СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
10 жовтня 2007 року |
Справа № 2-3/5370-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплава Л.М.,
Прокопанич Г.К.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 від 18.09.1997 року;
відповідача: Попов М.Г. дов. № 1 від 09.01.2007 року;
третьої особи: Немцева Н.В. дов. № 58 від 22.11.2006 року;
розглянувши апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О. ) від 17 липня 2007 року у справі № 2-3/5370-2007А
за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Кримського управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України (вул. Київська, 81, каб. 401, м.Сімферополь, 95034)
3-тя особа - відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м.Київ, 01001)
в особі Кримської республіканської дирекції відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Набережна, 32, м.Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним розпорядження
ВСТАНОВИВ:
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернулась до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Кримського управління з питань банкрутства про визнання недійсним розпорядження № 4 від 27.02.2007 року „Про усунення порушень ліцензійних умов ведення господарської діяльності арбітражнім керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором)”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Кримським управлінням з питань банкрутства не були прийняті до уваги заперечення позивача в ході проведення перевірки щодо дотримання ліцензійних умов ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим, спірне Розпорядження № 4 від 27.02.2007 року прийнято необгрунтовано. Позивач також вважає, що комісія відповідача в ході перевірки вийшла за межі своїх повноважень, що виразилось у підміні самої перевірки дотримання ліцензійних умов нав`язуванням власної правової позиції арбітражному керуючому. Також, на думку позивача, факти, викладені у заяві ВАТ „Райфайзен Банк Аваль”, не могли бути предметом перевірки комісією відповідача, оскільки вони пов'язані зі спорами щодо змісту та виконання ухвали суду.
Постановою господарського суду АР Крим від 17.07.2007 року у справі № 2-3/5370-2007А у задоволенні позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Кримського управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України про визнання недійсним розпорядження відмовлено.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції встановив, що в акті Кримського управління з питань банкрутства маються посилання на конкретні пункти, розділи та статті нормативно-правових актів, а саме частину 4 статті 16, абзац 2 частини 1 статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, також встановив факт порушення позивачем вказаних вимог норм законодавства. Дослідивши обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що у Кримського управління з питань банкрутства були законні підстави для прийняття оскаржуваного Розпорядження № 4 від 27.02.2007 року.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи позивача в апеляційній скарзі полягають у тому, що, при прийнятті спірного розпорядження, Кримське управління з питань банкрутства вийшло за межи наданих йому законом повноважень, привласнило собі функції господарського суду та нав'язує арбітражному керуючому власне тлумачення норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З причини хвороби судді Дугаренко О.В., на підставі розпорядження в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Градову О.В. У зв`язку з відпусткою судді Градової О.Г. у складі судової колегії також було здійснено заміну на суддю Заплава Л.М.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 03 по 10 жовтня 2007 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України судовою колегією встановлено наступне.
Наказом Кримського управління з питань банкрутства № 28 від 26.01.2007 року було створено комісію для проведення позапланової перевірки дотримання ліцензійних умов ведення арбітражним керуючим ОСОБА_1 господарської діяльності при виконанні нею повноважень розпорядника майна ВАТ „Паллада” за період з 27.02.2006 року по 12.02.2007 року.
Підставою для видання наказу та призначення позапланової перевірки з'явилась скарга ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” в особі Кримської республіканської дирекції від 24.01.2007 року про порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
За результатами проведеної перевірки, 19.03.2007 року Кримським управлінням з питань банкрутства було складено акт та прийнято розпорядження № 4 від 27.02.2007 року про усунення порушень ліцензійних умов з боку арбітражного керуючого ОСОБА_1.
На думку відповідача порушення полягають у: необґрунтованому наділенні голосами на зборах кредиторів акціонерів боржника; необґрунтованому позбавленні ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” права вирішального голосу, як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою; необґрунтованому зменшенні голосів ВАТ „Райфайзен Банк Аваль” з 227 до 84 голосів.
Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної та наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України прямо зобов'язує суд при розгляді справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевірити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до статті 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом”, Державний орган з питань банкрутства:
сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;
пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом;
організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна (керуючих санацією, ліквідаторів);
здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори);
забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника;
здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення;
готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;
готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства;
здійснює інші передбачені законодавством повноваження.
З переліку повноважень, встановлених законом вбачається, що Кримське управління з питань банкрутства Міністерства економіки України не є контролюючим органом щодо дотримання законодавства про банкрутство, а повноваження щодо проведення перевірки ліцензійних умов випливають з функції щодо ліцензування діяльності арбітражних керуючих з боку державного органу з питань банкрутства.
В той же час, відповідно до статті 1 Закону України „Про ліцензування деяких видів господарської діяльності” від 01.06.2000 №1775-III, ліцензійні умови - це установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Вимоги щодо дотримання арбітражним керуючим положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” випливають з загальної норми Конституції України щодо обов'язку дотримання законів (стаття 68), контроль за дотримання Закону здійснюється господарським судом протягом провадження у справі про банкрутство через процедуру оскарження дій арбітражного керуючого.
Як вбачається з акту перевірки та розпорядження Кримського управління з питань банкрутства, позивачем виконанні функції щодо організації та проведення зборів кредиторів, покладені на нього статтею 16 Закону представники ВАТ „Райфазен Банк Аваль” допущені до участі у зборах.
В той же час, питання щодо розподілу голосів на загальних зборах, у разі виникнення спору між учасниками процедури банкрутства, пов'язане з цим тлумачення норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вирішуються господарським судом, в тому числі через процедуру затвердження реєстру вимог кредиторів господарським судом, визнання або невизнання їх вимог, оскарження ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів, оскарження дій арбітражного керуючого.
Таким чином, слід погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що при прийнятті розпорядження № 4 від 27 лютого 2007 року Управління з питань банкрутства АР Крим вийшло за межи повноважень, наданих йому як законом, так і підзаконним актом, що суперечить статті 19 Конституції України, привласнивши собі повноваження тлумачити норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та нав'язувати це тлумачення іншим особам та втрутилось в сферу повноважень господарського суду.
За таких обставин, позовні вимоги арбітражного керуючого ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єктів владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись статтями 198 п.3, 202 п.1, 4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2007 року у справі № 2-3/5370-2007А скасувати.
Позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати розпорядження Кримського управління з питань банкрутства Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України № 4 від 27.02.2007 року „Про усунення порушень ліцензійних умов ведення господарської діяльності арбітражнім керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором)”.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
Г.К. Прокопанич