Справа № 2-5515/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Сибірцева В.П.,
при секретарі: Бунічевій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2008 роки,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2007 роки.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона є постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС. У відповідності з п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй до 18 років була передбачена щомісячна виплата у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, незалежно від інших виплат, тому вона знаходиться на диспансерному обліку у лікарні. Відповідачем виплачувалося щомісячна виплата згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року в сумі 3 гривни 30 коп. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача недоотриману щомісячну виплату 50 % мінімальної заробітної плати за період з 2002 року по 2008 рік у розмірі 8195,40 грн.
В судове засідання позивач не з’явилася, надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вказавши на обставини, викладені у запереченні на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлені обставини, які підтверджують такими доказами.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.05.1993 р (а.с.9).
Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності з 31.10.2006 року, визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), яка на період часу, а саме з 2002 – 2007 роки, була дитиною, народженою після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 2 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 2002 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради і згідно п.6 ст.30 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щомісячні виплати грошової компенсації у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач зверталася до відповідача з заявою, щодо виплати грошової компенсації, однак відповідач їй відмовив відносно нарахування та виплати грошової компенсації на дитину, потерпілу від Чорнобильської катастрофи, передбачену п.6 ст.30 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.7-8).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті компенсацій на дитину розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з 2005 року – Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного:
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Постанови, положення, порядки готуються на підставі законів України, актів чи доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, рішень урядових комітетів, доручень Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів (пункт 10 розділу VI Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 915).
Таким чином, нормативно - правові акти КМУ повинні відповідати актам вищої юридичної сили.
Відповідно до п. 6 ст. 30 Закону № 796-ХІІ, щомісячна виплата 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на відповідний період виплати.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що з відповідача за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути грошову компенсацію, як на дитину, потерпілу від Чорнобильської катастрофи за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, роки, виходячи із наступних розрахунків:
2002 рік ((140х6) + (165х6)) х 0,5 – (3,30 х 12)= 875,40 грн.
2003 рік ((185х11) + (205х1)) х 0,5 – (3,30 х 12) = 1080,40 грн.
2004 рік ((205х8) + (237х4)) х 0,5 – (3,30 х 12) = 1254,40 грн.
2005 рік ((262 х 3 ) + (290 х 3) + (310 х 2) + (332 х 4)) х 0,5 – (3,30 х 12) = 1762, 40 грн.
2007 рік ((400х3) + (420х3) + (440х3) + (460х3)) х 0,5 – ((6,40 х 4) -32,00) = 2516,00 грн., а разом 7488,60 грн.
Крім того, суд зазначає, що Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області не наділено повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень. А це відповідно до припису ч. 5 ст. 48 Закону № 796 може здійснити тільки Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради.
Законом «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Слід врахувати, що Закони України про щорічні державні бюджети, крім Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» не містили будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому, у задоволенні позовних вимог, що стосуються 2006 року, суд вважає за необхідне відмовити.
Суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати грошової компенсації у розмірі 50% мінімальної заробітної плати згідно п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 роки є неправомірними.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути грошову компенсацію у розмірі 50% мінімальної заробітної плати згідно п.6 ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, роки у розмірі 7488,60 грн.
Під час звернення до суду позивач судовий збір не сплачував на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р.
На підставі викладеного та керуючись ст.60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-214, 224-226 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2008 роки – задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради за рахунок Держбюджету України на користь ОСОБА_1 7488,60 (сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 коп., недоотриману суму на оздоровлення за 2002,2003,2004,2005,2007 роки.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання в десяти денний строк апеляційної скарги.
Суддя: