Категорія №6.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 вересня 2010 року Справа № 2а-5562/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Глазунової О.О.
та
представників сторін:
від позивача - головний спеціаліст - юрисконсульт юридичного сектору
Зубарєв К.О. (довіреність від 12.01.2010 № 83/06-06)
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області
до ОСОБА_2
про зобов’язання зареєструватися в управлінні, сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2008-2009 роки в розмірі 1328,00 грн. та фінансову санкцію за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у розмірі 170,00 грн., сплатити страхові внески за 2010 рік,
ВСТАНОВИВ:
15 липня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до ОСОБА_2, в якому позивач просить зобов’язати відповідача:
- зареєструватися в управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі;
- сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2008-2009 роки в розмірі 1328,00 грн.;
- сплатити фінансову санкцію за рішенням від 18 серпня 2009 року № 330 у розмірі 170,00 грн. за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду;
- сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування починаючи з 01 січня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Відповідно до протоколу № 2 про обмін інформацією між Пенсійним фондом України та Державною податковою адміністрацією України, управлінням Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області було отримано інформацію, що ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, займається адвокатською діяльністю та отримує дохід від цієї діяльності: за 2008 рік – 2000,00 грн. за 2009 рік – 2000,00 грн.
Відповідно до листа державної податкової інспекції ОСОБА_2 взятий на облік у державній податковій інспекції у Станично-Луганському районі 04 липня 2006 року. Згідно з пунктом 4 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
Відповідно до пункту 5 статті 14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи, які займаються адвокатською діяльністю, є страхувальниками і відповідно до пункту 1 статті 15 зазначеного Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи.
У відповідності із нормами підпункту 1 пункту 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальник - особа, що займається адвокатською діяльністю, зобов’язана: зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду як платник страхових внесків у десятиденний термін з дня отримання дозволу на провадження відповідної діяльності незалежно від того, чи він фактично веде господарську діяльність, чи ні; подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, зазначає в позовній заяві позивач, ОСОБА_2 повинен був у 10-денний термін із дня отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю зареєструватися в управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області як платник страхових внесків, надавати звітність в установлені строки, нараховувати та сплачувати страхові внески в повному обсязі і в установлені строки.
22 липня 2009 року адвокату ОСОБА_2 було направлено лист з проханням зареєструватися в управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області. Станом на 07 липня 2010 року ОСОБА_2 в управлінні не зареєструвався, але продовжує займатися адвокатською діяльністю.
У зв’язку з тим, що ОСОБА_2, займаючись адвокатською діяльністю з 04 липня 2006 року, ухилявся від реєстрації та відповідно від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду, позивач зазначив, що управлінням Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області було недоотримано страхових внесків за 2008-2009 роки в сумі 1328,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 170,00 грн. (рішення від 18 серпня 2009 року № 330) за ухилення страхувальників від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 10 серпня 2010 року б/н, які надійшли через канцелярію суду 10 серпня 2010 року за вхідним реєстраційним номером 38580 (арк. справи 18-19). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на таке.
Згідно Концепції соціального забезпечення населення України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року № 3758-XII, добровільність страхування для осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню, є одним із принципів соціального страхування населення України. Статтею 1 Закону України від 19 грудня 1992 року № 2887-XII «Про адвокатуру» передбачено, що адвокат користується правом загальнообов’язкового державного страхування. Вищезазначені положення Закону дають відповідачу підстави вважати, що він не ухилявся від реєстрації в управлінні Пенсійного фонду України як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
У запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначив, що норми Закону, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не передбачають покладення обов’язків особи, не зареєстрованої в управлінні Пенсійного фонду України як платник страхових внесків, на сплату страхових внесків. Стаття 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає право управління Пенсійного фонду України на стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків із застрахованої особи. Відповідач в теперішній час не є застрахованою особою та нараховані позивачем суми не є недоїмкою.
У судовому засіданні відповідач проти адміністративного позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 10 серпня 2010 року б/н.
Заслухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Статтею 50 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що:
1. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
2. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
3. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
4. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
З огляду на вищезазначені положення статей Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкти владних повноважень можуть звертатися до адміністративного суду з позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, на виконання своїх повноважень у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Повноваження управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області у спірних правовідносинах з відповідачем визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900.
Згідно із статтею 64 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом;
2) не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;
3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядку їх використання;
4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності документи, що підтверджують приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду;
5) порушувати відповідно до законодавства справу про банкрутство підприємства, установи, організації або вносити пропозицію щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в разі систематичної несплати ними страхових внесків;
6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;
7) стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків;
8) отримувати безоплатно від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України інформацію про показники, що застосовуються для розрахунку довічних пенсій;
9) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
10) у разі виявлення порушень порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції;
11) укладати договори про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
12) здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
Статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регламентовано:
1. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
2. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
3. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
4. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. При цьому в разі наявності у страхувальника одночасно із зобов'язаннями із сплати недоїмки зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, у тому числі зобов'язань за іншими рішеннями суду, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями та стягненнями (крім зобов'язань щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та витрат, пов'язаних з виконанням судових рішень із стягнення недоїмки). Це правило також застосовується в разі стягнення недоїмки за рахунок майна страхувальника, у тому числі майна, що перебуває в податковій заставі, а також у разі стягнення недоїмки із страхувальника, щодо якого порушено справу про банкрутство.
Відповідно до пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, управління серед іншого має право: звертатися до господарських судів із заявою щодо порушення справ про банкрутство платників страхових внесків; застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що у даному випадку Кодекс адміністративного судочинства України, а також чинне законодавство України, не надає позивачеві, як суб’єкту владних повноважень, права на звернення до суду із адміністративним позовом про зобов’язання відповідача зареєструватися в управлінні Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2008-2009 роки в розмірі 1328,00 грн., сплатити фінансову санкцію за рішенням від 18 серпня 2009 року № 330 у розмірі 170,00 грн. за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду, сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування починаючи з 01 січня 2010 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу у даному випадку його право на звернення в установленому законом порядку до органів прокуратури та внутрішніх справ, а також право на звернення до суду з позовом про стягнення суми штрафу за рішенням від 18 серпня 2009 року № 330, оскільки відповідно до пункту 3 частини 14 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, а відповідачем не надано документального підтвердження понесення судових витрат.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 10, 11, 17, 50, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 06 вересня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська