Справа № 22ц-5624/2010 Головуючий у 1 інстанції- ІВАЩЕНКО А.І.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: ШАРАПОВОЇ О.Л., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: ШТУПУН О.М.
за участю : ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 31 серпня 2010 року позовні вимоги задоволені частково.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Апелянт посилається на те, що нею по борговим зобов”язанням перед позивачем виплачено останньому 25 000 грн., але суд не дав вказаним обставинам належної правової оцінки. Апелянт вказує на те, що вимога позивача про стягнення з неї відсотків не грунтується на законі, оскільки Закон України „ Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” надає право на отримання процентів за позикою фізичним особа-підприємцям, які надають фінансові послуги, а тому договір позики в частині сплати відсотків є нікчемним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 04 травня 2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був укладений договір позики на суму 20 000 грн. зі сплатою щомісячно не пізніше п”ятого числа кожного місяця за користування позикою чотирьох відсотків від суми позики.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 зобов”язань за укладеним договором належним чином не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість по сплаті позики в сумі 17500 грн. та по сплаті відсотків в сумі 7 000 грн. ; умовами укладеного договору та законодавством не передбачено стягнення моральної шкоди у разі неналежного виконання зобов”язань за договором позики.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ст. ст. 1046, 1048 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається зі змісту оригіналів розписок ( а.с. 54- 59; 61 -67. 69, 70) ОСОБА_6 сплатила ОСОБА_7 проценти за користування позикою в сумі 21 365 грн.
З урахуванням умов договору позики за період з травня 2007 року по травень 2010 року ОСОБА_6 мала сплатити проценти за договором позики в сумі 29 600 грн. ( 20 000 грн. Х 4% = 800 грн. 800 грн. Х 37 міс. = 29600 грн.), а тому сума заборгованості по сплаті процентів складала 8 235 грн. ( 29 600 грн. – 21 365 грн. = 8 235 грн.).
Як вбачається зі змісту оригіналів розписок ( а.с. 5, 70) ОСОБА_6 сплатила ОСОБА_7 в погашення позики 2500 грн.
За таких обставин, апеляційний суд знаходить , що суд першої інстанції, розглядаючи справу у межах заявлених вимог, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6 зобов”язань за укладеним договором належним чином не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість по сплаті позики в сумі 17500 грн. та по сплаті відсотків в сумі 7 000 грн.
Доводи апелянта про те, що Закон України „ Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” надає право на отримання процентів за позикою фізичним особа-підприємцям, які надають фінансові послуги, а тому договір позики в частині сплати відсотків є нікчемним, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вказаний нормативний акт регулює відносини за участю фінансових установ , які є професійними учасниками ринку з надання фінансових послуг, та не регулює відносини між фізичними особами щодо укладання договору позики.
Доводи апелянта про те, що нею по борговим зобов”язанням перед позивачем виплачено останньому 25 000 грн. не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав дял скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :