АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці «12» жовтня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Марчака В.Я.
суддів Кифлюка В.Ф., Давнього В.П.
при секретарі Маковійчуку М.М.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача, помічника прокурора Чернівецької транспортної прокуратури Перч Ю.М. на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 червня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з незакінченою вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
- засуджений за ст. 307 ч. 2 КК України на п’ять років позбавлення волі;
- за ст. 309 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді п’яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки
На підставі ст. 76 КК України, зобов’язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації. Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_2 покладено на КВІ по місцю проживання засудженого.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 з взяття під варту змінено на підписку про невиїзд та звільнено його з-під варти в залі суду.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Згідно вироку, ОСОБА_2 засуджений за те, що він, в кінці серпня 2009 року в лузі на поляні в смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області, зірвав для власного вживання та подальшого збуту приблизно 15 листків з рослини коноплі та незаконно переніс їх до місця свого проживання на АДРЕСА_1, де листки висушив, подрібнив та одержану наркотичну сировину з рослини коноплі – канабіс, вагою у висушеному стані більше 2,1 грама, зберігав з метою власного вживання та подальшого збуту.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 в кінці грудня 2009 року біля пам’ятника в центрі смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані 2,1 грама, громадянину ОСОБА_3 за 240 гривень.
Справа №11-285/2010 р. Головуючий у І інстанції:Масюк Л.О.
Категорія ст. 307 ч.2 КК України Доповідач: Марчак В.Я.
Крім цього, 06.03.2010 року ОСОБА_2, перебуваючи по місцю проживання свого брата ОСОБА_4 в АДРЕСА_2, повторно, незаконно придбав у останнього за 400 грн. з метою збуту канабіс, вагою у висушеному стані більше 8,4 грама. Того ж дня ОСОБА_2, незаконно зберігаючи при собі вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, незаконно переніс його до пам’ятника в смт. Неполоківці, де повторно незаконно збув вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані більше 8,4 грама, за 800 грн. гр. ОСОБА_3
Також, 17.03.2010 року о 18.00 год. ОСОБА_2 повторно, безкоштовно придбав у ОСОБА_4 наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані 11,1 грама, який в подальшому незаконно зберігав без мети збуту при собі в куртці та незаконно перевіз без мети збуту на залізничну станцію Лужани Львівської залізниці, що в смт. Лужани, вул. Привокзальна, 10, Кіцманського району Чернівецької області, де того ж дня о 19.30 год. був затриманий працівниками ЛВМ на ст. Чернівці. Під час особистого огляду ОСОБА_2 було виявлено та вилучено паперовий згорток з наркотичним засобом – канабіс, вага якого у висушеному стані склала 11,1 грама, яку засуджений зберігав з метою власного вживання.
Не погоджуючись з вироком суду, державний обвинувач, помічник Чернівецького транспортного прокурора Перч Ю.М. подав апеляцію в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженого, просить вирок скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного судом покарання та невідповідністю його особі засудженого. Просить постановити новий вирок, яким, на підставі ст. 70 КК України та застосувавши ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_2 покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Інші учасники процесу апеляцій не подавали.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає, що апеляцію слід задовольнити, прохання засудженого, який просив відмовити у задоволенні апеляції і залишити вирок без змін, вивчивши доводи, викладені в апеляції, перевіривши матеріали справи та провівши часткове судове слідство, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 в кінці серпня 2009 року в лузі на поляні в смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області, переслідуючи мету незаконного придбання, перевезення, виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу з метою подальшого власного вживання та збуту, незаконно придбав шляхом зривання з дикоростучого куща коноплі приблизно 15 листків, які незаконно перевіз до місця свого проживання на АДРЕСА_1, де незаконно виготовив шляхом просушування і подрібнення листків коноплі особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані більше 2,1 грама, та зберігав його з метою подальшого власного вживання та збуту.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 в кінці грудня 2009 року біля пам’ятника в центрі смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані 2,1 грама, громадянину ОСОБА_3 за 240 гривень.
Крім цього, 06.03.2010 року ОСОБА_2, перебуваючи по місцю проживання свого брата ОСОБА_4 в АДРЕСА_2, повторно, незаконно придбав за 400 грн. з метою збуту у останнього особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані більше 8,4 грама. Того ж дня ОСОБА_2, незаконно зберігаючи при собі вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, з метою збуту незаконно переніс його до пам’ятника в смт. Неполоківці, де повторно незаконно збув вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані більше 8,4 грама, за 800 грн. гр. ОСОБА_3
Також, 17.03.2010 року о 18.00 год. ОСОБА_2 повторно, безкоштовно придбав без мети збуту у ОСОБА_4 наркотичний засіб – канабіс, вагою у висушеному стані 11,1 грама, який в подальшому незаконно зберігав без мети збуту при собі в куртці та незаконно перевіз без мети збуту на залізничну станцію Лужани Львівської залізниці, що в смт. Лужани, вул. Привокзальна, 10, Кіцманського району Чернівецької області, де того ж дня о 19.30 год. був затриманий працівниками ЛВМ на ст. Чернівці. Під час особистого огляду ОСОБА_2 було виявлено та вилучено паперовий згорток з наркотичним засобом – канабіс, вага якого у висушеному стані склала 11,1 грама, яку засуджений зберігав з метою власного вживання.
Відповідно до ст. 367, 372 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень є зокрема, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Вина засудженого у вчиненні інкримінованих злочинах, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним обставинам справи, не оспорюється прокурором та засудженим, і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів.
Оскільки в апеляції помічника прокурора порушено питання про скасування вироку у зв’язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання, колегія суддів, керуючись п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» не наводить докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильності кваліфікації його дій.
Колегія суддів вважає, що вироком суду першої інстанції вірно кваліфіковано дії засудженого ОСОБА_2, проте призначене покарання не відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до осіб з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, які дають можливість суду зробити висновок, що виправлення засудженого можливе без відбуття покарання.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив шість епізодів злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, які становлять підвищену суспільну небезпеку для здоров’я населення та його незаконна діяльність кваліфікована як вчинення тяжкого і середньої тяжкості злочинів.
Згідно загальних принципів призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України. Також суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею інших злочинів.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочин на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії та ін.
Органом досудового слідства у обвинувальному висновку зазначено, що обставиною, яка обтяжує відповідальність ОСОБА_2 є вчинення злочину особою, яка перебуває у стані викликаному вживанням наркотичних засобів. Так, суд фактично не врахував, що ОСОБА_2 вчинив інкриміновані йому злочини перебуваючи в стані викликаному вживанням наркотичних засобів , раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, хоча і зіслався на зазначене, в зв’язку з чим призначив надто м’яке покарання, оскільки не в достатній мірі врахував підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину та обставину, що обтяжує покарання.
З урахуванням наведених обставин, з метою виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, колегія суддів вважає за необхідне ізолювати його від суспільства та призначити останньому за ст. 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України покарання без застосування ст. 75 КК України.
Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час досудового і судового слідства у районному та апеляційному судах повністю визнав себе винним та давав послідовні показання про обставини вчинених злочинів, тому суд першої інстанції вірно вказав у вироку, що він щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину. Колегія суддів визнає ці обставини такими, що пом’якшують покарання ОСОБА_2
При призначенні покарання, необхідного та достатнього для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, колегія враховує пом’якшуючі покарання обставини, передбачені ст. 66 КК України, а також дані про особу винного, а саме: те, що ОСОБА_2 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, 2006 року народження, батьків, 1948 року народження, в яких відповідно до виписок із амбулаторних карток №№ 15,16 поганий стан здоров’я із-за ряду серйозних важких хвороб, та вважає що ці обставини дають підстави призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.
Що стосується призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна, то колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що в житловому будинку, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.10.2002 року, по АДРЕСА_1, згідно довідки про склад сім’ї, проживає його сім’я: неповнолітня дитина, 2006 року народження, та дружина, які іншого житла не мають, тому вважає, що додаткове покарання у виді конфіскації майна можливо не призначати з урахуванням цих виключних обставин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає загальним засадам призначення покарання та підлягає частковому скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочинів та особі засудженого, у зв’язку із чим апеляція прокурора підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366, 367, 372, 378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцію помічника прокурора Чернівецької транспортної прокуратури Перч Ю.М. задовольнити.
Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 червня 2010 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати.
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 307 ч. 2, 309 ч. 2 КК України і призначити йому покарання за ст. 309 ч. 2 у виді 2 років позбавлення волі, за ст. 307 ч. 2 із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання виді 2 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання строк його перебування під вартою, з 25 березня 2010 року по 7 червня 2010 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України, через апеляційний суд Чернівецької області, протягом одного місяця після проголошення, а засудженим ОСОБА_2 – в той же строк після вручення йому копії вироку.
Головуючий В.Я. Марчак
Судді В.Ф. Кифлюк
В.П. Давній