Справа №2а-1716/2010
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
20 жовтня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Ястребова Д. О.,
при секретарі Гура І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченої та начислення щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , -
В С Т А Н О В И В:
До Бахчисарайського районного суду АР Крим звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав за період з 09.07.2007 по теперішній час. Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим, щодо не нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 по теперішній час неправомірною. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Бахчисарайському районі АР Крим здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.07.2007 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.
Позивач до суду не з’явившись, вимоги підтримав, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності у зв’язку з похилим віком та станом здоров’я із поновленням пропущеного строкую. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав: дії відповідача повністю відповідають чинному законодавству України, вчинені у межах повноважень відповідача і у спосіб, встановлений законом, з дотриманням вимог бюджетного законодавства, оскільки відповідач є розпорядником бюджетних коштів, просив застосувати позовну давність.
За таких обставин справу розглянуто за відсутністю сторін по наданим ними доказам. Дослідивши в межах позовних вимог наявні у матеріалах справи й надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткову їх обґрунтованість, у зв’язку із чим вони підлягають задоволенню частково.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд виходить із наступного.
Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом позивача (арк. спр. 7), пенсійним посвідченням (арк. спр. 8). У зв'язку із цим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
П.п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинена на 2006 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зазначена норма зупинена й на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України ст. ст. 1, 3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.
Аналогічні положення містить рішення Європейського Суду із прав людини у справі «Кечко проти України».
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Отже, положення Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру цієї допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України (у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищені до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення піврічного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Суд вважає, що причини пропуску процесуального строку неможливо визнати поважним, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.
Тобто вимоги позивача з урахуванням піврічного строку звернення з адміністративним позовом підлягають задоволенню за період з 24.03.2010 року по день звернення до суду з даним позовом (з врахуванням дати звернення до суду),
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги з 09.07.2007 року по 24.03.2010 року позивач не надав
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9,70-72, 86, 158-163, 167 КАС України, ст. ст. 21, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни», суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим щодо не призначення, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 24 березня 2010 року по 24 вересня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена, за період з 24 березня 2010 року по 24 вересня 2010 року
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було прийнято без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови
Головуючий:
суддя п / п
Постанова не набрала законної сили.
З оригіналом згідно:
суддя
секретар