ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4564/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.,
при секретарі – Кузьменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції про скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
27 вересня 2010 року Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції про скасування постанови про повторне накладення штрафу.
Постановою Пирятинського районного суду від 17 серпня 2009 року позовні вимоги задоволені. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2010 року постанова Пирятинського районного суду від 17 серпня 2009 року скасована, оскільки порушено правила предметної підсудності, та справа направлена на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Управління праці не являється розпорядником бюджетних коштів вищого рівня про що свідчить Типове положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року №790. За таких обставин, вважає, що виконання судового рішення може бути проведено тільки за рахунок коштів, які будуть додатково виділені Міністерством фінансів України для Міністерства праці та соціальної політики України на виконання судових рішень за минулі роки. Враховуючи вищевикладену позицію, позивач вважає, що постанова винесена відділом ДВС від 13.07.2009 року про постнорне накладення штрафу у розмірі 680 грн. є неправомірною, оскільки винесена передчасно, без врахування всіх обставин по справі та підлягає скасуванню.
В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених в Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
09.02.2009 року державним виконавцем ВДВС Пирятинського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 07.08.2008 року по справі №2-а-92/08, яке набрало законної сили 07.08.2008 року, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської РДА донарахувати та сплатити ОСОБА_1 суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено строк на добровільне виконання рішенні до 16.02.2009 року.
Рішення, на підставі якого було видано зазначений виконавчий лист, є рішення зобов'язального характеру. Порядок виконання та перелік дій, які повинен вчиняти виконавець під час виконання таких рішень, визначено статтями 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 76 зазначеного Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк для добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 13.07.2009 року судове рішення виконано не було та не вчинено боржником дій спрямованих на його фактичне виконання.
13.07.2009 року державним виконавцем відповідно до вимог ст.ст. 5, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження»за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення Пирятинського районного суду Полтавської області № 2-а-92/08 від 07.08.2008 року, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, винесено постанову про накладено на боржника штрафу у розмірі 680 грн., а також призначено роз'яснено боржнику право на оскарження процесуального документу.
Відповідно до ст. 87 Закону, у разі невиконання без поважних причин встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати дії певні, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що штрафні санкції застосовуються до боржників тільки в разі невиконання рішення суду без поважних причин.
Відповідно до ст.11-1 Закону України «Про виконавче провадження»сторони по виконавчому провадженню зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Посилання позивача на відсутність коштів на рахунку, судом не приймаються до уваги.
Згідно з ч.2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату разової грошової допомоги на оздоровлення створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога. Однак, в той же час, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальних захист, в тому числі й на отримання зазначеної виплати, яка прямо передбачена законом.
Доводи позивача щодо відсутності фінансування з Державного бюджету не є переконливими, оскільки відсутність у боржника чи у держави виконання взятих на себе зобов’язань, не є підставою для невиконання зобов’язань вчинити дії і не звільняє боржника від обов’язкового виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини по справі «Кечко проти України»… якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, невиконання рішення суду по зобов’язанню органа виплачувати особі недоплачену разову грошову допомогу як учаснику бойових дій у зв’язку з відсутністю коштів є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції та ст.. 1 Протоколу № 1 до Конвенції –справа «Буховець проти України»від 08.11.2005 року, справа «Шевченко проти України»від 29.11.2005 року, справа «Васіленков проти України»від 03.05.2005 року, справа «Войтенко проти України»від 29.06.2004 року.
Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації до Відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції про скасування постанови необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції про визнання дій неправомірними, скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2010 року.
Суддя Г.В. Костенко