Справа № 2-1601
2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2010 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Бурлаки О.В.
з участю секретаря с/з Румини М.В.
позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Козодой Л.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Каневі справу за позовом
ОСОБА_2 до Чернишівської сільської ради Канівського району про визнання права власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся у Канівський міськрайонний суд з позовом до Чернишівської сільської ради Канівського району про визнання права власності на земельну ділянку. У позові зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся – ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 6,33га розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області, сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ЧР №0331471 від 08 березня 1998року, виданий Канівською районною державною адміністрацією. Спадкоємцем першої черги за законом був її син, ОСОБА_6, який є батьком позивача. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько, який в рік спадкування майна спадщини не прийняв. Позивач має право успадкувати ту частку спадщини, яка належала б за законом його матері чи батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців немає.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку після смерті його баби ОСОБА_5 у порядку спадкування за правом представлення.
Представник відповідача Чернишівської с/р – голова села – Козодой Л.В., діюча за статутом, в судовому засіданні позов визнала, поскільки позивач є спадкоємцем за правом представлення після смерті своєї баби ОСОБА_5, а тому не заперечує проти визнання права власності за позивачем на земельну ділянку площею 6,33 га , розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Згідно із ст.ст.1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.07.2010 року (а.с. 11), що ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Черниші Канівського району Черкаської області(а.с.11).
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно повідомлення Канівської державної нотаріальної контори № 1278/01-14 від 07.10.2010року, що спадщину після смерті ОСОБА_5, яка померла 05.01.1997р. заяви про прийняття спадщини в нотконтору не надходили.
З огляду на викладене суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно керуватися положеннями ЦК України в редакції від 16.01.2003р.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.1975року, що батьками позивача – ОСОБА_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7(а.с.8).
Крім цього, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.11.1956року, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.7).
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 22.10.1997року вбачається, що ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.10)
Відповідно до ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
При розгляді справи суд бере до уваги роз'яснення викладені у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004року, де зазначено, що в разі смерті члена КСП, включеного до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.
Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. Так, законодавством визначено, що членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники – члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами.
З сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0331471 від 08.03.1998року, виданого Канівською районною державною адміністрацією на ім’я ОСОБА_5, вбачається, що їй належить право на земельну частку (пай) яка перебуває у колективній власності КСП ім. 40-річчя Перемоги розташованого в с. Черниші Канівського району Черкаської області розміром 6,33гав умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню. Уразі визнання відповідачем позовних вимог суд за наявності для того законних підстав задовольняє їх (ст.174 ЦПК України).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за правом представлення, як внук померлої ОСОБА_5 а тому згідно положень Указу Президента України №666/94 від 10.11.1994р. право на земельну частку (пай) мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право – а саме Державного акту на право приватної власності на земельну частку (пай) щодо відповідної частки у колективній власності на земельні ділянки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки судом встановлено, що позивач відповідно до ст. 1266 ЦК України є спадкоємцем за правом представлення після смерті своєї баби ОСОБА_5, яка мала право на одержання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку щодо відповідної частки у колективній власності на земельну частку (пай), що розташовані на території Чернишівської сільської ради та належали на праві власності КСП ім. 40-річчя Перемоги.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 328, ст.1266 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до Чернишівської сільської ради Канівського району про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за правом представлення після смерті його баби ОСОБА_5, яка померла 05.01.1997р. - право власності на земельну ділянку площею 6,33га, розташовану в межах Чернишівської сільської ради Канівського району Черкаської області та яка належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР № 0331471 від 08.03.1998року, виданого Канівською районною державною адміністрацією .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий О.В. Бурлака
З оригіналом згідно, який знаходиться
в матеріалах ц/с № 2-1601/10 О.В. Бурлака