У  Х  В  А  Л  А

19 жовтня 2010 року                                                                                         м. Ужгород

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                          у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.

                                                             суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.

                                                при  секретарі : добра М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду від 12 квітня 2010 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ “Сервіз”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 й ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та переведення прав покупця, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Іршавського районного суду від 12 квітня 2010 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

На ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про зміну даної ухвали та постановлення нової ухвали про задоволення вимог стосовно зупинення виконавчого провадження. Мотивує свої вимоги тим, що позов може бути забезпечений таким видом забезпечення як заборона вчиняти певні дії шляхом зупинення виконавчого провадження. Тобто, не відповідає вимогам норм процесуального законодавства, а тому вважає їх незаконною.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, проте повідомлені про час та місце судового розгляду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції встановив, що невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, є обґрунтованим припущенням позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та вивчивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ОСОБА_1 про забезпечення позову, судом задоволено тільки в частині накладення заборони на відчуження нежилого приміщення, а стосовно зупинення виконавчого провадження відхилено.

Виходячи з п. 2 Постанови ПВС України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Питання зупинення виконавчого провадження передбачено ст., ст. 34 і 35 ЗУ “Про виконавче провадження”, так-як це пов’язано зі стадією примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили, а не зі стадією забезпечення позову.

Зважуючи на дані роз’яснення, суддя районного суду й дійшов висновку про обґрунтованість припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А звідси, застосував вид забезпечення позову, який відповідає позовним вимогам та в межах приписів статей 152 і 153 ЦПК України.

    Та, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного, а тому ухвала судді першої інстанції не може бути скасована.

Виходячи з викладеного та керуючись вимогами статей статтями 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів -,

у  х  в  а  л  и  л  а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити .  

Ухвалу Іршавського районного суду від 12 квітня 2010 року про забезпечення позову – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий  : ______________________                

                                        Судді : ______________________                  

                                        ______________________