується в тому числі і на суддів України.

Положення названого Порядку як і Закони України «Про Державний бюджет» за відповідні періоди 2007-2010 роки (в тому числі і в частині застосування податкової соціальної пільги) в порушення норм ч.2 ст.19 та ч.З ст.22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, звужують зміст та обсяг прав позивача як судді в частині гарантій його незалежності і недоторканості, що є недопустимим. Тому з врахуванням вказаного, суд вважає необгрунтованим застосуванням вказаного Порядку.

В той же час пільги щодо 50-відсоткової знижки позивачам, передбачені, в ч.2 п.9 ст.44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, без будь-яких обмежень в частині застосування податкової соціальної пільги, і положення цього закону ніким не змінені і не скасовані, що відповідно і не дає підстав відповідачу не виконувати вимог діючого Закону України.

Між позивачем і  Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» укладений письмовий договір, про надання природного газу для опалення житлового будинку, відповідно до якого  позивач сплачує відповідачу  відповідні кошти, а тому суд не може погодитися з  висновком відповідача що ВАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» є неналежним відповідачем за даним позовом.

При цьому,  Державна судова адміністрація України дійсно фінансово забезпечує діяльність судів загальної юрисдикції, а тому відповідач не позбавлений можливості на відшкодування понесених ним витрат, пов'язаних з наданням 50-відсоткової знижки у порядку встановленому законодавством.

Аналізуючи вищевикладене суд переходить до переконання що відповідач при вирішенні питання про надання пільг позивачу, керуючись вимогами тільки бюджетного законодавства та постановою Кабінету Міністрів України , суттєво обмежив права позивача на матеріальне забезпечення, не врахувавши положення спеціальних законів України, якими регулюється статус суддів та вимог Конституції України. При цьому механізм відшкодування збитків відповідачами за надані пільги також визначений законодавством і джерелами їх покриття не можуть бути грошові кошти позивача.

Керуючись  п. 2, 3 ст.З, ст. 11 п.2 п9 ст.44 Закону України «Про статус суддів», ст.ст.126, 130 Конституції України  ст.ст. 10,11,88,209,212,214,215,218 ЦПК України,-

                                          В И Р І Ш И В:

        Визнати незаконними дії Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»,  в частині відмови в нарахуванні 50 - відсоткової оплати ОСОБА_1  за спожитий газ .

  Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (м. Суми, пр. Огарьова, 21) зробити перерахунок з 100% оплати на 50% оплату за спожитий природній газ   з 9 липня 2007 року по 31 грудня  2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року.

        Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подано протягом  десяти днів з дня проголошення рішення.

         Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд протягом двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

                         Суддя:                                                                                      В.Д. Жмурченко.