Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 вересня 2010 року Справа № 2а-6047/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – головний спеціаліст по юридичним питанням та кадровій
роботі Крупська Ю.В. (довіреність від 07.09.2010 № 5584)
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області
до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби
Головного управління юстиції у Луганській області
про визнання незаконною та скасування постанови від 03.08.2010 ВП № 12216766
про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
09 серпня 2010 року управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про скасування постанови від 03.08.2010 ВП № 12216766 про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив таке.
У підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області на виконанні знаходиться виконавчий лист № 2а-194/09, виданий 16.03.2009 Лутугинським районним судом Луганської області про зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 по 31.12.2007.
04.06.2010 особисто стягувачем ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації було надано вимогу начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28.05.2010 № 1857/14-32/10 про виконання зазначеного судового рішення на користь стягувача та надання підтверджуючих документів про виконання рішення суду чи обґрунтування причин його невиконання та роз’яснено про застосування штрафу за невиконання вимоги державного виконавця у триденний термін. Одночасно з вимогою було надано постанову від 28.05.2010 ВП № 12216766 про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 340,00 грн.
Вважаючи дії державного виконавця такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження до позивача не надходила, у зв’язку з чим він як сторона виконавчого провадження про примусове виконання зазначеного судового рішення повідомлений не був і був позбавлений можливості надати підтверджуючі документи про часткове виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку на користь стягувача та надання заявки головному розпоряднику коштів від 15.12.2009 № 8713, позивач оскаржив постанову від 28.05.2010 ВП № 12216766 про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 340,00 грн. до Луганського окружного адміністративного суду.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі № 2а-4704/10/1270 адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області задоволений повністю, постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 12216766 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. визнана протиправною та скасована.
Однак, 04.08.2010 до управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області надійшла повторна вимога підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03.08.2010 № 5151/14-38/10 про виконання вищезазначеного судового рішення на користь стягувача та надання підтверджуючих документів про виконання рішення суду чи обґрунтування причин його невиконання (вх. № 1751 від 04.08.2010) та роз’яснення про застосування штрафу у подвійному розмірі 680,00 грн. за невиконання вимоги державного виконавця у триденний термін.
Одночасно з вищезазначеною вимогою від 04.08.2010 вх. № 1750 було надано попередження про застосування штрафу за повторне невиконання рішення суду в подвійному розмірі та постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03.08.2010 № 12216766 про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 680,00 грн.
Позивач вважає постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03.08.2010 № 12216766 про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 680,00 грн. незаконною та такою, що підлягає скасуванню, через те, що в постанові не наведено обґрунтування причини накладення повторного штрафу та не зазначено, у зв’язку з якими діями чи бездіяльністю застосовується до боржника штраф, а лише зазначено, що потрібно накласти штраф без жодних обґрунтувань, що, на думку позивача, не відповідає вимогам закону.
Окрім того, зазначив в позові позивач, відповідач не взяв до уваги, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі № 2а-4704/10/1270 визнана протиправною та скасована постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 12216766 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн., оскільки причини невиконання рішення суду визнані поважними. Враховуючи, що рішенням суду постанова відповідача про накладення первісного штрафу у розмірі 340,00 грн. скасована, то в даному випадку, на думку позивача, відповідач не мав права застосовувати штраф за невиконання рішення суду в подвійному розмірі.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Клопотанням від 06 вересня 2010 року № 5230/14-32/6, яке надійшло через канцелярію суду 07 вересня 2010 року за вхідним реєстраційним номером 42171 (арк. справи 30), представник відповідача просить розглядати справу за його відсутності. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби згідно з частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України є відповідний орган державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 12216766 на управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області за невиконання без поважних причин рішення Лутугинського районного суду Луганської області про зобов’язання перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку накладено штраф у розмірі 340,00 грн. (арк. справи 7).
Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03 серпня 2010 року ВП № 12216766 на управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області за невиконання без поважних причин рішення Лутугинського районного суду Луганської області про зобов’язання перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку накладено штраф у подвійному розмірі 680,00 грн. (арк. справи 14).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі № 2а-4704/10/1270 адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області задоволений повністю, постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 12216766 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. визнана протиправною та скасована, оскільки судом причини невиконання рішення Лутугинського районного суду Луганської області про зобов’язання перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані поважними через те, що позивач не мав можливості виконати судове рішення через відсутність в нього постанови про відкриття виконавчого провадження (арк. справи 11-13).
Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, відповідно до вимог частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Враховуючи, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року у справі № 2а-4704/10/1270 постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 28 травня 2010 року ВП № 12216766 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. визнана протиправною та скасована, у підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області були відсутні правові підстави для винесення постанови від 03 серпня 2010 року ВП № 12216766 про накладення на управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області штрафу у подвійному розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення Лутугинського районного суду Луганської області про зобов’язання перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність (недійсність) рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03 серпня 2010 року ВП № 12216766 про накладення на управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області штрафу у подвійному розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення Лутугинського районного суду Луганської області про зобов’язання перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03 серпня 2010 року ВП № 12216766 про накладення на управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області штрафу у подвійному розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення Лутугинського районного суду Луганської області про зобов’язання перерахувати та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь управління праці та соціального захисту населення Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03196950, місцезнаходження: Луганська область, м. Лутугине, вул. Крупської, буд. 15) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10 вересня 2010 року.
СуддяТ.І. Чернявська