Справа № 22ц-5839/2010 Головуючий у першій інстанції Категорія–цивільна Жук М.І.
Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: КВАЧА М.О.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., БОЙКО О.В.
при секретарі: Пільгуй Н.В.
з участю: позивача ОСОБА_2 представника відповідача Сьомака М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки "Селянський кредит" про стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2010 року по даній справі і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Стягнуто з КС "Селянський кредит" на його користь заборгованість за договором вкладу на депозитний рахунок в розмірі 9100 грн., витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 97 грн. 53 коп., а також на користь держави судовий збір у розмірі 91 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
З наведеним рішенням суду не погодився позивач і подав апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не згодний з рішенням суду в частині відмови у задоволенні його вимог про стягнення з відповідача збитків у суми 2096,51 грн. Апелянт зазначає, що відповідно до умов договору відповідач повинен був повернути його внесок 01.03.2010 року. Сподіваючись, що відповідач своєчасно поверне йому грошові кошти і бажаючи розмістити їх в банківській установі він 02.03.2010 року звернувся до КБ «Південкомбанк» для з’ясування умов розміщення грошових коштів за депозитним договором. На підтвердження цього він надав суду пропозицію КБ «Південкомбанк» про депозитні продукти для фізичних осіб, проте суд не надав належної оцінки цьому доказу. Апелянт вказує, що через неповернення відповідачем, станом на 02.03. 2010 року, суми вкладу у розмірі 17 100 грн. він не уклав з банком відповідний договір на вказану суму, а тому не отримав доход від розміщення коштів у сумі 2096,51 грн.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача збитків у суми 2096,51 грн., суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів про те, що між порушенням відповідача стосовно неповернення позивачу частини вкладу та збитків у розмірі 2096,51 грн. існує прямий причинний зв'язок, а тому позов в наведеній частині задоволенню не підлягає.
З наведеним висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про те, що через неповернення відповідачем суми вкладу у розмірі 17 100 грн. він не уклав з банком відповідний договір на вказану суму і тому не отримав доход від розміщення коштів у сумі 2096,51 грн., апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав умови договору. За період з 02.03.2010 року по день звернення позивача до суду, відповідач повернув позивачу 8 800 грн., проте позивач зазначені кошти не розмістив у банку, а використав на власні цілі, тому апеляційний суд вважає, що доводи апелянта не ґрунтується на матеріалах справи, а ґрунтується на припущеннях.
Крім того, виходячи з положень ст. 60 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Надана позивачем суду пропозиція ПАТ КБ «Південкомбанк» про депозитні продукти для фізичних осіб не є переконливим доказом того, що отримавши всі кошти 02.03.2010 року позивач поклав би їх на депозит під 25 % річних і отримав би додатково 2096,51 грн., і цим йому заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди.
Виходячи з наведеного, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова постановлене з дотриманням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий: Судді:
.