ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.06 р. Справа № 26/46а
Постановлена у нарадчий кімнаті 31 серпня 2006 р. о 17 год. 40 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання – Капустіні А.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 26/46 а
за позовом Приватного малого підприємства «Ронакс» (м. Краматорськ)
до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (м. Краматорськ)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 15.02.06 р. № 0000512341/0/6904
Приватне мале підприємство «Ронакс» (м. Краматорськ) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (м. Краматорськ), далі за текстом “ДПІ”, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 15.02.06 р. № 0000512341/0/6904.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Під час перевірки ДПІ було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. ДПІ з невідомих причин не були включені до розрахунку 33 податкових накладних. Під час перевірки ДПІ не вимагала від працівників підприємства пояснень щодо відсутності цих податкових накладних. У п. 1.12 акту перевірки зазначено, що під час перевірки були використані податкові накладні суцільним порядком за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 р. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом. Позивачем були подані заперечення до акту перевірки до яких були додані копії зазначених податкових накладних однак це не було враховано податковим органом. Посилання ДПІ на відсутність під час перевірки книг обліку придбання не заслуговує на увагу. Відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 цього закону за наявності податкової накладної її не включення до реєстру отриманих накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку до складу податкового кредиту. ДПІ порушила строк прийняття рішення встановлений Наказом ДПА України Про затвердження Змін та доповнень до Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби від 10 серпня 2005 року N 326, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 924/11204.
ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.
Позапланова перевірки діяльності позивача була проведена на підставі постанови слідчого та направлень на перевірку. Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - до складу податкового кредиту включені суми ПДВ які не підтверджені податковими накладними. Книги обліку придбання до перевірки не були надані. Позивачем до складення акту перевірки пояснення стосовно відсутності податкових накладних надані не були, позивач направив до ДПІ лише заперечення до акту перевірки до яких були долучені лише копії податкових накладних на 33 аркушах. До заперечень до акту не було додано документи, які підтверджують зазначені позивачем у податкових деклараціях суми податку - оригінали податкових накладних, книг обліку придбання, ж/о по рахунку № 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, ж/о № 36 „Розрахунки з покупцями”. З огляду на це, заперечення позивача залишені без задоволення. Повідомлення-рішення було прийнято 15.02.2006 р. та у той самий день було передано підрозділу до функцій якого входить реєстрація вихідної кореспонденції для надсилання ПМП „Ронакс”. У зв’язку з недостатністю коштів, спірне рішення було направлено позивачу 18.02.2006 р. 16.02.2006 р. директор ПМП „Ронакс” відвідував ДПІ, але лише відділ погашення прострочених податкових зобов’язань
У поясненнях від 19.05.2006 р. ДПІ зазначила, що сума ПДВ по представленим в матеріали справи податковим накладним складає 207371грн. Розбіжність з сумою ПДВ донарахованою ДПІ складає 9748 грн. – ця сума залишилась не підтвердженою податковими накладними. Зазначена сума складається з сум невідповідності в усіх місяцях з січня 2004 р. по серпень 2005 р. Деякі податкові накладні з наданих позивачем до матеріалів справи, не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
У поясненнях від 30.08.2006 р. ДПІ зазначила, що згідно отриманих відповідей, рішенням суду визнані недійсними податкові накладні та свідоцтво платника ПДВ ПП „Славсайт”. ТОВ „Техком”, ТОВ „Трейлем”, ТОВ „Торгпромсоюз” не надавало податкову звітність у період коли були видані податкові накладні, свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Максимус” та ПП „Серж” скасовані до часу видачі податкових накладних. Решта податкових накладних представлених позивачем не підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку, тобто не підтверджено проведення господарських операцій. Посилання позивача на те, що первинні документи відсутні оскільки позивачем здійснювалась передплата товару не заслуговує на уваги у зв’язку з тим, що у податкових накладних відсутнє посилання на передплату, а також оплата позивачем вартості цих товарів також не підтверджена документами. Включення таких сум ПДВ до податкового кредиту не відповідає вимогам п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
З огляду на це ДПІ вважає, що позивачем не доведена правомірність включення ПДВ по 33 податковим накладним, які надані позивачем під час розгляду справи.
Свідок з боку відповідача – Суслова ІрінаВ ікторовна, 1971 р.н., головний державний податковий інспектор ДПІ у м. Краматорську, пояснила, що вона разом з іншими працівниками ДПІ здійснювала перевірку фінансово-господарської діяльності позивача. Вона здійснювала перевірку дотримання вимог законодавства щодо касової дисципліни. Дослідження всіх розрахунків позивача до даного питання не входить, розрахунки платника податків досліджуються в межах дотримання порядку ведення розрахунків готівкою. Директор ПМП „Ронакс” сприяв проведенню перевірки, надавав працівникам ДПІ необхідні документи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Приватне мале підприємство «Ронакс» (м. Краматорськ) є суб’єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію видано виконкомом Краматорської міської ради 06.01.1993 р. код ЄДРПОУ 22040282
ДПІ здійснено позапланову перевірку діяльності позивача за наслідками якої було складено акт “Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватне мале підприємство «Ронакс» код за ЄДРПОУ 22040282 за період з 01.07.2002 р. по 30.09.2005 р.”
Перевірку здійснено на підставі постанови слідчого СО Краматорського ГО УМВД України в Донецькій області Антипенко Д.А. від 17.01.2006 р. про призначення позапланової документальної перевірки у зв’язку із розслідуванням кримінальної справи № 40-47551/2, направлень на перевірку від 23.01.2006 р. № 122 та від 27.01.2006 р. № 161,
Перевірка проводилась з 23.01.2006 р. по 31.01.2006 р.
Працівники ДПІ були допущені до проведення перевірки, про що свідчить акт перевірки у якому зазначено, що у журналі реєстрації перевірок вчинено запис за № 32 від 23.01.2006 р. Позивачем цей факт не спростовувався.
На підставі даного акту ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006 р. № 0000512341/0/6904, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 216849 грн. з посиланням на п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та застосовані фінансові санкції у сумі 108424 грн. 50 коп. грн. у загальній сумі 325273 грн. 50 коп.
В акті перевірки відображено наступне. Позивачем порушений п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту включені суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними. Наведено призвело до завищенням позивачем податкового кредиту у 2004 р. на суму 155327 грн., а саме у січні на 32 грн., у лютому на10561 грн., у березні на 8337 грн., у квітні на 1 грн. у червні на 1195 грн. у липні на 28482 грн., у серпні на 624 грн., у вересні на 62453 грн., у листопаді на 29451 грн., у грудні на 14191 грн., а також у 2005 році на суму 61522 грн., а саме у січні на 9228 грн., у лютому на 11285 грн., у березні на 1842 грн., у квітні на 796 грн., у травні на 3306 грн., у червні на 9041 грн., у липні на 14014 грн., у серпні на 10368 грн., у вересні на 1642 грн.
При підрахунку використовувались: податкові декларації з ПДВ та податку на прибуток, протокол обшуку від 09.12.2005 р., протокол виїмки від 30.01.2006 р., податкові накладні. Книги обліку придбання та продажу товарів до перевірки не надані, згідно пояснень директора вказані книги знаходяться у господарському суді Донецької області.
Відповідно до постанови слідчого, 30.01.2006 р. було проведено виїмку бухгалтерських та податкових документів за період з 01.01.2004 р. по 30.09.2005 у тому числі податкових накладних. Директор підприємства підтвердив, що інших податкових накладних у нього не має.
Позивачем у підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ надано до матеріалів справи наступні податкові накладні, які виписані на ім’я ПМП „Ронакс”:
ПП «Славсайт»:
№ 15 від 10.02.2004 р. на суму 1177 грн.73 коп., ПДВ 196 грн. 29 коп.,
№ 09 від 28.01.2005 р. на суму 23801 грн.85 коп., ПДВ 3966 грн. 85 коп.,
№ 156 від 29.09.2004 р. на суму 66207 грн. 29 коп., ПДВ 11034 грн. 55 коп.,
№ 43 від 01.06.2005 р. на суму 45441 грн. 48 коп., ПДВ 7573 грн. 58 коп.,
№ 68 від 05.08.2005 р. на суму 486 грн., ПДВ 81 грн.,
№ 37 від 24.09.2004 р. на суму 56350 грн. 08 коп., ПДВ 9391 грн. 63 коп.,
№ 218 від 04.11.2004 р. на суму 47395 грн.54 коп., ПДВ 7899 грн. 26 коп.,
№ 229 від 24.11.2004 р. на суму 44535 грн. 87 коп., ПДВ 7422 грн. 65 коп.,
ТОВ „Торгпромсоюз”:
№ 26/07-1 від 26.07.2005 р. на суму 43800 грн., ПДВ 7300 грн.,
№ 31/08-3 від 31.08.2005 р. на суму 62940 грн. 18 коп., ПДВ 10490 грн. 03 коп.,
№15/09-7 від 15.09.2005 р. на суму 8244 грн. ПДВ 1374 коп.,
ТОВ „Промтехком”:
№ 50 від 06.06.2005 р. на суму 8800 грн., ПДВ 1466 грн. 67 коп.,
№ 63 від 26.07.2005 р. на суму 40499 грн.76 коп. ПДВ 6749 грн. 96 коп.,
№ 58 від 27.09.2004 р. на суму 37084 грн. 43 коп., ПДВ 6180 грн. 74 коп.,
№ 97-Н від 04.11.2004 р. на суму 5910 грн., ПДВ 985 грн.,
№ 27 від 25.02.2005 р. на суму 32701 грн. 42 коп., ПДВ 5450 грн. 24 коп.,
№ 17 від 25.02.2005р. на суму 35000 грн., ПДВ 5833 грн. 33 коп.,
ТОВ „Трейлем”:
№ 16 від 31.03.2004 р. на суму 50000 грн., ПДВ 8333 грн. 33 коп.,
№ 32/547 від04.11.2004 р. на суму 55860 грн., ПДВ 9310 грн.,
№ 57/613 від 23.12.2004 р. на суму 85138 грн. 56 коп., ПДВ 14189 грн. 76 коп.,
№ 24 від 20.07.2004 р. на суму 54000 грн. 9000 грн.,
№ 10 від 10.02.2004 Р, на суму 62149 грн. 46 коп., ПДВ 10358 грн. 24 коп.,
ПП „Максимус”:
№ 105 від 10.09.2004 р. на суму 56996 грн. 30 коп., ПДВ 9499 грн. 38 коп.,
№ 95 від 30.06.2004 р. на суму 42005 грн. 80 коп., ПДВ 7000 грн. 97 коп.,
ПП „Серж”:
№ 78 від 30.11.2004 р. на суму 22900 грн., ПДВ 3816 грн. 67 коп.,
№ 08 від 27.01.2005 р. на суму 31553 грн. 35 коп., ПДВ 5258 грн. 89 коп.
№ 118 від 27.09.2004 р. на суму 62596 грн. 58 коп., ПДВ 10432 грн. 76 коп.,
№ 15 від 10.03.2005 р. на суму 11040 грн., ПДВ1840 грн.,
ПП „Антела” :
№ 41 від 09.09.2004 р. на суму 55440 грн., ПДВ 9240 грн.,
№ 27 від 13.04.2005 р. на суму 4427 грн.94 коп., ПДВ 737 грн. 94 коп.,
№ 32 від 12.07.2004 р. на суму 541 грн. 20 коп., ПДВ 90 грн. 20 коп.,
№ 37 від 20.07.2004 р. на суму 49200 грн. , ПДВ 8200 грн.
ТОВ „Алтей Консалт”:
№ 107 від 29.09.2004 р. на суму 40000 грн., ПДВ 6666 грн. 67 коп.
ПДВ по зазначеним податковим накладним складає 207371 грн.
П.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Цим підпунктом також встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Розбіжність між сумою ПДВ визначеною ДПІ та сумою на яку надані податкові накладні складає 9748 грн. Інших податкових накладних до матеріалів справи представником позивача не надано.
Таким чином, сума податкового кредиту, яку взагалі не підтверджено податковими накладними складає 9748 грн.
Наведеним законом також встановлено наступне.
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та поставки послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України. (п. 3.1. ст.. 3).
Поставкою товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставкою послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. (п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7)
У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. (п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7)
З наведеного вбачається, що об’єктом оподаткування даним податком є господарські операції. До податкового кредиту можуть включатися суми ПДВ сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відповідно проведення господарських операції повинно підтверджуватися первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до п..1.8. ст.. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетним відшкодуванням вважається сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з нормою п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного закону, обов’язковою підставою виникнення у платника податків права на податковий кредит з ПДВ є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України.
Відповідно до п.п. 7.7.5 . 7.7 ст. 7 суми ПДВ зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу черги на для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим законом.
П.1.3. ст.. 1 цього закону встановлено, що платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п. 19 ст. 1, ст.. 9 Бюджетного кодексу України основною суттю поняття податку, його основною функцією є формування доходів Державного бюджету України.
Таким чином, законодавством чітко встановлено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, тобто законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету та відшкодуванням такого податку.
Ст.. 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи встановлюється наступне.
Згідно листа ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 20.06.2006 р. № 19181/9/10/038, зазначена ДПІ не може здійснити перевірку для підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ „Промтехком” не має можливості. Дане підприємство протягом 2004 та 2005 років до ДПІ податкові декларації не подавало, податки до бюджету не сплачувало. ДПІ звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання недійсними установчих документів.
Листом від 21.06.2006 р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова повідомила, що ТОВ „Алтей- Консалт” з січні 2004 року не подає до ДПІ податкові декларації, податків до бюджету не сплачувало. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2005 р. припинено юридичну особу даного підприємства у зв’язку з неподанням податкової звітності з січня 2004 року.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, листом від 16.08.2006 р.№ 4732/9/10-102 повідомила, що провести перевірку ТОВ „Трейлем” не має можливості у зв’язку з тим, що за місцем реєстрації це підприємство не знаходиться. З листа ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 19.078.2006 р. № 14460/7/23-702 направленого на адресу ДПІ у м. Краматорську, також вбачається, що ТОВ „Трейлем” податкову звітність протягом періодів у яких були видані цим підприємством позивачу податкові накладні до податкових органів не надавало.
З листа Слов’янської ОДПІ від 18.07.2006 р. № 34331/7/23-213 вбачається, що рішенням Слов’янського міжрайонного суду Донецької області від 16.05.2006 р. визнані недійсними засновницькі документи ПП “Славсайт”. Зазначеним рішенням також визнані недійсними свідоцтво платника ПДВ даного підприємства з моменту видачі – з 26.06.2003 р., а також усі фінансово-господарські документи (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт та інше) оформлених або виписаних від імені Солдатенков Л.В. у якості директора ПП “Славсайт” та підписані від імені Солдатенков Л.В. у якості директора ППМ “Славсайт”. Дане рішення набрало законної сили 26.05.2006 р. Судом також встановлено, що особа яка зазначена засновником ПП “Славсайт” в дійсності його не створювала, обов’язки його директора фактично не виконувала, засновницькі документи не складала, державна реєстрація ПП “Славсайт” була здійснена нею за винагороду, а не з метою здійснення підприємницької діяльності.
Згідно пояснень ДПІ від 30.08.2006 р. підтверджених витягом з реєстру платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ ПП “Серж” скасовано 28.11.2001 р.
З наведеного вбачається, що матеріалами справи не підтверджено відображення зазначеними підприємствами – контрагентами позивача у податковому обліку ПДВ, а саме включення до податкових зобов’язань у податкових деклараціях з ПДВ, по виданим позивачу податковим накладним, відповідно податкові накладні видані зазначеними підприємствами не можуть вважатися належними доказами правомірності віднесення сум ПДВ по цим податковим накладним до податкового кредиту.
Позивачем під час здійснення перевірки, перевіряючим не були надані книги обліку придбання, при цьому директор підприємства послався на те, що книги знаходяться у господарському суду Донецької області у матеріалах справи 29/282а. Як зазначалось перевірка проводилась у період з 23.01.2006 р. по 31.01.2006 р. Згідно листа Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 18.04.2006 р., оригінали книг обліку придбання були повернуті позивачу 12.01.2006 р., про що свідчить відмітка на поданій позивачем заяві про повернення оригіналів документів.
З наданих до матеріалів справи двох книг обліку придбання (перша розпочата 01.07.2002 р. та закінчена 31.05.2006 р., друга розпочата 01.06.2004 р. та закінчена 27.07.2005 р.), вони заповнені однією особою, чорнильною ручкою, чорнилами одного кольору, що свідчить про те, що зазначені книги були заповнені одночасно.
Як зазначалось, податковий кредит звітного періоду складається з сум податку сплаченого (нарахованого) протягом такого звітного періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. п.п. 7.5. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З наведеного вбачається, що платник податків має право включити суми ПДВ до податкового кредиту у тому податковому періоді у якому відбулася перша з подій, тобто платник податків не має право на свій розсуд відображати податкові накладні у податковому обліку.
З доданих до матеріалів справи книг обліку придбання неможливо встановити фактичну дату отриманні податкових накладних.
З огляду на зазначене, книги обліку придбання, надані позивачем до матеріалів справи, не можуть вважатися належним доказом відображення наведених податкових накладних у податковому обліку.
Здійснення господарських операцій по наданим до матеріалів справи податковими накладним не підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку. До матеріалів справи не надано договорів, накладних, рахунків тощо які б свідчили про укладання позивачем угод з контрагентами.
До матеріалів справи також не надано документів, які підтверджують сплату позивачем своїм контрагентам вартості товарів зазначених у даних податкових накладних.
Позивачем у підтвердження здійснення господарських операцій до матеріалів справи лише надані накладні:
ПП «Славсайт»:
№ 15 від 10.02.2004 р. на суму 1177 грн.73 коп., ПДВ 196 грн. 29 коп.,
№ 43 від 01.06.2005 р. на суму 45441 грн. 48 коп., ПДВ 7573 грн. 58 коп.,
ТОВ „Промтехком”:
№ 97-Н від 04.11.2004 р. на суму 5910 грн., ПДВ 985 грн.,
ТОВ „Торгпромсоюз”:
№15/09-7 від 15.09.2005 р. на суму 8244 грн. ПДВ 1374 коп.,
ПП „Серж”:
№ 08/1 від 10.03.2005 р. на суму 11040 грн., ПДВ1840 грн.,
ПП „Антела” :
№ 38 від 12.07.2004 р. на суму 541 грн. 20 коп., ПДВ 90 грн. 20 коп.,
Як зазначалось, ПП «Славсайт», ТОВ „Промтехком”, ПП „Серж” не звітували до податкових органів про свою фінанси-господарську діяльність. Ці накладні всупереч вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік в Україні” підписані невстановленими особами.
З огляду на це, наведені накладні не можуть вважатися належними доказами здійснення позивачем господарських операцій по яким позивачу були видані податкові накладні.
Також матеріали справи свідчать про наступне.
ДПІ під час перевірки було встановлено невідповідність сум податкового кредиту визначеного у податкових деклараціях та сум податкового кредиту відповідно до наданих до перевірки податкових накладних в усіх звітних періодах протягом періоду, що перевірявся. Ці суми складали у 2004 році: у січні завищено податковий кредит на 32 грн., у лютому на 10561 грн., у березні на 8337 грн., у квітні на 1 грн., у червні на 1195 грн.. у липні на 28482 грн., у серпні на 624 грн., у вересні на 62453 грн., у листопаді на 29451 грн., у грудні на 14191 грн., та у 2005 році: у січні на 9228 грн., у лютому на 11285 грн., у березні на 1842 грн., у квітні 796 грн., у травні на 3306 грн., у червні на 9041 грн., у липні на 14014 грн., у серпні на 10368 грн., у вересні на 1642 грн.
З урахуванням наданих позивачем податкових накладних, встановлюється що в усіх звітних періодах протягом періоду, що перевірявся, сума податкового кредиту у податкових деклараціях не співпадає з сумами ПДВ по податковим накладним та книгам обліку придбання, зокрема у 2004 році: у січні суму податку занижено на 32 грн., у лютому на 6 грн., у березні на 4 грн., у квітні на 1 грн., у червні завищено на 5806 грн., у липні занижено на 11192 грн., у серпні на 624 грн., у вересні на 7 грн., у листопаді на 17 грн., у грудні на 15 грн., та у 2005 році: у січні на 2 грн., у лютому на 15 грн. грн., у березні на 2 грн., у квітні 58 грн., у травні на 3306 грн., у червні на 1 грн., у липні завищено на 36 грн., у серпні завищено на 203 грн., у вересні занижено на 268 грн. .
При порівняні цих даних встановлюється що позивачем припущені помилки щодо визначення суми податку до сплату в усіх звітних періодах протягом періоду, що перевірявся.
Наведене також свідчить про неналежне ведення позивачем податкового обліку та несвоєчасне відображення податкових накладних у книгах обліку придбання.
Ст.. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.. 9 Закону України “Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
З огляду на це позивач був зобов’язаний надати до перевірки усі документи, що стосуються нарахування податку.
Позивач не довів поважності причин з яких податкові накладні та книги обліку придбання не були представлені до перевірки.
Своїми діями – ненадання документів податкового обліку (книг обліку придбання, податкових накладних, документів первинного бухгалтерського обліку тощо) до перевірки, позивач позбавив ДПІ можливості своєчасно встановити певні обставини, які мають значення для прийняття рішення за наслідками перевірки, а саме встановити чи відображені суми ПДВ включені позивачем до податкового кредиту, відповідно на які позивачем зменшено суму податкового зобов’язання до сплати до бюджету, до податкового обліку контрагентів позивача, тобто фактична сплата ПДВ до бюджету, у зв’язки з чим ці обставини встановлювались судом під час судового розгляду.
Посилання позивача на те, що під час перевірки перевіряючим були надані усі податкові накладні у тому числі ті що були надані до матеріалів справи не підтверджуються актом перевірки та іншими матеріалами справи.
Посилання позивача на те, що під час підписання акту перевірки ДПІ безпідставно не враховані зауваження позивача, також не заслуговують на увагу, оскільки позивачем до цих зауважень були додані лише копії податкових накладних, а до перевірки повинні надаватися документи, які підтверджують правильність визначення податку, тобто оригінали документів.
Посилання позивача у бухгалтерській довідці від 15.08.2006 р. № 088/088, на те, що по решті податкових накладних відсутні накладні у зв’язку з тим, що позивачем здійснювалась передплата товару, також не заслуговують на увагу оскільки це твердження не підтверджується матеріалами справи (до справи взагалі не додано документів, які підтверджують сплату позивачем сум вартості товарів по податковим накладним) на підставі яких можливо визначити призначення платежу, у наданих до матеріалів справи податкових накладних також відсутнє посилання на те, що вони видані на суму передплати.
Посилання позивача на те, що відповідно до п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” за наявності податкової накладної її не включення до реєстру отриманих накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку до складу податкового кредиту, також не приймається судом до уваги, оскільки позивачем наведена редакція зазначеного пункту, яка набрала чинності відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України” від 03.06.2005 р. № 2642-IV, з моменту опублікування – 30.06.2006 р., Спірні відносини виникли до набрання чинності цим законом, діюча у той період редакція закону України “Про податок на додану вартість” такого положення не містила.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність включення ПДВ у сумі 216899 грн. до податкового кредиту.
За таких обставин у суду відсутні підстави для визнання недійсним спірного повідомлення-рішення в цілому, тобто позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006 р. № 0000512341/0/6904, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 216849 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 108424 грн. 50 коп. грн. у загальній сумі 325273 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та, керуючись ст.. 67 Конституції України, Законами України “Про систему оподаткування”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про податок на додану вартість”,
ст. ст. 7 –12, 69-72, 79, 86, 94, 122-163, 254, та прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Приватного малого підприємства «Ронакс» (м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (м. Краматорськ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.06 р. № 0000512341/0/6904, яким Приватному малому підприємству «Ронакс» визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 216849 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 108424 грн. 50 коп. грн. у загальній сумі 325273 грн. 50 коп. відмовити.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 05 вересня 2006 р.
Суддя К.Г. Наумова
Суддя Наумова К Г.