Справа № 11-509/10 Головуючий в 1 інстанції Сівчук А.Є.
Категорія: ст.ст.289ч.2, 286ч.1 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Матат О.В.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 15 жовтня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Матата О.В.,
суддів – Польового М.І., Оксентюка В.Н.,
при секретарі – Уманській Л.С.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
засудженого – ОСОБА_2,
потерпілої – ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
цивільного позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора міста Луцька, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та цивільного позивача ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду від 09 серпня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луцька Волинської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, працюючий торговим представником «Злата Фрост», проживаючий АДРЕСА_1, раніше не судимий, - засуджений:
- за ст.289 ч.2 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі;
- за ст.286 ч.1 КК України на 1 (один) рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами;
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 до відбуття 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2. залишений попередній – підписка про невиїзд.
Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. в користь ОСОБА_3 5 000 (п’ять тисяч) гривень моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.
ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 27.11.2008 року, близько 20 год. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи мету незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно, протиправно, всупереч волі власника заволодів автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 Рухаючись вказаним автомобілем по вул. Гнідавській м. Луцька допустив зіткнення з автомобілем Мерседес-Бенц під керуванням водія ОСОБА_4 відповідно до висновку експерта № 13 від 31.03.2009 року заподіяний матеріальний збиток власнику автомобіля НОМЕР_1 становить 47934,60 грн.
Він же, 27.11.2008 року, близько 23 год., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, по вул. Гнідавській від вул. Д. Галицького в напрямку вул. Потебні м. Луцька, поблизу будинку № 31, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проявив безпечність та неуважність, рухаючись в межах населеного пункту, із швидкістю близько 80 км/год, виїхав на смугу призначену для зустрічного руху, де створив аварійну ситуацію для автомобіля УАЗ - Хантер спеціальний номерний знак 0245, після чого допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку, по вул. Гнідавській від вул. Потебні в напрямку вул. Д.Галицького м. Луцька. В результаті зіткнення, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 11 від 9.02.2010 року, отримав закритий злам задньо-верхнього краю правої кулішівки із задньо-верхнім звихом голівки правої стегнової кістки, котрий, згідно «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України за №6 від 17.01.95 року, п.2.2.2. відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п.2.3(б), 2.9(а), 11.2, 12.3, 12.4, 12.9(б) Правил дорожнього руху України.
п.2.3 Правил дорожнього руху України: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і невідволікатися від керування цим засобом в дорозі.
п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України: Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
п.11.2 Правил дорожнього руху України: нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини.
п.12.3 Правил дорожнього руху України: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
п.12.4 Правил дорожнього руху України: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
п.12.9 (б) Правил дорожнього руху України: Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену у пункті 12.4 ПДР України.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду в частині засудження його за ч.2 ст.289 КК України скасувати, звільнивши його від відбування покарання за цей злочин та стягнення 5000 грн. моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3
Потерпіла ОСОБА_3 просить вирок суду в частині призначеного покарання та в частині задоволення цивільного позову на її користь змінити за м’якістю призначеного покарання та задовольнити її позов в повному обсязі.
В свої апеляції цивільний позивач ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати в частині задоволення поданого ним цивільного позову та задовольнити його повністю.
В апеляції на вирок суду помічник прокурора міста Луцька, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
В запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_3 просить залишити її без задоволення, зазначає, що суд вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_2 який апеляцію підтримав, а інші апеляції просили залишити без задоволення, прокурора, потерпілу ОСОБА_3 та цивільного позивача ОСОБА_5, які підтримали свої апеляції, а апеляцію засудженого просили залишити без задоволення, перевіривши доводи апеляцій і частково провівши судове слідство, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржений вирок в частині рішення щодо цивільного позову ОСОБА_5 і ОСОБА_3 та покарання ОСОБА_2 підлягає скасуванню із постановленням нового вироку.
Хоча ОСОБА_2 і не визнає свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України, однак вона підтверджується зібраними у справі і дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_3 даними нею в судовому засіданні, про те, що 28.11.2008 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 заволодів автомобілем, який вони придбали у кредит, автомобілем користувався її син та чоловік, син зателефонував їй та повідомив, щоб вона взяла страховий поліс на автомобіль та прибула в міське ДАІ, в ДАІ син їй повідомив, що 27.11.2008 року ОСОБА_2 заволодів їхнім автомобілем та потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, син (ОСОБА_9) повідомляв, що телефонував до ОСОБА_2 та просив повернути автомобіль, однак він цього не зробив, також повідомляв, що син дозволу ОСОБА_2 на керування автомобілем не давав, ОСОБА_2 взяв автомобіль коли він вийшов з автомобіля розмовляти по телефону.
- показаннями свідка ОСОБА_9, даними ним в судовому засіданні про те, що 27.11.2008 року бачив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 були в нетверезому стані. Сам він спиртного не вживав, мав завезти хлопців додому, коли сиділи в автомобілі, то голосно грала музика та хлопці кричали в цей час до нього зателефонували та він вийшов з автомобіля щоб порозмовляти та побачив, що його автомобіль поїхав, він побачив за кермом ОСОБА_2 Він неодноразово телефонував хлопцям та просив, щоб повернули автомобіль, однак вони цього не зробили. Дозволу на керування автомобілем він ОСОБА_2 не давав та ніколи такого не було, щоб дозволяв ОСОБА_2 керувати його автомобілем. Вранці він дізнався, що ОСОБА_2 на його автомобілі потрапив в ДТП, тоді він пішов у ДАІ м. Луцька звідки зателефонував матері, щоб приїхала в ДАІ де й розповів їй, що трапилось з автомобілем.
- показами даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_11, який суду показав, що 27.11.2008 року ввечері телефонував до знайомого ОСОБА_9 на мобільний телефон, в слухавці було чути музику та голоси, ОСОБА_9 сказав що вийде з автомобіля, бо погано чути, приблизно через хвилину їхнього спілкування зв’язок перервався. Після цього дзвінка він з ОСОБА_9 спілкувався приблизно через тиждень та він повідомляв, що поки вони в той день розмовляли то хлопці завели його автомобіль та поїхали.
- протоколом очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, згідно якої ОСОБА_9, підтвердив свої покази про те, що будь-якого дозволу на керування автомобілем ОСОБА_2 не давав.
- протоколом очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, під час якої ОСОБА_9 ствердив свої покази про те, що дозволу на керування автомобілем ВАЗ ОСОБА_2 не давав.
Згідно ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до ст.398 ЦК України право володіння виникає на підстав договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Як вбачається з копії довіреності виданої на ім’я ОСОБА_5 (а.с.141) він є володільцем автомобіля НОМЕР_2, а отже згідно ст.28 КПК України він є особою яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, і вправі пред’явити до обвинуваченого цивільний позов.
На підставі ст.ст.28, 328 КПК України, цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_2 в користь цивільного позивача ОСОБА_5 зменшену ним суму відшкодування матеріальної шкоди – 60000 (шістдесят тисяч) гривень та 10000 (десять тисяч) гривень завданої моральної шкоди та в користь ОСОБА_3 таку ж суму моральної шкоди – 10000 (десять тисяч) гривень замість 5000 (п’яти тисяч) гривень. Визначаючи розмір матеріального відшкодування, суд врахував заключення товарознавчої експертизи, яка була проведена експертом Львівського інституту судових експертиз та довідку ВАТ «Волинь-Авто», визначаючи розмір моральної шкоди, судом взято до уваги, характер і тривалість моральних страждань, істотні вимушені зміни у життєвих стосунках цивільного позивача та потерпілої.
У відповідності з ст.65 КК України, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також з врахуванням наслідків, що настали, та ставленням винного до своїх дій.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно призначив ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст.ст.75, 76 КК України . Пом’якшуючими обставинами є активне сприяння розкриттю злочина, добровільне відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4, те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, займається суспільно-корисною працею, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, частково відшкодував збитки, являється інвалідом 3 групи, має на утриманні малолітню дитину, являється особою молодого віку.
Разом з тим, в порушення вищевказаних вимог закону, суд при призначенні покарання ОСОБА_2 неналежно оговорив питання про можливість застосування чи не застосування до останнього, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк
При цьому, судом не в повній мірі враховано характер допущених ним грубих порушень Правил дорожнього руху та перебування в стані алкогольного сп’яніння, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_2 при керуванні транспортним засобом, а також заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.
При таких обставинах, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_2 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами надто м’яким і таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
В зв’язку з цим вирок суду в частині призначеного покарання та задоволення цивільного позову ОСОБА_5 підлягає до скасування з постановленням апеляційним судом нового вироку.
Питання щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна не вирішується, оскільки воно не порушується в апеляціях.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцію помічника прокурора міста луцька, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити повністю, апеляцію цивільного позивача ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 09 серпня 2010 року, щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначення ОСОБА_2 додаткового покарання та задоволення цивільного позову ОСОБА_5 і ОСОБА_3
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 2, 286 ч.1 КК України та призначити покарання:
- за ст.289 ч.2 КК України у виді 5 років позбавлення волі;
- за ст.286 ч.1 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_2 до відбуття 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;
- періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 60000 (шістдесят тисяч) гривень матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. завданої моральної шкоди, та в користь ОСОБА_3 з нього ж 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області.
Головуючий: Матат О.В.,
Судді: /підпис/ /підпис/ Польовий М.І., Оксентюк В.Н.,
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.В.Матат
Головуючий: О.В.Матат
Судді: М.І.Польовий
В.Н.Оксентюк