Справа № 22ц – 4722/10 Головуючий у 1інстанції Грушицький А.І.
Категорія – 45 Доповідач Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області
в складі: головуючого - судді Киці С.І.,
суддів Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі Гнепі П.М.
за участю представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Заборолівської сільської ради Луцького району, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду від 1 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 1 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 14 жовтня 2008 року на земельну ділянку площею 0,1602 в с.Забороль Луцького району для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, виданий на ім’я ОСОБА_6 з відміткою про перехід права власності на земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 8 травня 2009 року № 995 до ОСОБА_7 Повернуто земельну ділянку площею 0,1602га в с.Забороль Луцького району до комунальної власності Заборолівської сільської ради. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідач ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права та не враховано істотних обставин справи. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 з 27 березня 1997 року відповідно до договору дарування, укладеному між ним та ОСОБА_8 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 2 березня 1998 року на ім’я ОСОБА_8 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,50 га, з них 0,25га для обслуговування житлового будинку та споруд і 0,25га для ведення особистого підсобного господарства. Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла ОСОБА_9 і їй 5 травня 1998 року видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,50га в с.Забороль. 20 лютого 2007р. ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_3 0,1602га з земельної ділянки площею 0,25га, виділеної для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в с.Забороль та 0,03га земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства. За договорами від 28 травня 2008р. ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 0,1602га земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в с.Забороль та 0,03га земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства. 14 жовтня 2008 р. ОСОБА_6 було видано державні акти на право приватної власності на земельні ділянки площею 0,1602га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в с.Забороль та площею 0,03га для ведення особистого селянського господарства. 8 травня 2009 року ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_7 купила земельні ділянки площею 0,1602га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в с.Забороль та 0,03га земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 квітня 2009р. визнано недійсними рішення Заборольської сільської ради від 4 квітня 1997р. № 11/5 в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,60га та державний акт на право приватної власності на землю площею 0,50га у с.Забороль на ім’я ОСОБА_8 від 2 березня 1998р.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договір від 8 травня 2009 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1602га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в с.Забороль, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є нікчемним, а тому і державний акт на право власності на спірну земельну ділянку є недійсним.
Встановлені судом та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
Відповідно до ст.30 ЗК (в редакції 1990р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
До позивача разом із житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами автоматично перейшло право власності на земельну ділянку, площею 0,50 га, в т.ч. і на 0,25га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, якою раніше користувався попередній власник ОСОБА_8 і з моменту укладення договору дарування до ОСОБА_5 перейшло право користування всією земельною ділянкою.
Частиною 8 ст.17 ЗК встановлено, що передання у власність земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян, провадиться лише шляхом вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому законом. Видачею 2 березня 1998 року Державного акту на право власності земельну ділянку по АДРЕСА_1 на померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 та в подальшому спірного Державного акту на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушуються права позивача ОСОБА_5 ОСОБА_5 на даний час користується спірною земельною ділянкою площею 0,1602га і проводить оплату земельного податку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 квітня 2009 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0.50 у с.Забороль від 2 березня 1998 року на ім’я ОСОБА_8 Отже, є недійсними і наступні державні акти, які видані на спірну земельну ділянку, так як вони не підтверджують права власності на неї.
Про існування рішення суду від 30 квітня 2009 року було відомо відповідачу ОСОБА_6, яка брала участь у згаданій справі, як відповідач, і вона не вправі була продавати спірну земельну ділянку, яка їй не належить. Встановивши, що договір-купівлі продажу земельної ділянки, укладений 8 травня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 порушує публічний порядок, суд вважав його нікчемним. Застосувавши з власної ініціативи наслідки недійсності нікчемного правочину, суд не вийшов за межі позовних вимог. Добросовісний набувач набуває права власності на майно, якщо відповідно до ст.388 ЦК України воно не може бути витребуване в нього (ст.330ЦК України).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог і передачу земельної ділянки до комунальної власності.
Рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки ґрунтуються на обставинах справи і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 1 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді